ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2015 року Справа № 916/1619/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 рокуу справі№ 916/1619/15-ггосподарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"простягнення 64 820, 98 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Безпалюк О.Л. дов. № 14-95 від 18.04.2014 року,- відповідача:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за тестом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" (далі за текстом - КВЕП "Котовськтеплокомуненерго") про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу у сумі 64 820,98 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року у справі № 916/1619/15-г в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у справі № 916/1619/15-г апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у справі № 916/1619/15-г та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 629, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 29.10.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Бакуліної С.В., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2015 року.
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року № 03-05/2177 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1619/15-г, у зв'язку із виходом з відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 28.09.2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" уклали договір купівлі-продажу природного газу № 12/1078 - ТЕ-23, відповідно до умов якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язалось передати КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" у 2012 року природний газ, ввезений на митну територію України за кодом, згідно УКТ ЗЕД 2711 021 00 00, а КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" зобов'язалося прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Положеннями п. 6.1. вказаного вище Договору сторони домовилися, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов Договору від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з жовтня по грудень 2012 року передало, а КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" отримало природний газ на суму 2 750 139, 56 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, оформленими належним чином та підписаними уповноваженими представниками сторін.
14.02.2014 року, згідно п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної держадміністрації, Фінансовим управлінням Котовської міської ради, Управлінням комунального господарства та будівництва Котовської міської ради, КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 192/30 про організацію взаєморозрахунків.
Судами досліджено, що згідно п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Договору про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року відповідач перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 9 386 737, 06 грн., з урахуванням податку на додану вартість, в тому числі 2 080 750, 62 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2012 року згідно з Договором від 28.09.2012 року, лише після виконання іншими сторонами обов'язку з перерахування вказаної суми кожній наступній стороні.
Як встановлено судами, на виконання умов вказаної угоди, згідно з платіжним дорученням від 01.04.2014 року № 7 відповідачем після отримання відповідних бюджетних коштів було перераховано на користь ПАТ "НАК " "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 2 080 750, 62 грн. в рахунок погашення заборгованості за природний газ, поставлений на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 12/1078-ТЕ-23 від 28.09.2012 року.
Судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зверталось до КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за вищевказаним договором у справі №916/1017/14.
Так, на момент пред'явлення позову, який розглядався у справі № 916/1017/14, на думку позивача, заборгованість за Договором від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23 становила 2 538 663, 23 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2 080 750, 62 грн., пені в сумі 173 993, 29 грн., штрафу в сумі 191 529, 77 грн., збитків від інфляції в сумі 17 305, 05 грн. та трьох відсотків річних в сумі 75 084, 50 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2014 року у справі № 916/1017/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року, провадження у даній справі в частині позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 080 750, 62 грн. припинено, позов задоволено частково: стягнуто з КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" збитки від інфляції в сумі 17 305, 05 грн., три відсотки річних в сумі 75 084, 50 грн., пеню в сумі 1 грн., штраф в сумі 1 грн. та судовий збір в сумі 50 773, 26 грн., в решті позову було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 року у справі № 916/1017/14 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2014 року в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені і штрафу, та направив справу у даній частині на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
09.10.2014 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/1017/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 року, позов в частині стягнення з КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" пені в сумі 173 993, 29 грн. та штрафу в сумі 191 529, 77 грн. було задоволено частково: стягнуто з КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у розмірі 86 996, 65 грн., штраф в сумі 95 764, 89 грн. та 3 655, 23 грн. судового збору, в решті позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовлено.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судами досліджено, що факт наявності у відповідача заборгованості за договором від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23 та її погашення 01.04.2014 року у відповідності до умов договору № 192/30 про організацію взаєморозрахунків є встановленими вищезазначеними рішеннями суду та такими, що не потребують доказування при розгляді даної справи.
Крім того, судами встановлено, що у справі №916/1017/14 судом, також, були задоволені позовні вимоги про стягнення інфляційних, 3 % річних, штрафу та пені, нарахованих позивачем відповідачу за Договором від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23 за попередній період прострочки з 14.01.2013 року по 26.02.2014 року
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у даній справі заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем його зобов'язань по Договору від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23 за період прострочки з 27.02.2014 року по 01.04.2014 року.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи різні періоди нарахування сум, що, на думку позивача, підлягають стягненню з відповідача, дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для припинення провадження у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
За приписами ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.
Для можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання по відношенню до відповідача, необхідно, щоб оплата позивачу коштів за спожитий природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку, встановленого договором про організацію взаєморозрахунків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.10.2014 року у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012.
За таких обставин, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, в даному випадку, підписавши багатосторонній Договір від 14.02.2014 року № 192/30 про організацію взаєморозрахунків, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору від 28.09.2012 року № 12/1078 - ТЕ-23, тому нарахування сум 3 % річних за період з 27.02.2014 року по 01.04.2014 року, тобто в період часу після укладення Договору про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року, є неправомірним, оскільки оплата була здійснена в межах порядку і строків, встановлених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів. що огляду на те, що прострочення сплати суми основного боргу за Договором від 28.09.2012 року №12/1078 - ТЕ-23, відбулося з 01.02.2014 року по 13.02.2014 року, тобто в період менший, ніж місяць, то нарахування інфляційних в даному випадку не відповідає нормам чинного законодавства України.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у справі № 916/1619/15-г залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у справі № 916/1619/15-г залишити без змін.
Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко