ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 914/782/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника ТОВ "Вантажно-транспортне управління" Пікалова О.С,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас" та Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 рокуу справі № 914/782/16 Господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості УкраїнидоРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областіза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП ТРЕЙД ГРУП", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФОРАС", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління",проскасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів:Бойко С.М., Мирутенка О.Л.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас" (надалі - ТОВ "Іфорас") на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 року повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Не погодившись з ухвалою про повернення апеляційної скарги, ТОВ "Іфорас" та Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (надалі - ПАТ "Львівська вугільна компанія") звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління" заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників заявників касаційних скарг та неотриманням касаційної скарги ПАТ "Львівська вугільна компанія". Беручи до уваги те, що явка представників сторін у засідання суду касаційної інстанції не визнавалась обов'язковою, доводи касаційних скарг ТОВ "Іфорас" та ПАТ "Львівська вугільна компанія" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є ідентичними, і в матеріалах справи є докази надіслання копії касаційних скарг всім учасників судового процесу, колегія суддів відхилила клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Не подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, є підставою для її повернення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановлених Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При цьому, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

У справі, яка переглядається, прокурором завялені вимоги про скасування:

- наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 28.09.2007 року №1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що зданий в оренду";

- наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 05.05.2008 року № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду";

- наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 23.04.2008 року № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".

Отже, в позовній заяві об'єднано три вимоги немайнового характеру, тому за подання до суду цієї позовної заяви прокурор правильно сплатив судовий збір у розмірі 4134,00 грн (3* 1378,00 грн (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року)), а суд апеляційної інстанції обгругнтовано виходив з того, що заявнику при поданні апеляційної скарги слід було сплатити судовий збір в сумі 4547,40 грн (4134,00 грн *110%).

У той же час, ТОВ "Іфорас" сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1516 грн, про що свідчить квитанція № 10 від 14.07.2016 року. Сплата судового збору в меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", є підставою для повернення скарги без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги. Доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України "Про судовий збір" не знайшли своє підтвердження.

З урахуванням викладеного, касаційні скарги залишаються без задоволення, а постановлена у справі ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 року у справі № 914/782/16 - без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ " Іфорас" та ПАТ "Львівська вугільна компанія".

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас" та Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 року у справі № 914/782/16 - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д.СуддяВовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.