ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2016 року Справа № 914/4132/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.16 та ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.16у справігосподарського суду Львівської області №914/4132/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"простягнення 1134431,20грн.,за участі представників сторін:
від позивача - не з'явилися,
від відповідача - не з'явилися,
У С Т А Н О В И В:
19.09.2016 Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулися до господарського суду Львівської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2016, яким стягнуто з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 123 270,52грн. пені, 13 864,22грн. штрафу, 394 943,12грн. інфляційних втрат, 28 028,11грн. 3% річних та 9 772,94грн. судового збору, на 12 місяців зі сплатою платежів рівними частинами по 47 489,91грн.
28.09.2016 ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.), залишено без змін 03.11.2016 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Матущак О.І., Дубник О.П., Скрипчук О.С.) заяву ЛМКП "Львівтеплоенерго" задоволено частково, розстрочено виконання рішення суду від 02.02.2016 у справі №914/4132/15 наступним чином: до 01.11.2016 р. 47 489, 91 грн., до 01.12.2016 р. 47 489, 91 грн., до 01.01.2017 р. 47 489, 91 грн., до 01.02.2017 р. 47 489, 91 грн., до 01.03.2017 р. 47 489, 91 грн., до 01.04.2017 р. 94 979, 82 грн., до 01.05.2017 р. 94 979, 82 грн., до 01.06.2017 р. 142 469, 72 грн.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, тому просили скасувати постанову та ухвалу про розстрочення виконання рішення суду. В обгрунтування касаційних вимог зазначали, що частково задовольнивши заяву відповідача, попередні судові інстанції врахували лише фінансовий стан відповідача, який документально не підтверджений. Наголошували, що останній веде активну господарську діяльність, наявність на його рахунках обігових коштів, у той час, як підприємство позивача відноситься до державного сектору економіки та має стратегічне значення. Вказували на порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 наголошуючи, що довготривале невиконання рішення суду є порушенням права на справедливий судовий розгляд справи упродовж розумного строку. Посилалися на відсутність виключних обставин для розстрочення виконання судового рішення, що призвело до порушення принципу збалансованості інтересів обох сторін.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Аналізуючи положення зазначеної статті, касаційна інстанція виходить із того, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні та виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Частково задовольняючи заяву відповідача, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив із того, що скрутний фінансовий стан відповідача підтверджується документально, зокрема, звітом про фінансові результати за І півріччя 2016 року, балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 30 червня 2016 року, копіями постанов про арешт коштів боржника від 27.01.2016, 10.02.2016, 23.02.2016, про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2016, 14.01.16, 10.02.16.
При цьому суди обох інстанцій обгрунтовано врахували, що відповідач є некомерційною організацією, єдиним підприємством з постачання теплоенергії споживачам, а стягнення усієї суми зупинить його діяльність, що створить загрозу настання та проходження опалювального сезону. Виходячи з чого, дійшли висновку про існування обставин, які позбавляють боржника можливості на час ухвалення судового рішення у справі про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, негайно виконати це рішення, тому обгрунтовано розстрочили його виконання, розподіливши належну до сплати суму щомісячними платежами строком на 8 місяців, із задоволенням заяви частково, урахувавши інтереси обох сторін.
Суперечливі твердження заявника щодо відсутності виключних обставин для розстрочення виконання судового рішення та залишення поза увагою інтересів позивача, були перевірені судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 ГПК України, та зроблено вірні висновки про часткове задоволення заяви відповідача, тобто з дотриманням балансу інтересів сторін.
Правового обгрунтування, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.16 та ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.16 у справі №914/4132/15 - без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк