ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/13975/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 25.06.2015 Київського апеляційного господарського суду 15.09.2015у справі Господарського суду№ 910/13975/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Євсєєв М.В.;- відповідача Волобоєва С.В.;Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.01.2016 № 02-05/38, у зв'язку із перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Самусенко С.С.

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення суми фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 12 179, 49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 у справі № 910/13975/15 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді Ільєнок Т.В., Куксов В.В.), позов задоволено; стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ді Сі Україна" суму фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 12 179, 49 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/13975/15, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

05.12.2014 у м. Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля марки "Шкода" д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, внаслідок якої автомобілю марки "Шкода" завдано пошкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2014 у дорожньо-транспортній пригоді, за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, та "Шкода" д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, визнано винним водія ОСОБА_7

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_7 застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування".

Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № 1712 від 17.12.2014, виписаний Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, відповідно до якого вартість ремонтних робіт автомобіля марки "Шкода" д. н. НОМЕР_2 складає 26 945,10 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі звіту № 1468 від 16.02.2015 та страхового акта № 1.1021406949/VESKO6691 від 19.03.2015 виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 14 765,61 грн. (за вирахуванням ПДВ).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеної позивачем суми фактичних витрат пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 12 179, 49 грн., які Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" не відшкодовані.

Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що у наданому позивачем рахунку-фактурі № 1712 від 17.12.2014, вартість ремонтних робіт розрахована без урахування зносу, в той час як відповідачем виплачено суму страхового відшкодування, яка розрахована з урахуванням зносу.

Суди попередніх інстанцій відхиляючи наведені доводи зазначили, що підстав для врахування коефіцієнта фізичного зносу немає, оскільки на момент ДТП строк експлуатації транспортного засобу не перевищував семи років.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним даний висновок, з огляду на таке.

Як було зазначено вище, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено, що коефіцієнт фізичного зносу не враховується, зокрема для легкових КТЗ строк експлуатації яких не перевищує 7 років, що вироблені не в країнах СНД.

Відповідно до ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку

Згідно із п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів строк експлуатації - період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, наведене не враховано та не було встановлено дату виготовлення автомобіля марки "Шкода" д. н. НОМЕР_2.

Водночас, позивач у позовній заяві зазначив, що автомобіль марки "Шкода" д. н. НОМЕР_2 почав експлуатуватися з 04.10.2007, після підписання акту приймання - передачі майна в користування за договором фінансового лізингу (а. с. 32), в той час як дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки "Шкода" д. н. НОМЕР_2 сталася 05.12.2014.

Відтак, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що на момент ДТП строк експлуатації транспортного засобу не перевищував семи років, відповідно й неможливо встановити наявність /відсутність підстав для стягнення заявленої суми.

Крім того, суди попередніх інстанцій пославшись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 не врахували те, що у наведеній постанові Верховний Суд України погодився із висновком суду касаційної інстанції про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, ПАТ "АСК "Омега" набуло права зворотної вимоги (регресу) до ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" у сумі страхового відшкодування в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи, в той час як у даній справі предметом спору є наявність /відсутність підстав для стягнення із страховика на користь особи, яка має право на отримання відшкодування суми різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичними витратами пов'язаними із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/13975/15.

Справу № 910/13975/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.С. САМУСЕНКО