Постанова ВГСУ від 26.11.2015 року у справі №910/13861/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 910/13861/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 910/13861/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 670 256,17 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Якобчук В.Т. (дов. від 29.07.2015), Куценко О.О. (дов. від 26.10.2015)

відповідача: Яковенко А.О. (дов. від 16.06.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" звернулося з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", в якому, з урахування збільшення вимог, просило стягнути з відповідача 591 004,32 грн. основного боргу, 40 632,76 грн. пені, 4 063,27 грн. 3% річних та 34 555,82 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ПЗ/ИХ-141943/НЮ від 17.09.2014 в частині погашення заборгованості за отриманий товар на спірну суму боргу. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015, ухваленим суддею Підченко Ю.О., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 591 004,32 грн. основного боргу, 40 632,76 грн. пені, 4 063,27 грн. 3% річних та 30 696,73 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий товар відповідно до договору поставки. Відмова у решті позову вмотивована судом невірним розрахунком позивачем суми інфляційних втрат. При цьому, суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючого, Алданової С.О., Коршун Н.М., постановою від 06.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами обставин ненадання позивачем рахунків-фактур на спірну вартість товару, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (покупець) укладено договір поставки №ПЗ/ИХ-141943/НЮ, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (пункт 1.1.договору). Кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.4. договору). Відповідно до пункту 3.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації №1 (додаток №1). Пунктом 3.4. договору визначено, що сума договору становить 591 004,32 грн. у тому числі ПДВ 20% 98 500,72 грн. Згідно з пунктами 4.1, 4.2., 4.3. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 90 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна. Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP (головний матеріальний склад: Київська область, с. Шевченкове, вул. Польова, 5), у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС (у ред. 2000 року) (пункти 5.1., 5.3. договору). Відповідно до пункту 5.8. договору уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Також судами установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" на виконання умов договору у період з листопада 2014 року по січень 2015 року поставило, а Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" прийняло товар на загальну суму 591 004,32 грн. Зазначене підтверджується видатковими накладними №24587 від 18.11.2014 та №1060 від 28.01.2015. Установлено судами і те, що оплату за поставлений товар відповідачем не виконано, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 591 004,32 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 591 004,32 грн. основного боргу, 40 632,76 грн. пені, 4 063,27 грн. 3% річних та 34 555,82 грн. інфляційних втрат. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Водночас, відповідно до приписів статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Проте, матеріали справи не містять доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром рахунків-фактур, а також доказів витребування відповідачем цих документів. Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув позивачу отриманий товар на спірну суму боргу. З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 248 873,56 грн. основного боргу визнається правомірним. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відтак, установивши факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару у визначений договором строк, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, 40 632,76 грн. пені, 4 063,27 грн. 3% річних та 30 696,73 грн. інфляційних втрат, з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.