ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 908/1627/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.(доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2016 рокуу справі№ 908/1627/16за позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_3третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаміське комунальне підприємство "Основаніє"про стягнення 44 984,94 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 44 984, 94 грн заборгованості з орендної плати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 (суддя - Сушко Л. М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (головуючий - Скакун О.А., судді - Колядко Т.М., Татенко В.М.), позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 44 984,94 грн заборгованості з орендної плати та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 04.12.2002 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5/13, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради за № 336/38 від 05.11.2002 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 116, 60 м2 за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі комунального підприємства "ВРЕЖО № 13".

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем.

Згідно з п.п. 3.1-3.3. договору орендна плата визначається на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 297 від 31.08.2000 та рішення п'ятої сесії Запорізької міської ради двадцять четвертого скликання № 13 від 30.10.2002. Розмір орендної плати за перший місяць становить 54,77 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Орендна плата, перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету міста Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, що здається в оренду, щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця на рахунок місцевого бюджету Орджонікідзевського району (п. 3.4. договору).

Цей договір діє з 04.12.2002 по 04.12.2007 (п. 11.1. договору).

04.12.2002 за актом приймання-передачі спірне нежитлове приміщення було передано балансоутримувачем (КП "ВРЕЖО № 13") відповідачу.

22.04.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої строк дії договору оренди нежитлового приміщення було продовжено на три роки під магазин продовольчих товарів.

Додатковою угодою від 01.06.2011 до договору сторони погодили на підставі рішень Запорізької міської ради № 6 від 18.02.2011 "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів" та № 20 від 06.04.2011 "Про передачу Департаменту комунальної власності та приватизації окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя" змінити орендодавця у договорі з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

У додатковій угоді від 23.03.2012 до договору сторони погодили, що згідно з рішенням Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011 орендна ставка встановлюється на рівні 18 % від вартості орендованого приміщення, визначеної експертним шляхом, у зв'язку з чим розмір орендної плати у березні 2012 року становить 921, 53 грн та щомісяця коригується на індекс інфляції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 у справі № 908/2976/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, розірвано договір оренди № 5/13 від 04.12.2002, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язано звільнити нежитлове приміщення площею 116, 60 м2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1. У частині вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 28 453, 12 грн за період з листопада 2011 року по жовтень 2014 року позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України у зв'язку з невиконанням вимог суду щодо надання обґрунтованого розрахунку ціни позову.

На виконання рішення, за актом державного виконавця Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби від 13.05.2016 спірне приміщення звільнено від боржника ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим 16.05.2016 виконавче провадження було закінчено (а. с. 42, т. 1).

Оскільки ФОП ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 13.05.2016 не сплатив, Департамент комунальної власності та приватизації просить стягнути з відповідача 44 984, 94 грн заборгованості за вказаний період.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна норма міститься і у ст. 283 ГК України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3 ст. 285 ГК України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За п. 3.5. договору у випадку закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по день фактичної здачі приміщення за актом приймання-передачі.

Господарські суди врахувавши, що відповідач орендну плату у розмірі 44 984,94 грн за період 01.06.2013 по 13.05.2016 (адже виселення відбулося у порядку примусового виконання судового рішення у справі № 908/2976/14 за актом державного виконавця від 13.05.2016) не сплатив, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 44 984,94 грн за спірний період.

При цьому, суди прийшли до правильного висновку, що позивачем правомірно здійснений розрахунок заборгованості з урахуванням положень додаткової угоди від 23.03.2012 і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі, що Запорізька міська рада чинить перешкоди у здійсненні приватизації ФОП ОСОБА_3 спірного приміщення, то вказані доводи були предметом розгляду судів, які правомірно їх відхилили як безпідставні, адже наявність права на приватизацію об'єкта оренди не виключає можливість користування цим приміщенням та не звільняє відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати.

Посилання відповідача на те, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права, адже відповідач був позбавлений можливості взяти участь в судому засіданні в апеляційному суді, оскільки ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було отримано після судового засідання, то слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2016 про призначення судового засідання в апеляційному суді 12.10.2016 була направлена сторонами 05.09.2016 та отримана, зокрема, відповідачем 13.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення (а.с. 174, т. 1), тобто відповідач був належним чином повідомлений про час і місце перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному суді.

04.10.2016 відповідач звернувся до апеляційного суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою від 10.10.2016 з тих підстав, що відсутні технічні засоби для її проведення.

За ст. 741 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Але в даному випадку, враховуючи переїзд Донецького апеляційного господарського суду із зони АТО, та відсутність його належного технічного забезпечення, причини відмови в задоволенні цього клопотання є обгртунтованими, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце перегляду рішення місцевого суду в суді апеляційної інстанції 12.10.2016, а тому відсутні підстави вважати, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права, які тягнуть скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2016 року у справі за № 908/1627/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л.Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова