ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 916/1322/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поливмаш"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016

у справі № 916/1322/16 господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поливмаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Пласт і Като"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Овідіопольського району електричних мереж

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поливмаш" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Пласт і Като" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Овідіопольського району електричних мереж про:

- зобов'язання ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" відповідно до п. 5.6. ПКЕЕ невідкладно підписати та повернути до Овідіопольського РЕМ ПАТ "Одесаобленерго" узгоджений "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" у новій редакції відповідно до акта приймання-передачі майна від 01.12.2015, складеного ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" та ТОВ "Поливмаш";

- зобов'язання ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" відповідно до п. 7.11 ПКЕЕ невідкладно звернутись до Овідіопльського РЕМ ПАТ "Одесаобленерго" із заявою та розрахунковими документами, що підтверджують оплату послуги, для термінового повторного підключення електроустановок, які були відключені 14.05.2016 за заявою ТОВ "ВКФ "Пласт і Като".

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2016 (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Бєляновський В.В. - головуючий, судді Величко Т.А., Поліщук Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Господарські суди відмовляючи у задоволенні позову дійшли висновку про те, що акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін є додатком до договору про постачання електричної енергії, укладеного ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" та ТОВ "ВКФ "Пласт і Като". При цьому, позивач не є стороною за вказаним договором, у зв'язку з чим в нього відсутнє право з метою захисту своїх прав вимагати від відповідача вносити в зазначений договір будь-які зміни, та відповідно, відсутні підстави для зобов'язання відповідача в примусовому порядку звернутись до Овідіопольського РЕМ ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" із заявою та розрахунковими документами, що підтверджують оплату послуги, для термінового повторного підключення електроустановок.

У касаційній скарзі позивач просить "скасувати постанову апеляційного господарського суду від 03.11.2016, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для призначення та проведення експертизи". В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 11, 16, 109 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, на думку скаржника, обраний ним спосіб захисту є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а тому підлягає захисту. Отже, у ТОВ "Поливмаш" виникло право на судовий захист своїх порушених прав у зв'язку з укладанням договору постачання електроенергії з ПАТ "Обленерго" внаслідок невиконання ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" зобов'язання щодо розмежування балансової відповідальності стосовно переданого в результаті виділу юридичної особи майна. Крім того, позивач вважає, що господарський суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи необхідної для визначення характеристики та належності електричних мереж.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 20.02.2007 ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Овідіопольського РЕМ (постачальник електричної енергії) та ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 676, згідно з п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору;

- точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком який має назву "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником електричної енергії та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору;

- у п. 9.1 договору перелічені додатки до цього договору, серед яких додаток № 7 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- даний договір є чинним і на час розгляду даного спору;

- відповідно до акта № 32 від 22.03.2007 та акта № 17 від 12.04.2013 розмежування балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності сторін, які є додатками № 7 до даного договору, на балансі ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" - цех (14 км Овідіопольської дороги, 2) знаходяться: - КТП № 577 з трансформатором 1000 кВА; - ПЛ. 10 кВ АС-70 довжиною 10 м від опори № 6 "відгалуження до ТП № 604" ПЛ. 10 кВ ф. "Госплемстанція"; - КТП № 184 з трансформатором 160 кВА; - ПЛ. 10 кВ АС-35 довжиною 50 м від опори № 25 "відгалуження до ТП № 442" ПЛ. 10 кВ ф. "Госплемстанція"; - внутрішні і зовнішні мережі на території цеху;

- 30.10.2015 відбулися загальні збори учасників ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", на яких були прийняті наступні рішення: - створити комісію з питання виділення ТОВ "Поливмаш"; - затвердити та підписати розподільчий баланс між ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" та ТОВ "Поливмаш"; - передати в статутний капітал новоствореного ТОВ "Поливмаш" виробничий будинок за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Новодолинська, Овідіопольська дорога, 14 км, буд. № 2, загальною площею 1961,9 м2 та земельну ділянку для обслуговування та експлуатації виробничих будівель та споруд загальною площею 0,7267 га, яка розташована за вказаною адресою, огорожу з благоустрою, інженерні мережі та споруди, трансформаторну підстанцію МТП 160/10 (1 шт.). Власником вищевказаного виробничого будинку та земельної ділянки є ТОВ "ВКФ "Пласт і Като";

