ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 906/773/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Мачульського Г.М.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: Романюка М.М., дов. № б/н від 28.04.2015 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: Кошман Л.А., дов. № б/н від 15.10.2015 року;

Третьої особи -1: ОСОБА_4., дов. № б/н від 17.06.2015 року; ОСОБА_5 - особисто;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 08.07.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2015 року

у справі № 906/773/15 господарського суду Житомирської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд"

до відповідача -1 державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

відповідача -2 відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) ОСОБА_5

2) публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання недійсними електронних торгів, оформлених протоколом № 81635 від 18.05.2015 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Гарантбуд" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, просило визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом № 81635 від 18.05.2015 року проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" (т. 1, а.с. 3-15).

Позовні вимоги мотивовано тим, що проведення торгів відбулось з порушенням законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.06.2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (т. 1, а.с. 106-107).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.07.2015 року (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2015 року (головуючий Філіпова Т.Л., судді Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.) (т. 2, а.с. 143-151) позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, оформлені протоколом № 81635 від 18.05.2015 року проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд". Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 209-213).

Оскаржені судові акти мотивовано порушенням правил проведення торгів.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові рішення скасувати та припинити провадження у справі з огляду на непідвідомчість спору господарському суду (т. 2, а.с. ).

Також не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та відділ державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові, не вбачаючи порушення процедури проведення електронних торгів (т. 2, а.с. ).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/2043 від 13.11.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Мачульський Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2015 року відновлено публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" пропущений процесуальний строк звернення з касаційною скаргою, касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області прийняті до провадження та призначені до розгляду на 19.11.2015 року (т. 2, а.с. ).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 року розгляд касаційних скарг відкладено на 26.11.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/2147 від 20.11.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач).

У судове засідання 26.11.2015 року представники відповідача - державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третьої особи - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача - державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третьої особи - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд", відповідача - відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, третьої особи - ОСОБА_5, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 712 від 30.11.2007 року, 30.11.2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Новоград-Волинський Житомирської області" та відкритим акціонерним товариством "Гарантбуд" було укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 713, предметом якого є комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2 045,1 кв. м, який складається з наступних об'єктів: літера "А" - контора загальною площею 67,6 кв. м; літера "Г 1"- котельня загальною площею 290,0 кв. м; літера "Г" - гараж загальною площею 302,5 кв. м; літера "Д" - будівля БРУ загальною площею 177,2 кв. м; літера "В" - столярний цех загальною площею 588,0 кв. м; літера "Б" - стара будівля загальною площею 255,5 кв. м; літера "ЄЄ1є" - цех шлакоблоків загальною площею 351,7 кв. м; літера "ЛЛ1" - котельня загальною площею 12,6 кв.м. (т. 1, а.с. 30-32).

Відповідно до п. 1.3 договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що, як встановили суди, підтверджується наказом № 111-ДП від 04.04.1996 року Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Переліком нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" за № 04/3062 від 23.07.2007 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 16800055 від 26.11.2007 року.

Судами також встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 року у справі № 906/142/13-г стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 2 370 969,86 грн. заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 712 від 30.11.2007 року.

На виконання вказаного рішення господарським судом Житомирської області видано наказ № 906/142/13-г від 18.03.2013 року.

04.04.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинської міськрайонного управління юстиції Житомирської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37302905.

10.09.2014 року на підставі наказу господарського суду Житомирської області № 906/142/13-г від 18.03.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області складено акт опису і арешту майна, згідно якого описано та арештовано комплекс нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1, а саме: контора 2-х поверхова загальною площею 307,7 кв. м; будівля контори (стара) загальною площею 67,6 кв. м; склад матеріалів загальною площею 587,6 кв. м; котельня-гараж загальною площею 592,5 кв. м; столярний цех загальною площею 577,5 кв. м; стара будівля загальною площею 138,8 кв. м; пилорама загальною площею 208,0 кв. м; цех шлакоблоків загальною площею 351,7 кв. м; лісорама загальною площею 116,7 кв. м; котельня загальною площею 12,6 кв. м. (т. 1, а.с. 21-23).

13.10.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та призначено приватне підприємство "Україна-експерт-центр" в особі оцінювача ОСОБА_6 для визначення вартості описаного майна.

Відповідно до звіту з оцінки майна від 07.11.2014 року ринкова вартість нерухомого майна позивача становила 1 872 620,00 грн. без врахування ПДВ (т. 1, а.с. 34).

