ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 905/369/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Дельта Банк"

на рішення господарського суду Донецької області

від 27.08.2015 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року

у справі № 905/369/15

господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Дельта Банк" в особі уповноваженого

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на здійснення тимчасової адміністрації у

Публічному акціонерному товаристві

"Дельта Банк" Кадирова Владислава

Володимировича

до Малого приватного виробничо -

впроваджувального підприємства

"Гермес"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Ханович К.В., Звади Р.В.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства "Гермес" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р. у розмірі 293 020 600,03 грн., заборгованості за відсотками в сумі 168 794 403,16 грн., пені у розмірі 36 907 939,59 грн. та 3 % річних в сумі 2365409,51 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2015 р. (суддя Курило Г.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року (судді: Дучал Н.М., Геза Т.Д., М"ясищев А.М.), позов задоволено частково; стягнуто з Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства "Гермес" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за відсотками в сумі 168 794 403,16 грн. та 3 % річних у розмірі 2 365 409,51 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 27.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (банк) та Малим приватним виробничо - впроваджувальним підприємством "Гермес" (позичальник) укладено кредитний договір №3.3ДС/190/2008-КЛТ (кредитний договір), предметом якого є надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України або іноземних валютах (долари США та євро) з повною/частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 17760000 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору (додаткова угода); процедура й умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо їх повернення, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1. договору, та термін кінцевого повернення, визначаються додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5. договору (п. 1.2. кредитного договору). Проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно додаткової угоди, 20 числа кожного місяця, виходячи із суми заборгованості за кредитом, яка обліковується на позичковому рахунку, та процентної ставки, встановленої у відповідній додатковій угоді (п. 2.8.2. кредитного договору).

В додаткових угодах сторонами погоджувались суми надання банком кредитів позичальнику.

Згідно пп. 2, 3 додаткових угод № 1 - 16 до договору строк повернення кредиту - не пізніше 26 червня 2014 р. з дотриманням графіку погашення заборгованості, вказаного у п. 3.4.5. договору; процентна ставка встановлена у розмірі 16 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п.3.4.10. договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 18 % річних в порядку, визначеному п.3.1.11.

03.08.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 17 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно якої банк надає позичальнику кредит в сумі 269 396 320,38 грн., строк повернення 26 червня 2014 р., процентна ставка - 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом у розмірі 22 % річних. Згідно договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 12,85 %, починаючи з 01.07.2011 р.

Згідно додаткової угоди № 18 від 29 вересня 2009 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 2 665 772,82 грн., строк повернення 26 червня 2014р., процентна ставка 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 22% річних. Згідно договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 12,85 %, починаючи з 01.07.2011р.

Згідно додаткової угоди № 19 від 29 жовтня 2009 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 20 958 506,83 грн., строк повернення 28 жовтня 2010р., процентна ставка 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 22 % річних. Згідно договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 12,85 %, починаючи з 01.07.2011 р.

Договором про внесення змін № 20 від 15.12.2009 р. до кредитного договору змінено редакцію п.1.1. кредитного договору, а саме: п. 1.1. за цим договором банк надає позичальнику кредит у сумі 293 020 600 грн. з кінцевим терміном повернення 26.06.2014 р.

За умовами п. 3.4.3 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013 р. до кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти за кожним кредитом, наданим за додатковими угодами, згідно наступного графіку: залишок заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за період з 01.06.2010 р. по 31.01.2013 р. - не пізніше 31.07.2013 р.; проценти, що будуть нараховані за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. - не пізніше 31.07.2013 р.; починаючи з 01.08.2013 р. по 30.11.2016 р. - сплата процентів в розмірі 100 % від нарахованих з першого по останнє число кожного місяця - щомісячно, до 05 числа місяця, наступного за місяцем нарахування, та у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом, вказаним у відповідній додатковій угоді; сплата процентів з 01.12.2016 р. по 27.12.2016 р. - не пізніше 28.12.2016 р. включно.

За умовами п. 3.4.5. кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013 р. позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені додатковими угодами, але в будь-якому випадку не пізніше 28 грудня 2016 р. включно.

Договором про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013 р. до кредитного договору сторони домовились, що позичальник зобов'язується погасити кредит, отриманий за додатковими угодами № 17 від 03.08.2009 р., № 18 від 29.09.2009р., № 19 від 29.10.2009 р., не пізніше 28 грудня 2016 р.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісіями (п. 3.4.9 кредитного договору),

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів (п. 5.1. кредитного договору).

Сторонами не заперечується факт надання банком відповідачу грошових коштів за цим кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р.

19.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець - купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Під терміном "права вимоги" обумовлено всі права (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги і засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

За умовами п. 2.3. договору купівлі-продажу права вимоги переходять від продавця до покупця й обов'язки вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.

Перелік кредитних договорів, укладених ПАТ "Кердитпромбанк" з позичальниками, права вимоги за якими передані ПАТ "Дельта Банк", наведений в додатку № 1 до цього договору, в тому числі кредитний договір №3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р.

Сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.06.2013 р.

Листом № 2/01-17/6427 від 26.06.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" повідомили відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов кредитного договору щодо сплати позивачу заявленого останнім розміру боргу.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову, посилаючись на те, що строком для повернення Малим приватним виробничо - впроваджувальним підприємством "Гермес" кредитних коштів є строк, визначений п. 3.4.5. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р.), - не пізніше 28.12.2016 року (включно), а позивачем протягом усього строку дії кредитного договору не надсилалось відповідачу письмового повідомлення - вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом та 3 % річних, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р. стосовно сплати процентів за користування кредитом, що стало підставою для нарахування 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вказані позовні вимоги не є предметом оскарження у суді касаційної інстанції.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення кредитних коштів та пені, суди попередніх інстанцій вказали на недотримання позивачем процедури повідомлення боржника, передбаченої пунктом 3.1.6 кредитного договору, про дострокове погашення заборгованості, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення заявленого розміру кредитних коштів.

Пунктом 3.1.6. кредитного договору передбачено, що у разі недотримання позичальником умов договору та додаткових угод, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, банк має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави. За наявності обставин, визначених п. 3.1.6 договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення - вимогу, в якій зазначає термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих відсотків, комісій. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів та комісій, що міститься в письмовому повідомленні-вимозі в термін, визначений у повідомленні-вимозі, остаточний термін повернення кредитів, визначений п. 3.4.5 цього договору, змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісій.

Відтак, суди вказали, що оскільки позивачем не надано доказів надсилання позичальнику письмового повідомлення-вимоги на виконання п.3.1.6. кредитного договору, останнім строком повернення кредитних коштів є 28 грудня 2016 р. (п. 3.4.5 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р.), а строк повернення кредиту є таким, що не настав.

Також судами зазначено, що факт припинення приймання поштових відправлень у м. Донецьк не звільняє позивача від зобов'язання надіслати вимогу відповідачу шляхом передачі (направлення) електронних повідомлень, факсограм, телефонограм, скористатися альтернативними службами доставки пошти.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобв"язання за кожен день прострочення виконання, в сумі 36 907 939,59 грн. за період з 07.12.2014 року по 07.06.2015 року, господарські суди вказали на неправильність розрахунку вказаної суми та, крім того, звернули увагу на нарахування її в період проведення антитерористичної операції.

Оскаржуючи вказані судові акти, позивач послався на суперечливі та взаємозаперечні висновки господарських судів попередніх інстанцій в цій частині та наполягав на неможливості повідомлення боржника про дострокове повернення кредитних коштів відповідно до умов пункту 3.1.6 договору шляхом надсилання рекомендованим листом письмового повідомлення - вимоги у зв"язку з проведенням АТО за місцезнаходженням останнього (83023, м.Донецьк, вул. Чернігівська, 6-А) та припиненням з 27.11.2014 р. УДППЗ «Укрпошта» приймання поштових відправлень на/з територію (ї) Донецької та Луганської областей та зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079 від 05.11.2014 року, що є підставою для нарахування вищевказаної суми пені в зв"язку з порушенням зобов"язання відповідачем.

Проте, зазначені доводи позивача про неможливість повідомлення відповідача у спосіб, передбачений пунктом 3.1.6. договору шляхом надсилання відповідачу рекомендованим листом письмового повідомлення - вимоги за наявності обставин проведення бойових дій, належним чином не перевірені господарськими судами попередніх інстанцій, а висновки судів про безпідставність позовних вимог щодо стягнення пені, обчисленої в період проведення антитерористичної операції з врахуванням положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", є сумнівними.

Крім того, суди попередніх інстанцій, повністю відмовляючи в задоволенні заявленого розміру пені з посиланням на можливість її нарахування лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), не звернули уваги на заявлення позивачем вимог про стягнення пені за весь період виникнення боргу та правом суду перевірити і здійснити власний перерахунок суми пені в межах, передбачених законом, або витребувати від позивача обгрунтований розрахунок пені відповідно до закону.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази і п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарськими судами, в межах своїх повноважень, повинні бути створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснення всіх необхідних дій щодо їх витребування.

Відтак, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу та пені є передчасними, оскільки судами в повній мірі не встановлено фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку про порушення попередніми судовими інстанціями вимог статей 32, 33, 34, 38 ГПК України щодо встановлення обставин справи, які складають фактичну основу спірних правовідносин.

При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 ГПК України).

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі рішення першої та постанову апеляційної інстанцій слід скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення з Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства "Гермес" основного боргу та пені у заявлених розмірах за кредитним договором №3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 р. та справу в цій направити на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 905/369/15 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення основного боргу та пені.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 905/369/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко С.С. Самусенко