ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/12992/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 15.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 910/12992/15за позовомПриватного підприємства "Тракторозапчасть"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 214 635,78 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Левченко Д.Ю. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тракторозапчасть" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 219 552,78 грн., з яких 160 241,48 грн. - основний борг, 57 045,97 грн. - інфляційні втрати, 2265,33 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 910/12992/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Приватного підприємства "Тракторозапчасть" 160 241,48 грн. основного боргу, 57 045,97 грн. інфляційних втрат, 662,92 грн. 1% річних, 4 359,01 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2014 року між Приватним підприємством "Тракторозапчасть" (виконавець) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено Договір підряду № 20-4/3673-14, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик, з застосуванням своїх матеріалів та обладнання виконати роботи з капітального ремонту автогідропідйомника ОПТ-9195 (інвентарний № 000538, на шасі колісного трактора МТЗ-80, державний № 02024 ВА), (далі - автогідропідйомник) служби механізації і транспорту Кіровоградських МЕМ Дніпровської EC. Перелік робіт наведено в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за ним складає 160 241,48 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за виконані за цим договором роботи здійснюються замовником на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт, на підставі виставленого рахунку. При цьому рахунки на оплату виконаних робіт приймаються замовником за умови надання виконавцем податкових накладних (зареєстрованих податкових накладних - у разі необхідності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Судами встановлено, що роботи за договором виконані позивачем в повному обсязі на загальну суму 160 241,48 грн. та прийняті відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується підписаним між сторонами актом №08/115-14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт їх вартість не сплатив, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплати вартості виконаних робіт в розмірі 160 241,48 грн.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконання позивачем визначених в договорі робіт підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання виконаних будівельних робіт №08/115-14 за грудень 2014 року, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, який підписано сторонами та скріплено печатками, доказів оплати цих робіт відповідачем не надано, в зв'язку з чим вимога про стягнення суми основного боргу визнана судами доведеною та такою що підлягає задоволенню. При цьому суди дійшли висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення відсотків річних, з огляду на положення п. 7.4 Договору, яким передбачено стягнення 1% річних, а не 3% річних які були заявлені позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина 4 статті 882 ЦК Україна передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже враховуючи наведені положення законодавства, а також з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій та не спростований скаржником факт наявності заборгованості у останнього за Договором підряду №20-4/3673-14 від 28.11.2014 на суму 160241,48 грн. суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача зазначеної суми боргу.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про стягнення 662,92 грн. - 1% річних, враховуючи умови п. 7.4. укладеного Договору та 57045,97 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов'язання та правових підстав, передбачених ст. 625 ЦК України для їх задоволення.

Доводи скаржника в частині не настання строку оплати, з огляду на положення п. 3.3. Договору, яким передбачено, що рахунок є підставою для оплати виконаних робіт правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки, відсутність рахунку-фактури не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора. Крім того, судами встановлено, що 19.03.2015 року позивач направив відповідачу претензію № 11 з вимогою про сплату 160 241,48 грн. заборгованості до якої було додано, зокрема, рахунок № 679 від 24.12.2014 року на суму 160 241,48 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року у справі №910/12992/15 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк