ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 908/2321/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника позивача Студеннікова Д.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2015 рокуу справі№ 908/2321/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»простягнення 590 972,73 грнВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі - відповідач) про стягнення 590972,73грн. за договором фінансового лізингу №L381-03/07 від 22.03.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007 р., відповідно до якого позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі - продажу та передав його у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаними представниками сторін актом приймання - передачі предмета лізингу від 03.04.2007р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав відсутності документів первинного обліку, що, на думку відповідача, не дає можливості суду встановити дійсний розмір сплачених Відповідачем лізингових платежів за договором фінансового лізингу

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015р. (суддя Соловйов В.М.), залишеним без змін постановоюДонецького апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року (головуючий суддя: Попков Д.О., судді: Зубченко І.В., Бойченко К.І.) у справі №908/2321/15-г вказаний позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 590 972,73грн заборгованості.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації.

Предметом лізингу є Тандемний коток HD 110 фірми HAMM з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком.

Згідно з п. 1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року. В свою чергу, остаточною редакцією Графіку сторони погодили, що строк лізингу за Договором становить проміжок часу з травня 2007 року по квітень 2012 року, а коригування (зміна) розміру визначених у Графіку лізингових платежів, розрахованих за курсом гривні до долару США 6,793765, здійснюється за правилами п.п.6.1.1. 6.1.5. Загальних умов фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною Договору згідно із його п.9.4. При цьому, п.4.2. Договору встановлено, що саме Графіком визначаються розмір платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати.

Пунктом 5.1. Загальних умов фінансового лізингу також закріплено обов'язок Лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі та зазначено, що датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця.

Як зазначено в п.5.3. Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати рахунок самостійно.

Пунктом 5.6. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, якщо строк сплати поточного лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий день.

В пункті 3.1 Договору сторони встановили вартість Предмета лізингу в розмірі 576 777,95 грн. (в тому числі 20 % ПДВ - 96 129,66 грн.).

В рішеннях судів попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 03.04.2007р.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем були виписані та направлені відповідачу рахунки на оплату лізингових платежів на загальну суму 590 972,73грн. При цьому, частина означених рахунків містить детальний розрахунок коригування розміру визначеного Графіком платежу згідно положень п.6.1. Загальних умов, а оплата рахунку від 14.06.2013р. на суму 1225,73грн. з компенсації витрат по страхуванню предмета лізингу передбачена умовами п. 7.4. Договору в редакції угоди про внесення змін від 27.04.2012р..

Додатковою угодою від 28.02.2014р. до договору фінансового лізингу сторони домовились, що підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк до 30.09.2014 р., за графіком, який наведений в таблиці пункту 1.1. цієї Угоди. При цьому, означеною угодою, крім інших, охоплювалися і вказані вище рахунки, заборгованість за якими є предметом заявлених в межах цієї справи позовних вимог.

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014р., виконання зобов'язання/боргових зобов'язань Лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї Додаткової угоди, є відстроченим. Встановлено кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014р. (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ст. 526,530, ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 590 972,73 грн є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином та в установленому законом порядку відповідачем, оскільки відповідач не надав протягом розгляду справи доказів сплати або припинення у будь-який інший передбачений діючим законодавством спосіб грошових зобов'язань за означеними рахунками.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що відповідач не надав протягом розгляду справи доказів сплати повністю або частково заборгованості за лізинговими платежами, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року у справі № 908/2321/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

Суддя Кондратова І.Д.

Суддя Стратієнко Л.В.