Судами встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна жодною із сторін виконавчого провадження не проводилось та в судовому порядку звіт про оцінку майна не оскаржувався.

16.12.2014 року матеріали з реалізації нерухомого майна направлені до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області та були повернуті для усунення недоліків.

02.02.2015 року після усунення недоліків матеріали з реалізації нерухомого майна повторно направлені до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що перші торги з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, призначені на 16.03.2015 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

17.03.2015 року державним виконавцем складено акт уцінки майна та уцінено майно на 10%, вартість майна після уцінки становила 1 685 358,00 грн.

Другі торги з реалізації вищезазначеного майна, призначені на 16.04.2015 року не відбулись також у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

16.04.2015 року державним виконавцем складено акт уцінки майна та уцінено майно на 20% , вартість майна після уцінки становила 1 498 096,00 грн.

18.05.2015 року були проведені електронні торги з реалізації комплексу будівель загальною площею 2 960,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у м. Новогорад-Волинський Житомирської області, за наслідками яких було складено протокол № 81635, згідно якого комплекс будівель реалізовано за сумою 1 498 096,00 грн. переможцю торгів - ОСОБА_5 та зазначено про порядок розрахунку за придбані об'єкти (т. 1, а.с. 56).

04.06.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області складено акт про проведені прилюдні торги, на підставі якого переможцю торгів 19.06.2015 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області видано відповідне свідоцтво про право власності (т. 1, а.с. 118, 145).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у статті 16 ЦК України, згідно п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Разом з тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто, безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, зокрема, визначених Тимчасовим порядком.

Відтак, при вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Порядок проведення електронних торгів регламентується Законом України "Про виконавче провадження" та Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5.

Згідно ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіт про оцінку майна - комплексу будівель відкритого акціонерного товариства "Гарантбуд" від 07.11.2014 року втратив чинність 07.05.2015 року, тобто, до моменту проведення оспорюваних електронних торгів, які відбулися 18.05.2015 року.

Враховуючи те, що проведення торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме, ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позову.

Разом з тим, пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно якої в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтями 36, 37, 38 вказаного Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, на користь іпотекодержателя, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Разом з тим, опис, арешт та примусове звернення стягнення на предмет іпотеки повинно здійснюватись державним виконавцем відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", оскільки рішення судів про стягнення з боржника на користь стягувача коштів, на виконання яких відкрито виконавче провадження, не дає державному виконавцю права звертати стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки при відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або виконавчого напису нотаріуса з цього приводу. У випадку, коли у боржника немає майна, на яке може бути звернуто стягнення при виконанні судових рішень про стягнення заборгованості, а наявне у боржника майно є предметом іпотеки, державний виконавець повертає стягувачу виконавчий лист з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, реалізація предмета іпотеки можлива лише у разі наявності відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса чи договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1, 2 розділу VIII Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5 у разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги, підлягає уцінці (повторній уцінці). Уцінка (повторна уцінка) майна проводиться відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", уцінка предмета іпотеки проводиться відповідно до статті 49 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Як зазначалось вище та встановлено судами, 02.02.2015 року після усунення недоліків матеріали з реалізації нерухомого майна повторно направлені до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Перші торги з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, призначені на 16.03.2015 року, не відбулись у зв'язку відсутністю допущених учасників торгів.

17.03.2015 року державним виконавцем складено акт уцінки майна та уцінено майно на 10%, вартість майна після уцінки становила 1 685 358,00 грн.

Отже, судами не досліджено, чи відбулось порушення приписів ч. 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" при уцінці державним виконавцем майна позивача.

Дії державного виконавця щодо оцінки майна безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому можливість їх окремого оскарження у порядку ст. 121-2 ГПК України не усуває тієї обставини, що незаконні дії державного виконавця можуть бути одночасно і підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення вимог закону (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 914/2062/14).

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Доводи заявника касаційної скарги ОСОБА_5 щодо непідвідомчості спору господарським судам відхиляються з огляду на роз'яснення, викладені у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 10, від 16.01.2013 року № 3, від 29.05.2013 року № 9, від 29.05.2013 року № 11, від 17.12.2013 року № 13, від 10.07.2014 року № 6), згідно якого господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК України (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 08.07.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2015 року у справі № 906/773/15 скасувати.

Справу № 906/773/15 передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

Г.К. Прокопанич