- членами створеної комісії було складено та підписано розподільчий баланс на 30.10.2015;

- 01.12.2015 ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" і ТОВ "Поливмаш" було складено та підписано акт приймання-передачі майна № 1, в якому зазначено, що відповідно до рішень загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 1/2015 від 17.09.2015, та розподільчого балансу станом на 30.10.2015 ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" передало, а ТОВ "Поливмаш" прийняло наступне майно: - земельна ділянка площею 0,7267 га, - виробничий будинок площею 1961,9 м2, - огорожа з благоустрою, - інженерні мережі та споруди, - трансформаторна підстанція МТП 160/10 (1 шт.) оціночною вартістю 0,00 грн.;

- 15.02.2016 сторони звернулися до ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Овідіопольського РЕМ з листами № 1/02, в яких, у зв'язку з розділом майна ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" і передачею на баланс ТОВ "Поливмаш" ТП № 184 з мережами зовнішнього електропостачання, виклали прохання підготувати акт розмежування балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності сторін та укласти договір на постачання електричної енергії з ТОВ "Поливмаш";

- у подальшому, ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" листом № 06/08-2 від 08.06.2016 повідомило Овідіопольський РЕМ про те, що у листі № 1/02 від 15.02.2016 припустилося технічної помилки щодо передачі ТОВ "Поливмаш" мережі зовнішнього електропостачання разом із ТП № 184, оскільки відповідно до акта приймання-передачі № 1 від 01.12.2015 ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" передало, а ТОВ "Поливмаш" прийняло, зокрема, трансформаторну підстанцію МТП 160/10 (1 шт.), балансова вартість якої на день передачі складала 0,00 грн. У зв'язку з цим, на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", оформленого протоколом № 23-05/16 від 23.05.2016, останнє відкликало свій лист від 15.02.2016 № 1/02 в частині зазначення в ньому інформації щодо передання на баланс ТОВ "Поливмаш" ТП № 184 з мережею зовнішнього електропостачання, оскільки це не відповідає акту № 1 від 01.12.2015.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 20.04.2016 ТОВ "Поливмаш" були одержані від Овідіопольского РЕМ два комплекти актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, підготовлених РЕМ для відповідача та позивача. Комплект актів, призначених для відповідача, того ж дня було передано ТОВ "Поливмаш" особисто директору відповідача для підписання з метою подальшого повернення оформленого акта до Овідіопольского РЕМ. Однак, відповідач відмовився від підписання одержаного акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що перешкоджає зміні акта № 32 від 22.03.2007, який є додатком № 7 до діючого договору про постачання електричної енергії № 676 від 20.02.2007, укладеного відповідачем та Овідіопольским РЕМ, а також перешкоджає завершенню процедури укладення договору про постачання електричної енергії ТОВ "Поливмаш" та Овідіопольським РЕМ. Крім того, відповідач звернувся до Овідіопольського РЕМ щодо відключення ТП № 184 від електромережі, у зв'язку з чим 14.05.2016 Овідіопольським РЕМ відключено ТП № 184 від електромережі, тому що це обладнання згідно з діючим договором знаходиться на балансі споживача - ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", внаслідок чого припинено електропостачання об'єктів позивача, живлення яких забезпечується від цієї трансформаторної підстанції. А тому, на підставі ст.ст. 6, 11, 509, 626, 627, 649 ЦК України, ст. ст. 179, 187, 188 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 33 ГПК України, ст.ст. 11, 12, 14, 15, 16, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 20, 188 ГК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5.4. Правил користування електричною енергією для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації в тому числі акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше).

Згідно з п. 7.11. вказаних Правил підключення електроустановок споживача, у тому числі які були відключені за заявою споживача, здійснюється відповідно до договору про відключення та повторне підключення або відповідно до домовленості між замовником та електропередавальною організацією, факт якої підтверджується заявою замовника та розрахунковими документами, що підтверджують оплату послуги.

Юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії, є власником електромереж.

За статтею 13 ЦК цивільні права (в тому числі право власності) здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при цьому не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; водночас за статтею 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Господарськими судами враховано вказані вимоги та встановлено, що КТП № 184 з трансформатором 160 кВА знаходиться на балансі відповідача і належних доказів, які б свідчили про те, що саме цю трансформаторну підстанцію було передано позивачу за актом приймання-передачі майна № 1 від 01.12.2015, позивачем господарському суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Відповідачем передача вказаної трансформаторної підстанції позивачу заперечується.

Отже, в даному випадку між сторонами існує спір щодо балансової належності електромереж, який не входить до предмета доказування у даній справі.

Крім того, господарськими судами встановлено, що акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін є додатком № 7 до договору про постачання електричної енергії № 676 від 20.02.2007, укладеного ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" та ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", і за яким позивач не є стороною.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений положеннями ст. 188 ГК України. Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Право на ініціювання процедури внесення змін до договору має лише сторона такого договору. Отже, позивач не наділений правом на внесення змін чи ініціювання процедури внесення змін до договору № 676 від 20.02.2007, стороною якого він не є.

При цьому, відмова ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" від ініціювання процедури внесення змін до договірних відносин з ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не може вважатись порушенням прав позивача та мати наслідком зобов'язання відповідача внести зміни до діючого договору № 676 від 20.02.2007, адже, відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача про зобов'язання відповідача відповідно до пункту 5.6. ПКЕЕ невідкладно підписати та повернути до Овідіопольського РЕМ ПАТ "Одесаобленерго" узгоджений "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" у новій редакції відповідно до акта приймання-передачі майна від 01.12.2015, складеного між ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" та ТОВ "Поливмаш", за своєю правовою суттю є вимогою про внесення змін до діючого договору про постачання електричної енергії, укладеного між ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" та ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" і фактично є вимогою про примусове проти волі сторони договору - ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", ініціювання процедури внесення змін до договірних відносин, які склалися між ТОВ "ВКФ "Пласт і Като" і ПАТ "ЕК "Одесаобленерго".

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком обох судових інстанції про те, що позивач не довів в установленому законом порядку, в чому полягає в даному випадку порушення його прав відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача відповідно до п. 7.11 ПКЕЕ невідкладно звернутись до Овідіопольського РЕМ ПАТ "Одесаобленерго" із заявою та розрахунковими документами, що підтверджують оплату послуги, для термінового повторного підключення електроустановок, які були відключені 14.05.2016 за заявою ТОВ "ВКФ "Пласт і Като", з урахуванням встановленого судом факту знаходження КТП № 184 з трансформатором 160кВА на балансі відповідача, не відповідає положенням законодавства у спірних правовідносинах та не призводить до відновлення такого права і, відповідно, унеможливлює захист цивільного права у заявлений спосіб. Не конкретизовано позивачем і те, яким чином, в який спосіб та яких саме електроустановок має здійснюватися таке повторне підключення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарськими судами не застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 109, 619 ЦК України, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції господарським судом зазначено про те, що вказані норми регулюють утворення юридичної особи шляхом виділу та субсидіарну відповідальність осіб і не стосуються спірних правовідносин між сторонам у справі.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним господарським судом неправомірно залишено без задоволення його клопотання про призначення комплексної судової експертизи, оскільки викладені в клопотанні питання потребували спеціальних знань, однак дані посилання не приймаються Вищий господарським судом України до уваги з огляду на те, що у розумінні ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Водночас, як зазначено господарським судом апеляційної інстанції позивач пропонував поставити на вирішення експертизи правові питання, вирішення котрих віднесено законом до компетенції суду.

У зв'язку з викладеним, господарським судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено клопотання позивача про призначення комплексної судової експертизи.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поливмаш" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі № 916/1322/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков О. Кролевець