ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 922/2470/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.07.2015у справі№ 922/2470/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Дзержинського району міста Харковадо1. Харківської міської ради; 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський"проскасування рішення, визнання недійсним державного акту, зобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 було продовжено строк розгляду касаційної скарги заступника прокурора Харківської області на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.11.2015 на 12 год. 30 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Савицька О.В. (посв. № 015589),

відповідача-1: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача-2: Фомін Р.Б. (дов. від 27.04.2015),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 41 додатку 2 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 № 20/10; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761948; зобов'язати другого відповідача передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 6,4388 га, розташовану у м. Харкові на вул. Батумській, 2. В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказував на те, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" за організаційно-правовою формою не відноситься до житлово-будівельного кооперативу, оскільки його створено без додержання вимог, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та розділу І Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186; цей кооператив не організований при виконкомі Харківської міськради; рішення зборів про організацію кооперативу та список громадян, які вступають до кооперативу виконкомом міськради не затверджував. З огляду на що, на думку прокурора, оспорюваним рішенням міськради, було незаконно надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" право власності на спірну земельну ділянку загальною площею 6,4388 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2015, ухваленим суддею Макаренко О.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з обставин спливу трирічного строку позовної давності на оскарження прокурором спірного пункту 41 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 № 20/10. Враховано судом і відсутність клопотання про поновлення такого строку. При цьому, суд керувався приписами статей 257, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В., постановою від 27.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позову, а відтак і відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Водночас, відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що спірне рішення Харківської міськради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує права у разі набуття права власності на земельну ділянку, оскільки у другого відповідача виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відмова у решті вимог позову вмотивована апеляційним судом тим, що такі вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасувати спірного рішення. Поряд з цим апеляційний господарський суд визнав, що прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 21 Цивільного кодексу України, статей 41, 116 Земельного кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Господарського кодексу України, статей 2, 6 Закону України "Про кооперацію", статті 27 Закону України "Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами порушення вимог житлового законодавства при створенні Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", який фактично не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні Житлового кодексу Української РСР. За таких обставин, на думку скаржника, кооператив не мав право на отримання безоплатно земельної ділянки у власність на підставі статті 41 Земельного кодексу України. Окрім цього, скаржник вказує на помилкові висновки судів щодо відсутності процесуального права та пропуску прокурором строку на звернення із даним позовом. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 21 Цивільного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, статей 5, 7 Закону України "Про кооперацію" статей 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому другий відповідач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" про визнання незаконним та скасування пункту 41 додатку 2 до рішення Харківської міськради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 № 20/10; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761948; зобов'язання другого відповідача передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 6,4388 га, розташовану у м. Харкові на вул. Батумській, 2. Як убачається із матеріалів справи, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Відповідно до статті 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру. Згідно зі статтею 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до статті 137 Житлового кодексу Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства. Пунктом 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту. При наданні земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, Рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення. Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, який згідно з приписами статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Як вбачається з наявного у матеріалах справи Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Батумський", метою його діяльності є забезпечення житлом шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку членів кооперативу (пункт 3 Статуту), кількість яких згідно з пунктом 1.5. Статуту є лише чотири фізичні особи. Отже, матеріали справи свідчать про те, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Батумський" створено всупереч вимогам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі. Доказів дотримання відповідачем-2 положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять. Судом апеляційної інстанції вірно установлено усі обставини справи, зокрема те, що пунктом 41.1. додатку 2 до рішення "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №20/10 від 24.02.2010 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Батумський" надано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 6,4388 га для експлуатації та обслуговування житлової забудови по вул. Батумській, 2, кадастровим номером 6310136300:16:010:0001. На підставі вказаного рішення обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Батумський" видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею за кадастровим номером 6310136300:16:010:0001 серії ЯЛ № 761948, який зареєстровано в книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 63101002000012 від 20.09.2011. При цьому, апеляційна інстанція помилково не врахувала наведені приписи законодавства, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у задоволенні позову по суті. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, враховуючи невідповідність спірного пункту 41 додатку 2 до рішення Харківської міськради від 24.02.2010 № 20/10 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом при вирішенні даного спору було помилково застосовано наведені норми матеріального права. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, перший та другий відповідачі просили суд застосувати позовну давність. Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі №6-152цс14. Крім того, слід мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до статті 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165. За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами для представництва інтересів держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Господарськими судами обох інстанцій установлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міськради ще у 2010 році, яке листом від 04.06.2010 № 08-04/1245/2-10 направлялось до прокуратури міста Харкова. Також судами установлено, що на засіданні сесії Харківської міської ради, на якій прийнято спірне рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2010 № 60/10, був присутній і заступник прокурора міста Харкова. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призвело до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади. Відтак, у зв'язку із обізнаністю з 29.04.2010 заступника прокурора міста Харкова про прийняття безпосередньо за його присутності оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до статті 6 Закону України "Про прокуратуру". Отже, як правильно установлено судами, початок перебігу позовної давності щодо оскарження пункту 41 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 29.04.2010, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на викладене, та ураховуючи звернення прокурора з даним позовом у квітні 2015 року, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності. Натомість, зважаючи на те, що в ході касаційного перегляду справи колегія дійшла висновку про невідповідність спірного пункту 41 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 29.04.10 №60/10 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у задоволенні позову прокурора все ж необхідно відмовити з причин пропуску ним строку позовної давності на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна скарга містить доводи про невірне правозастосування, які знайшли відображення у мотивувальній частині постанови касаційної інстанції, проте ці доводи не можуть бути підставою для повного задоволення касаційної скарги через те, що у даній справі позовні вимоги залишаються без задоволення з мотиву спливу позовної давності.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 922/2470/15 Господарського суду Харківської області і рішення Господарського суду Харківської області від 04.06.2015 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові за спливом строку позовної давності.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець