ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 917/1859/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш"на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш"на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 року у виконавчому провадженні № 49794352у справі № 917/1859/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Арсенал"доПублічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш"простягнення 331214, 54 грн,ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 року Публічне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" (надалі - ПАТ "Полтавхіммаш", боржник) звернулось до Господарського суду Полтавської області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) із скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 року про розшук майна боржника, винесеної у рамках виконавчого провадження ВП № 49794352.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року (суддя Тимошенко К.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., судді Камишева Л.М.), відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку, а скаргу залишено без розгляду.

Київський відділ ДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області надав відзив на скаргу боржника, в якій вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення обґрунтовує тим, що при винесенні постанови про розшук транспортних засобів орган державної виконавчої служби діяв згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження". Свої доводи щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення строку на подання скарги в порядку ст. 1212 ГПК України орган державної виконавчої служби не виклав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року, ПАТ "Полтавхіммаш" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм ст. 1212 ГПК України, ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", просило скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким поновити строк подання скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 01.06.2016 року державним виконавцем Київського відділу ДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Погарською О.Ю. було винесено постанову про розшук майна боржника.

24.06.2016 року боржник подав до суду скаргу на дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови.

29.06.2016 року суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення матеріалів скарги відповідно до п.п. 1, 2, 3, 6 ст. 63 ГПК України.

22.07.2016 року, після усунення недоліків скарги, які були вказані судом в ухвалі від 29.06.2016 року, боржник вдруге подав до суду скаргу на дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови. У скарзі скаржник просив поновити строк подання скарги, посилаючись на те, що про постанову про розшук майна боржника стало відомо лише 21.06.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а також зазначаючи, що скарга подається повторно після усунення недоліків.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновленні строку подання скарги на дії державного виконавця та залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця, скаржником не надано, а його посилання на те, що причини пропуску строку оскарження є поважними, оскільки він не отримав своєчасно копію постанови і дізнався про неї лише 21.06.2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки, боржник не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами раніше, а також ознайомитися з постановою через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Місцевий господарський суд також зазначив, що "неналежне подання скарги, зокрема, подання скарги підписаної неуповноваженою особою, не можна вважати поважними причинами пропуску строку, тобто причинами, що об'єктивно перешкоджали стороні вчасно звернутися до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області".

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, додатково зазначив, що ухвалу про повернення скарги боржника на постанову про розшук майна від 01.06.2016 року було винесено 29.06.2016 року, тоді як боржник повторно подав зазначену скаргу 22.07.2016 року, тобто більш, ніж через 20 днів після винесення вказаної ухвали, і не обґрунтував належними доказами необхідності усунення ним недоліків скарги саме протягом такого тривалого періоду часу, з урахуванням того, що сам текст скарги був виготовлений боржником ще при першому її поданні. Посилання на те, що скарга на постанову державного виконавця від 01.06.2016 року була подана із запізненням через хворобу представника боржника, апеляційний суд не брав до уваги, оскільки така обставина не свідчить про наявність поважних причин для пропуску строку на подання такої скарги до суду.

Вищий господарський суд України не може погодитися з такими висновками судів з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV), у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови про розшук майна, незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. ч. 2, 4 цього Закону боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 1212 ГПК України).

Отже, перебіг процесуального десятиденного строку оскарження рішення державного виконавця починається з наступного дня, коли стороні виконавчого провадження стало відомо про прийняте рішення, яке є предметом оскарження.

Відповідно до п.п. 3.19, 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5, у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови про розшук майна, надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями статті 31 Закону. За письмовою заявою учасника виконавчого провадження інформаційні повідомлення щодо складання документів виконавчого провадження можуть надсилатися йому каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, смс-повідомленням. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження постанови, чітко не з'ясували, коли державний виконавець повідомив боржника про прийняту постанову про розшук транспортних засобів, і не визначили день, з якого почався перебіг процесуального десятиденного строку оскарження рішення державного виконавця. Посилання судів на те, що боржник мав можливість ознайомитися з постановою в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, також є передчасними, оскільки суди не з'ясували, коли такий документ був внесений до Єдиного реєстру і був доступний боржнику для ознайомлення.

Суди не встановили, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обізнаність боржника з оскаржуваної постанови від 01.06.2016 року раніше дати, яка була ним зазначена у поданій скарзі, тобто 21.06.2016 року (день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження). Відтак, боржник вважається таким, що подав вперше скаргу своєчасно.

Доводи судів про те, що неналежне подання скарги, зокрема, подання скарги підписаної неуповноваженою особою, не можна вважати поважними причинами пропуску строку, тобто причинами, що об'єктивно перешкоджали стороні вчасно звернутися до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, суд касаційної інстанції вважає помилковими.

Вищий господарський суд України виходить з того, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Тобто, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Звертаючись до фактів цієї справи, Вищий господарський суд України відмічає, що ч. 3 ст. 63 ГПК України, на підставі якої ухвалою суду від 29.06.2016 року була повернута своєчасно подана первісна скарга на постанову державного виконавця, передбачає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення. Отже, боржник міг обґрунтовано очікувати, що ця норма буде застосовуватися при поданні ним скарги вдруге. Очевидно, що повторна скарга за будь-яких обставин вже подається за межами десятиденного строку, тому посилання судів обох інстанцій на те, що оформлення неналежним чином первісної скарги не може вважатися поважною причиною при вирішенні питання про поновлення строку після усунення недоліків, є безпідставними.

Така обставина (усунення формальних недоліків первісної скарги) може бути підставою для поновлення строку на оскарження до суду рішення державного виконавця за заявою особи, яка оскаржує таке рішення, якщо заявник усунув недоліки у строки, встановлені чинним законодавством або призначені господарським судом, або, якщо такі строки не встановлені, протягом розумного строку за конкретних обставин справи.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення строку відсутні, оскільки скаржник не обґрунтував належними доказами необхідності усунення ним недоліків скарги саме протягом такого тривалого періоду часу (більш, ніж через 20 днів), Вищий господарський суд України вважає помилковими, оскільки судом не враховано, що у чинному законодавстві відсутній присічний строк, протягом якого заявник зобов'язаний усунути недоліки скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

В ухвалі від 29.06.2016 року такий строк також не встановлений. В матеріалах справи відсутні докази, з яких видно, що заявнику було достовірно відомо про строк, протягом якого він має усунути недоліки, щоб його скарга була розглянута, але навмисно його не дотримався.

У матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про вручення боржнику копії ухвали від 29.06.2016 року про повернення його скарги. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 29.06.2016 року була оприлюднена 05.07.2016 року. Повторно скаргу боржник подав 22.07.2016 року, тобто через 17 днів, з дня, коли у нього виникла можливість ознайомитися із судовим рішенням у реєстрі. Такий строк, беручи до уваги те, що представник боржника Коротич П.В, який брав участь у справі, перебував на лікарняному з 12.07.2016 року по 16.07.2016 року, не є надмірно тривалим і явно необґрунтованим за цих конкретних обставин, тому суди безпідставно відмовили у поновлені строку та залишили скаргу без розгляду.

Ураховуючи вищезазначене, ухвалені у справі судові рішення судів апеляційної та першої інстанцій підлягають скасуванню з направленням до суду для розгляду по суті скарги боржника на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 01.06.2016 року у виконавчому провадженні № 49794352.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року скасувати, а скаргу на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 року у виконавчому провадженні № 49794352 передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддяКондратова І.Д.СуддяВовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.