ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 906/899/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. -доповідачсуддів:Мележик Н.І., Шевчук С.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р.та рішеннягосподарського суду Житомирської області від 02.09.2015р.у справі№906/899/15 господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплозабезпечення простягнення 1050176,28грн.За розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.01.2016р. №02-05/29 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В.(доповідач), суддів Мележик Н.І., Шевчук С.Р.

За участю представників:

- позивача: не з'явились;

- відповідача: Грищенко О.М., дов. від 05.01.2016р. б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до комунального підприємства теплозабезпечення про стягнення заборгованості на суму 1050176,28грн., з яких 784652,50грн. інфляційних витрат, 202182,86грн. пені, 63340,92грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.09.2015р. у справі №906/899/15 (суддя Кудряшова Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. у справі 906/899/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Розізнана І.В., суддів Мельник О.В., Грязнов В.В.), позов задоволено частково. Зменшено розмір пені, що стягується з комунального підприємства теплозабезпечення на користь ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до 22444,80грн. Стягнуто з комунального підприємства теплозабезпечення на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22444,80грн. - пені, 10808,38 грн. - 3% річних, 219292,12грн. - інфляційних, 5 499,80грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 02.09.2015р. у справі №906/899/15 в частині відмови у стягненні 565360,38грн. інфляційних втрат, 157293,26грн. пені та 52532,54грн. 3% річних та в частині зменшення пені на 50 % відсотків від суми 44889,60грн. Прийняти в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, 3% річних і пені та в частині зменшення розміру пені нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 179738,06грн., інфляційних втрат в розмірі 565360,38грн. та 3% річних в розмірі 52532,54грн. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. та рішення господарського суду Житомирської області від 02.09.2015р. у справі №906/899/15 просить залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та комунальним підприємством теплозабезпечення (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2660-ТЕ-10 (далі - договір).

За договірними умовами визначеними п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

В п. 1.2. договору сторони визначили, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За умовами визначеними п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1 договору).

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.п. 11.1. договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" здійснив поставку природного газу протягом січня - грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ в обсязі 16901,569 тис. куб. м. на загальну суму 22127534,17грн., за актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 26.09.2013р. за січень 2013р. на суму 5078894,77грн., від 26.09.2013р. за лютий 2013р. на суму 3691858,91грн., від 26.09.2013р. за березень 2013р. на суму 4407101,06грн., від 26.09.2013р. за квітень 2013р. на суму 1350302,33грн., від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 1396890,22грн., від 30.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 2298377,85грн., від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 3904109,03грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Коростенської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Коростенської міської ради, Комунальним підприємством теплозабезпечення та "НАК "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №902/30 (далі - договір про організацію взаєморозрахунків), предметом якого відповідно до п.1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014р. №30.

Відповідно до п. 8 договору про організацію взаєморозрахунків сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед позивачем за договором від 28.12.2012р. № 13/2660-ТЕ-10 у розмірі 3021024грн., у тому числі податок на додану вартість 503504грн.

Пунктом 11 договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ на виконання даного договору в розмірі 3021024грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 28.10.2014р.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 05.08.2014р. у справі №906/691/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2014р., за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплозабезпечення про стягнення 7051364,44грн., з яких: 5730000грн. - основний борг, 923146,09 грн. - пеня, 261533,25 грн. - 3% річних, 136685,09 грн. - інфляційні, позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства теплозабезпечення основний борг в розмірі 3550017грн., інфляційні в розмірі 136685,09грн., 3% річних в розмірі 259883,75грн., пеню в розмірі 550241,55грн., судовий збір в розмірі 50433,60грн. Провадження в частині стягнення 369425грн. основного боргу припинено, внаслідок здійсненої оплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка була погашена в процесі розгляду справи №906/691/14 на суму, за зобов'язаннями на які не поширюється дія договору про організацію взаєморозрахунків, в розмірі 528993грн., яка сплачена відповідачем після прийняття рішення у справі № 906/691/14.

Предметом спору у даній справі №906/899/15 є несвоєчасне погашення комунальним підприємством теплозабезпечення, у визначені договором строки, вартості спожитого газу, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства теплозабезпечення нарахованої на підставі п.7.2 договору №13/2660-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за спожитий природний газ в листопаді-грудні 2013р. пені в розмірі 202182,86грн., інфляційних витрат в розмірі 784652,50грн. та 3% річних в розмірі 63340,92грн.

За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, врахував ч.ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, ч.1 ст. 612, п.п.3 ч. 1 ст.611 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 05.08.2014р. у справі №906/691/14, яке набрало законної сили, зазначив, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за спірним договором купівлі-продажу природного газу, вказав про відсутність підстав для стягнення пені на підставі п. 7.2 договору і застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахованих позивачем на суми, які сплачені відповідачем відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків, суди попередніх інстанцій правильно вказали про неправомірність нарахованих і заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені на суму 157293,26грн., інфляційних втрат на суму 565360,38грн. та 3% річних на суму 52532,54грн.

Поряд з цим, врахував наведені норми матеріального права, вірно встановлені вищевказані обставини на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, перевірив розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на суму 10808,38грн., інфляційних витрат на суму 219292,12грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, на які не поширюється дія договору про організацію взаєморозрахунків, відносно чого не заперечує відповідач.

При цьому, врахував положення визначені п.п.3 ч.1 ст. 611, ст. 629, ч.1 ст. 548, ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, умови п. 7.2. договору, вірно встановлені вищевказані обставини на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, вказав про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, на які не поширюється дія договору про організацію взаєморозрахунків, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в розмірі 44889,60грн.

Разом з тим, врахував приписи п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, подане відповідачем клопотання про зменшення пені з доданими до нього документами, здійснив аналіз наявних матеріалів справи згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, вірно встановив вищевикладені обставини, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з можливими збитками кредитора, об'єктивність причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань, врахував ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші їх інтереси, які доводять винятковість зазначених обставин, суд першої інстанції, з яким вірно погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача щодо зменшення нарахованої пені, зменшив розмір нарахованої пені на 50%, стягнув з відповідача на користь позивача пеню на загальну суму 22444,8грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій внаслідок їх відповідності нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналогічні правові висновки щодо необхідності врахування зміненого договором про організацію взаєморозрахунків порядку та строків проведення розрахунків за природний газ викладені Верховним судом України у постановах від 09.09.2014р. у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 та від 30.09.2014р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Згідно ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції, визначеним в ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. у справі №906/899/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

С.Р. Шевчук