ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 904/1530/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Ємельянова А.С., Карабаня В.Я. за участю представника прокуратури - Насадчук Ж.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі № 904/1530/16господарського суду Дніпропетровської області за позовом Луцької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Луцький національний технічний університет провизнання недійсним договору

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 (суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 (колегія у складі суддів: Виноградник О.М., Дармін М.О., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Луцька місцева прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Луцький національний технічний університет про визнання недійсним договору.

Позов мотивовано тим, що 21.11.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області як орендодавцем та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" як орендарем було укладено договір оренди № 818, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету (частина будівлі Б-3) площею 32,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету ("балансоутримувач"), вартість якого визначена станом на 31.08.2013 та становить 117 617 грн. без врахування ПДВ. Термін дії договору з 22.11.2013 по 22.11.2014 включно. Додатковим договором № 1 від 20.11.2014 строк дії договору продовжено на 1 рік до 21.11.2015. 20.11.2015 року сторони підписали додатковий договір № 2, яким строк дії договору продовжили до 21.11.2016 включно. На думку позивача, вказаний договір укладено з порушенням норм ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи рішення від 11.05.2016 та постанову від 31.10.2016, вказали про те, що під час укладення договору оренди майна № 818 від 21.11.2013 сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, порядок приймання-передачі орендованого майна. Позивачем не доведено, що укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу, використання не за призначенням або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вищий господарський суд України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

В позовній заяві перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури зазначав про те, що Луцький національний технічний університет, приміщення якого передане в оренду за спірним договором, належить до об'єктів освіти, а його майно належить до державної власності і закріплене за вищим навчальним закладом на праві оперативного управління і призначене для забезпечення навчального процесу; метою використання приміщення згідно Договору є розміщення фінансової установи для надання банківських послуг (тобто для використання для здійснення підприємницької діяльності), що не пов'язане з навчальним процесом, а тому спірний Договір укладено з порушенням законодавства про освіту.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури щодо неможливості використання об'єкту оренди, використання орендованого приміщення не за призначенням, що є порушенням Закону України "Про освіту". При цьому, вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову, суди попередніх інстанцій не проаналізували належним чином та у повній мірі статусу самого орендованого майна - частини учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету (частина будівлі Б-3), яке обліковується на балансі Луцького національного технічного університету, можливість використання якого, згідно вимог діючого законодавства - виключно для потреб навчально-виховного процесу.

За таких обставин прийняті у справі постанова та рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 скасувати, справу № 904/1530/16 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Л.Ковтонюк

судді: А.Ємельянов

В.Карабань