Постанова ВГСУ від 26.11.2015 року у справі №910/14320/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 рокуСправа № 910/14320/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаДеркач Т.Г., дов. від 25.06.15відповідачаБезпалюк О.Л., дов. від 18.04.14розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2015у справі№910/14320/15 Господарського суду міста Києва за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"прозобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 25.11.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14320/15 Господарського суду міста Києва сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати заборгованість ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з оплати 676060,14 грн. інфляційних нарахувань та 505894,63 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що в силу статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суми 3% річних та інфляційних, які виникли у зв'язку з простроченням зобов'язання з оплати поставленого протягом 2010 року природного газу, підлягають списанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі №910/14320/15 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року (судді: Гаврилюк О.М. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.), в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ, встановленої Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1 статті 1, пунктів 2.1.1, 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", пунктів 5, 6, 8 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894, ст.ст.4, 33, 34, 43, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник вважає, що заборгованість з оплати 676060,14 грн. інфляційних нарахувань та 505894,63 грн. 3% річних є такою, що підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки відповідає критерію заборгованості, зазначеному у пункті 2.2 статті 2 зазначеного Закону, а саме: заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.01.2010 Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірня компанія „Газ України" (покупець) уклали договір поставки природного газу № 2010-09-06/10-42-Р, відповідно до умов якого постачальник передає покупцеві у 2010 році у власність імпортований природний газ з ресурсу 2009 року для подальшої реалізації промисловим та газорозподільним підприємствам (споживачам), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

За умовами п.3.4 договору від 29.01.2010 №2010-09-06/10-42-Р факт передачі газу підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписують уповноважені представники сторін виключно в обсягах, які зазначені у письмовому замовленні покупця протягом 3 робочих днів з дати надходження зазначеного замовлення.

Згідно з п.5.1 зазначеного договору розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами у гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що передається, протягом 20 банківських днів з дати підписання зазначених у пункті 3.4 актів приймання-передачі газу.

Суди встановили, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2010 №01/10-НГУ-ІМП-П-03/09 на суму 2403014,65 грн., від 31.01.2010 №01/10-НГУ-ІМП-П-10/09 на суму 215949,24 грн., від 31.01.2010 №01/10-НГУ-ІМП-П-11/09 на суму 374409,43 грн., від 31.01.2010 №01/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 1819967,08 грн., від 28.02.2010 №02/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 48737,26 грн., від 31.05.2010 №05/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 678955,38 грн. та від 31.08.2010 №08/10-НГУ-ІМП-П-12/09 на суму 78458,49 грн. відповідач поставив позивачу природний газ на суму 5619491,53 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він в порушення умов договору від 29.01.2010 №2010-09-06/10-42-Р свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу у строки, визначені змістом договору, не виконав, у зв'язку з чим продавець (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") заявив в судовому порядку вимогу про стягнення 5619491,53 грн. заборгованості за отриманий природній газ за договором поставки природного газу від 29.01.2010 року №2010-09-06/10-42-Р, 676060,14 грн. інфляційних втрат та 505894,63 грн.3 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати заборгованість з оплати 676060,14 грн. інфляційних нарахувань та 505894,63 грн. 3% річних на підставі статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

04 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 №3319-VI, згідно зі статтею 1 якого дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електроенергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. та пункту 2.2. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України". Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2.6. статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 2.5. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 №894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, пунктом 6 якого передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, щодо стягнення яких розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) щодо договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Як встановлено судами, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ, встановленої Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 №894.

Також при вирішенні спору у даній справі суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 №3319-VI цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.

Отже, Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI діяв до 30.06.2012; вказаний строк є присічним, поновленню не підлягає, а позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2015 року, тобто з пропуском вказаного строку.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,