ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 914/1109/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Мачульського Г.М.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Єдність-Разом" на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року

у справі № 914/1109/15 господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чагарі"

до Дрогобицької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - обслуговуючого кооперативу "Єдність-Разом"

про визнання поновленим та пролонгованим договору оренди

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради, просило (з урахуванням клопотання про виправлення описки від 20.04.2015) (т. 1, а.с. 116) визнати поновленими договори оренди землі від 26.02.2007 року та від 28.12.2011 року строком на 5 років; зобов'язати Дрогобицьку міську раду укласти додаткову угоду з позивачем на предмет продовження договорів оренди землі від 26.02.2007 року та від 28.12.2011 року строком на 5 років (т. 1, а.с. 6-13).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Дрогобицька міська рада безпідставно ухиляється від укладення додаткового договору про поновлення договорів оренди землі від 26.02.2007 року та від 28.12.2011 року строком на 5 років, тоді як позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.04.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача обслуговуючий кооператив "Єдність-Разом" (т. 1, а.с. 1-2).

У відзиві на позов Дрогобицька міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зокрема, спливу позовної давності (т. 2, а.с. 1-6).

Заявою про зменшення позовних вимог від 02.06.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі" просило визнати поновленим та пролонгувати договір оренди землі від 28.12.2011 року з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 28.12.2013 року по 28.12.2014 року, з 28.12.2014 року по 28.12.2015 року; зобов'язати Дрогобицьку міську раду укласти додаткову угоду з позивачем на предмет продовження договору оренди землі від 28.12.2011 року з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 28.12.2013 року по 28.12.2014 року, з 28.12.2014 року по 28.12.2015 року (т. 2, а.с. 73).

Заявою про зменшення позовних вимог від 08.06.2015 року позивач відмовився від вимог про поновлення договору оренди землі від 26.02.2007 року; часткового поновлення договору оренди землі від 28.12.2011 року; зобов'язання Дрогобицької міської ради укласти додаткову угоду на предмет продовження договору оренди землі від 28.12.2011 року, просив визнати поновленим договір оренди землі від 28.12.2011 року, укладений між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 28.12.2013 року по 28.12.2014 року, з 28.12.2014 року по 28.12.2015 року (т. 2, а.с. 97).

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року (головуючий Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Матущак О.І.) (т. 2, а.с. 241-249) позов задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 28.12.2011 року, укладений між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" на той самий строк з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 29.12.2013 року по 29.12.2014 року, з 30.12.2014 року по 30.12.2015 року. Припинено провадження у справі в частині поновлення договору оренди землі від 26.02.2007 року; часткового поновлення договору оренди землі від 28.12.2011 року; зобов'язання Дрогобицької міської ради укласти додаткову угоду на предмет продовження договору оренди землі від 28.12.2011 року. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 102-115).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, обслуговуючий кооператив "Єдність-Разом" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (т. 3, а.с. 6-9).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2015 року касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Єдність-Разом" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2015 року (т. 3, а.с. 5).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1984 від 10.11.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Мачульський Г.М., Шаргало В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року розгляд касаційної скарги відкладено на 26.11.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/2148 від 20.11.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач).

У судове засідання 26.11.2015 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2007 року між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове (3 роки) платне користування земельну ділянку загальною площею 4 626 кв. м (у тому числі проїзди та двори 4 626 кв.м) несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. П. Орлика. 20 "А" (згідно проекту відведення) (т. 1, а.с. 32-33).

05.08.2010 року між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове до 31.12.2010 року платне користування земельну ділянку (кадастровий № 4610600000:01:015:0020) загальною площею 4 626 кв. м (у тому числі проїзди та двори 4 626 кв.м) несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. П. Орлика. 20 "А" (згідно проекту відведення) (т. 1, а.с. 35-36).

04.03.2011 року між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове (6 місяців) платне користування земельну ділянку (кадастровий № 4610600000:01:015:0020) загальною площею 4 626 кв. м (у тому числі землі під ринком 4 626 кв.м) несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. П. Орлика. 20 "А" (згідно проекту відведення) (т. 1, а.с. 38-39).

28.12.2011 року між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 4610600000:01:015:0020) загальною площею 4 626 кв. м (у тому числі землі під ринком 4 626 кв.м) несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. П. Орлика, 20 "А" (згідно проекту відведення) (т. 1, а.с. 41-42).

Відповідно до п. 2.2 договору оренди землі від 28.12.2011 року на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, які належать орендарю на пpaві власності, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані.

Згідно п. 3.1 договору оренди землі від 28.12.2011 року його укладено на 1 рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі укладеного акта приймання-передачі від 28.12.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищезазначену земельну ділянку (т. 1, а.с. 43).

27.12.2012 року рішенням Дрогобицької міської ради було вирішено продовжити строк оренди товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" земельної ділянки площею 4 626 кв.м на вул. П.Орлика, 20"А" для обслуговування будівлі ринку строком на 3 місяці (т. 1, а.с. 44), проте, договір оренди землі на виконання зазначеного рішення між сторонами не укладався.

Судами встановлено, що у подальшому між сторонами не укладались договори оренди щодо земельної ділянки площею 4 626 кв.м на вул. П. Орлика, 20 "А".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Дрогобицької міської ради від 23.05.2013 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Чагарі" у поновленні терміну дії оренди щодо земельної ділянки площею 4 626 кв.м на вул. П.Орлика, 20.

Посилаючись на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вважаючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі" користується спірною земельною ділянкою та Дрогобицька міська рада не висувала вимог щодо повернення об'єкта оренди згідно договору оренди від 28.12.2011 року і у встановлений законом строк після закінчення строку дії договору не подала позивачеві письмових клопотань про припинення дії останнього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди землі від 28.12.2011 року є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та, відповідно, про задоволення позову.

Також місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, припинив провадження у справі в частині поновлення договору оренди землі від 26.02.2007 року; часткового поновлення договору оренди землі від 28.12.2011 року; зобов'язання Дрогобицької міської ради укласти додаткову угоду на предмет продовження договору оренди землі від 28.12.2011 року, з огляду на заяву позивача про відмову у позові у вказаній частині.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися ізстаттею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Апеляційна інстанція у порушення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не перевірила дотримання місцевим господарським судом та товариством обмеженою відповідальністю "Чагарі" вищеперелічених вимог процесуального закону.

Також суди попередніх інстанцій не врахували те, що згідно протоколу судового засідання від 05.05.2015 року (т. 2, а.с. 18-19) фактично відбувся розгляд справи по суті.

Крім того, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги повністю та припиняючи провадження у певній частині не врахував позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Чагарі" про зобов'язання Дрогобицької міської ради укласти додаткову угоду з позивачем на предмет продовження договору оренди землі від 26.02.2007 року строком на 5 років, від яких позивач не відмовлявся.

Тобто, місцевий господарський суд зазначені позовні вимоги взагалі не розглянув.

Також, беручи до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог від 08.06.2015 року (т. 2, а.с. 97) та задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України прийняв рішення про визнання поновленим договору оренди землі від 28.12.2011 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Чагарі" на той самий строк з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 29.12.2013 року по 29.12.2014 року, з 30.12.2014 року по 30.12.2015 року, тоді як у вказаній заяві позивач просив визнати продовженим зазначений договір, зокрема, з 28.12.2012 року по 28.12.2013 року, з 28.12.2013 року по28.12.2014 року, з 28.12.2014 року по 28.12.2015 року.

Апеляційна інстанція на вказані порушення процесуального права уваги не звернула.

Також відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно абз. 7 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК України); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Місцевим та апеляційним господарськими судами, у порушення приписів ст. ст. 47, 43 ГПК України взагалі не розглядалась заява Дрогобицької міської ради про сплив позовної давності, викладена у відзиві на позов (т. 2, а.с. 1-6) та, відповідно, не досліджувалось питання про можливість чи неможливість застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Як зазначали суди попередніх інстанцій, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Проте, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами належним чином не досліджувались питання щодо продовження користування орендарем земельною ділянкою з огляду на відсутність актів відповідних органів про обстеження такої ділянки; належного виконання орендарем зобов'язань за договором, з врахуванням довідки Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 2761/7/20-3038 від 22.10.2013 року (т. 1, а.с. 97), яка на момент прийняття рішення була нечинною та інших обставин справи, у тому числі пов'язаних з укладенням додаткової угоди.

Визнаючи договір оренди землі поновленим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, чи такі вимоги відновлять порушене чи оспорюване право чи інтерес позивача з огляду на обставини, за яких договір оренди землі вважається поновленим в силу Закону (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Єдність-Разом" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року у справі № 914/1109/15 скасувати.

Справу № 914/1109/15 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

Г.К. Прокопанич