ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 922/3287/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В.(доповідач), суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.08.15у справі №922/3287/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Дзержинського району міста Харковадо1.Харківської міської ради 2.Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця"проскасування рішення та визнання недійсним актаУхвалою Вищого господарського суду України від 09.11.15 справа призначена до розгляду на 19.11.15. Ухвалою Вищого господарського суду України від цієї ж дати розгляд скарги відкладався на 26.11.15.

У судовому засіданні взяв участь представник від прокуратури - Савицька О.В. - прок. ГПУ посв. №015589.

Представники від відповідачів у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Прокурором Дзержинського району міста Харкова у червні 2015 року заявлений позов до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" про:

- визнання незаконним пункту 7.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.10 №60/10;

- визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0132 серії ЯЛ №179861 та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 19,000 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0133 серії ЯЛ №179862;

- визнання недійсним запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 27.08.10 за № 121070500082 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 179861;

- визнання недійсним запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 27.08.10 за №121070500081 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №179862;

- зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0132 серії ЯЛ № 179861 та земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0133 серії ЯЛ №179862, розташовані за адресою: місто Харків, Помірки, 27 за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" створено всупереч приписів статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, тому за приписами Глави 5 названого Кодексу та статті 41 Земельного кодексу України за своєю організаційно-правовою формою не відноситься до житлово-будівельного кооперативу. Відтак прокурор вважав, що пункт 7.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.10 №60/10 прийнятий всупереч статті 41 Земельного кодексу України та має бути визнаний судом незаконним та скасований відповідно до вимог статті 152 цього ж Кодексу та статті 21 Цивільного кодексу України. Крім того, прокурор зазначав, що ним не пропущено позовну давність, оскільки про порушення вимог чинного законодавства він дізнався лише у ході перевірки проведеної у березні 2015 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.15, ухваленим суддею Руденко О.О., у задоволенні клопотання прокурора Дзержинського району міста Харкова про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. У частині позову щодо визнання недійсним запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, спірних договорів оренди землі провадження у справі припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено. Мотивуючи рішення суд виходив з того, що трирічний строк позовної давності оскарження пункту 7.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.10 №60/10 сплинув 29.04.13, а відтак Заступник прокурора Харківської області звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності про застосування наслідків якої було заявлено відповідачами. Суд визнав, що початок перебігу позовної давності, починається саме з дати прийняття зазначеного рішення, оскільки прокурор міста Харкова перебував на пленарному засіданні. Суд керувався приписами статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України. Водночас, враховано судом і відсутність звернень позивача, щодо клопотання про відновлення строку позовної давності.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Черленяк М.І. - головуючого, Ільїн О.В., Хачатарян В.С., постановою від 17.08.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення. Мотивуючи постанову апеляційний господарський суд визнав позов необґрунтованим, оскільки посилання прокурора на недотримання обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" під час здійснення державної реєстрації вимог чинного законодавства щодо кількості осіб у складі, вікового цензу для учасників ЖБК, відсутності членів ЖБК на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов - не є підставою невідповідності спірного рішення Харківської міської ради актам цивільного законодавства. Суд визнав, що Харківська міська рада прийняла спірне рішення в оскаржуваній частині без порушення приписів статті 41 Земельного кодексу України. Поряд з цим апеляційний господарський суд визнав, що Заступник прокурора Харківської області звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки трирічний строк оскарження пункту 7.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.10 №60/10 сплинув 29.04.13. При цьому суд виходив з того, що початок перебігу позовної давності, починається саме з дати прийняття оскаржуваного рішення, оскільки прокурор міста Харкова перебував на пленарному засіданні. Суд керувався приписами статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та правовими позиціями викладеними у постанові Верховного суду України від 27.05.14 №3-23гс14.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, та прийняти нове рішення яким позов Прокурора Дзержинського району міста Харкова задовольнити. Скаржник не погоджується із застосуванням апеляційною інстанцією до спірних правовідносин приписів статей 2, 6, 7, 10 Закону України "Про кооперацію" оскільки вони містять загальні вимоги стосовно особливостей функціонування житлово-будівельних кооперативів на відміну від Житлового кодексу Української РСР, який містять спеціальні норми регулювання спірних правовідносин, що на його думку є порушенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що відповідачами не дотримано вимог статей 133, 135, 137 названого Кодексу при наданні ЖБК земельної ділянки. Необґрунтованими скаржник вважає і висновки суду апеляційної інстанції про дотримання Харківською міською радою при прийнятті спірного рішення статті 41 Земельного кодексу України, оскільки в силу Глави 5 Житлового кодексу Української РСР відповідач не є житлово-будівельним кооперативом. Також скаржник вважає, передчасними висновки апеляційної інстанції про чинність установчих документів відповідача, оскільки право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 140 Земельного кодексу України, оскільки перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є вичерпним лише в випадках, коли право власності набуто в установленому законом порядку. При цьому, прокурор наголошує, що судами обох інстанцій помилково відмовлено у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, що є порушенням статті 261 Цивільного кодексу України.

