ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 5/067-11/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуКолективного підприємства "Санаторій "Перемога"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2016у справі№5/067-11/9 Господарського суду Київської областіза позовомприватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"до1) Ворзельської селищної ради Київської області 2) Колективного підприємства "Санаторій "Перемога"провизнання рішень та договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Ворзельської селищної ради Київської області, Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" про визнання рішень та договорів недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2011 (суддя Сокуренко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 20.12.2007 № 607-22-V "Про затвердження технічної документації щодо складання документів та надання земельної ділянки в оренду КП "Санаторій "Перемога" для обслуговування санаторію за адресою: смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36, вул. Горького,11, вул. Горького б/н, вул. Семеніївська, б/н".

Визнано незаконним та скасовано рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 31.03.2011 № 90-8-VI "Про внесення змін в рішення Ворзельської селищної ради від 20.12.2007 № 607-22-V "Про затвердження технічної документації щодо складання документів та надання земельної ділянки в оренду КП "Санаторій "Перемога" для обслуговування санаторію за адресою: смт. Ворзель, вул. Пролетарська,36, вул. Горького,11, вул. Горького б/н, вул. Семеніївська, б/н".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.10.2008, зареєстрований в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2008 № 040834000013, укладений між Ворзельською селищною радою Київської області і КП "Санаторій "Перемога".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.10.2008, зареєстрований в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2008 № 040834000014 укладений між Ворзельською селищною радою Київської області і КП "Санаторій "Перемога".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.10.2008, зареєстрований в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2008 № 040834000015 укладений між Ворзельською селищною радою Київської області і КП "Санаторій "Перемога".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.10.2008, зареєстрований в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2008 № 040834000016 укладений між Ворзельською селищною радою Київської області і колективним підприємством "Санаторій "Перемога".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 10.12.2015 Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.), рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2011 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким в позові Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Ворзельської селищної ради Київської області, Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" про визнання рішень та договорів оренди земельних ділянок недійсними - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" 6 090,00 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.), постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 скасовано, справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Після нового розгляду справи, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді Корсакова Г.В., Коротун О.М.), клопотання Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2011 відхилено, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2011 повернуто апелянту без розгляду.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2011 поважною, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги.

В своїй скарзі Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 26.12.2016 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.

У відповідності до положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Сторони, згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Забезпечення участі сторін та інших осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу, в якій вказується про час і місце проведення засідання господарського суду (стаття 64 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в матеріалах справи наявні документально підтверджені відомості (довідка відділу статистики у м. Києві, Статут Колективного підприємства "Санаторій "Перемога"), що адресою юридичного місцезнаходження, і, відповідно, адресою для надсилання процесуальних документів Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" є: Київська область, смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36 (клопотань про зміну адреси підприємством надано не було).

При цьому, Колективному підприємству "Санаторій "Перемога" надсилались на адресу юридичного місцезнаходження і вручались процесуальні документи по справі, а саме: ухвала про порушення провадження у справі від 20.05.2011 (поштове повідомлення про вручення - 0103230180206), ухвала про відкладення розгляду справи від 23.06.2011(поштове повідомлення - 0103230004076), ухвала про прийняття справи від 26.07.2011(поштове повідомлення 0103227316873), ухвали про відкладення розгляду справи від 13.09.2011 (поштове повідомлення - 0103227618985), ухвали про відкладення розгляду справи від 01.11.2011 (поштове повідомлення - 0103232052000).

Крім того, Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" 04.08.2011 надало відзив по справі.

З огляду на вищенаведені обставини та наявні в матеріалах справи документи, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив про те, що Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції 10.11.2011 (тобто, коли було винесено оскаржуване рішення) було повідомлено належним чином у встановленому порядку, однак не скористалось своїм процесуальним правом для участі у судовому засіданні при винесені рішення, не повідомляло суд про поважність причин відсутності у такому судовому засіданні, а також не надавало додаткові пояснення до позовної заяви.

Відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

10.11.2011 Господарським судом Київської області винесено рішенням по даній справі, яке направлено сторонам 29.11.2011, та отримано Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" 02.12.2011 (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0103232086584 - т. 1 а.с. 236).

Таким чином, вищевказане рішення суду набрало законної сили.

Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом (стаття 93 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

З огляду на матеріали справи, не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2011, 10.12.2015 р. Колективне підприємство "Санаторій "Перемога" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити повністю.

До своєї скарги Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" було додано клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обгрунтовано необізнаністю скаржника про прийняте судове рішення, відсутністю повного тексту такого рішення, та тим, що спірне судове рішення було отримано останнім після закінчення процесуального строку на його оскарження лише після ознайомлення 19.10.2015 з матеріалами справи. Необізнаність апелянта з оскаржуваним рішенням до моменту отримання необхідної інформації з матеріалів справи 19.10.2015 є об'єктивною непереборною обставиною, що не залежали від волевиявлення заявника та істотно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в межах встановленого строку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про наступне.

Так, частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку.

Часиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до наведеної норми суд апеляційної інстанції має оцінити доводи заявника, інші можливі обставини, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Крім того, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином вказані рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції правомірно застосував у даній справі як джерело права.

Як вже зазначалось, до апеляційної скарги Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" було додано клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги, яке було обґрунтовано необізнаністю скаржника про прийняте судове рішення, відсутністю повного тексту такого рішення, та тим, що спірне судове рішення було отримано останнім після закінчення процесуального строку на його оскарження лише після ознайомлення 19.10.2015 з матеріалами справи. Необізнаність апелянта (за його твердженням) з оскаржуваним рішенням до моменту отримання необхідної інформації з матеріалів справи 19.10.2015 є об'єктивною непереборною обставиною, що не залежали від волевиявлення заявника та істотно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в межах встановленого строку.

Проте, вказані доводи скаржника спростовуються наявними матеріалами справи, які підтверджують, що скаржник належним чином повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про наявність судового провадження, подавав відзив на позов, а також отримав оскаржуване рішення, відправлене поштовим зв'язком, тобто був обізнаний як про наявність судового спору, дати судових засідань, так і про винесене рішення.

Таким чином, непереборних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника та істотно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в межах встановленого строку - апелянтом не доведено, а апеляційним судом за поданих апелянтом доказів та наведених обставин - не встановлено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстави для відновлення процесуального строку на оскарження Колективним підприємством "Санаторій "Перемога" рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2011 по даній справі відсутні, у зв'язку з чим клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є безпідставним, необґрунтованим та правомірно було відхилено судом.

Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Санаторій "Перемога" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 у справі №5/067-11/9 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О.Сибіга