Голова Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Фортеця" ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з телеграмою у якій просить суд розглядати справу без участі представника Кооперативу, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Від Харківської міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, який підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Дзержинського району міста Харкова до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" про: визнання незаконним пункту 7.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.10 №60/10; визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0132 серії ЯЛ №179861 та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 19,000 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0133 серії ЯЛ №179862; визнання недійсним запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 27.08.10 за № 121070500082 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 179861; визнання недійсним запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 27.08.10 за №121070500081 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №179862; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0132 серії ЯЛ № 179861 та земельну ділянку площею 17,300 га з кадастровим номером 6310136300:16:013:0133 серії ЯЛ №179862, розташовані за адресою: місто Харків, Помірки, 27 за актом прийому-передачі. Як убачається із матеріалів справи, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Відповідно до статті 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру. Згідно зі статтею 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до статті 137 Житлового кодексу Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства. Пунктом 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту. При наданні земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця", як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, Рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення. Отже Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" створено всупереч приписам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі. Судом апеляційної інстанції вірно установлено усі обставини справи, зокрема те, що пунктом 7.2. додатку 1 до рішенням Харківської міської ради від 29.04.10 №60/10 надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Фортеця" у власність земельну ділянку площею 36,3000 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, у тому числі: ділянка № 1 площею 17,3000 га в межах акта встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 22.04.10 № 169/10; ділянка №2 площею 19,0000 га в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 22.04.2010р. № 170/10, для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів за адресою: Помірки, 27 з урахуванням нежитлових будівель і споруд. На підставі вказаного рішення Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Фортеця" видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 17,3000 га за адресою: місто Харків, Помірки, 27 від 27.08.10 серії ЯЛ №179861 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 19,0000 га за адресою: місто Харків, Помірки, 27 від 27.08.10 серії ЯЛ № 179862. При цьому апеляційна інстанція помилково не врахувала наведені приписи законодавства, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у задоволенні позову по суті. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, ураховуючи невідповідність спірного пункту 7.2. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10 №60/10 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом при вирішенні даного спору було помилково застосовано наведені норми матеріального права. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, перший відповідач заявляв клопотання про застосування позовної давності. Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами для представництва інтересів держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Господарськими судами обох інстанцій установлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2010 році, яке листом від 04.06.10 №08-04/1245/2-10 направлялось до прокуратури міста Харкова. Також судами установлено, що на засіданні сесії Харківської міської ради, на якій прийнято спірне рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.10 №60/10, був присутній і прокурор міста Харкова. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призвело до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади. Відтак, у зв'язку із обізнаністю з 29.04.10 прокурора міста Харкова про прийняття безпосередньо за його присутності оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 6 Закону України "Про прокуратуру". Отже, як правильно установлено судами, початок перебігу позовної давності щодо оскарження пункту 7.2. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на викладене, та ураховуючи звернення прокурора з даним позовом у червні 2015 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності. Натомість, зважаючи на те, що в ході касаційного перегляду справи колегія дійшла висновку про невідповідність спірного пункту 7.2. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10 №60/10 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити з причин пропуску ним строку позовної давності на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна скарга містить доводи про невірне правозастосування, які знайшли відображення у мотивувальній частині постанови касаційної інстанції, проте ці доводи не можуть бути підставою для повного задоволення касаційної скарги через те, що у даній справі позовні вимоги залишаються без задоволення з мотиву спливу позовної давності.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.15 у справі №922/3287/15 і рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.15 скасувати.

У задоволенні позову відмовити за спливом строку позовної давності.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець