ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 904/2258/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Петрик О.Т. - керівник, Шрамко О.Ю. - дов. від 12.04.13, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуКриворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області)на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від06.08.15у справі№904/2258/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомСелянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена"до1. Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) 2. Відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області (змінено найменування на Відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області) 3.Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області 4.Апостолівської районної державної адміністрації про визнання права володіння та користування земельною ділянкою У судовому засіданні 12.11.15 оголошувалася перерва до 26.11.15.

Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області (змінено найменування на Відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області), Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,9 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №332. Позивач зазначав, що з метою набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку він звертався до відповідача-1, проте останній відмовив у видачі довідки про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік через ненадання позивачем необхідних документів на підтвердження наявності об'єкта оподаткування, оскільки земельна ділянка, вказана позивачем у податковій звітності, оформлена на фізичну особу - ОСОБА_6, який помер. Також позивач звертався до відповідача-2 про отримання довідки про площу земельної ділянки за формою 6-зем, який теж відмовив у її видачі через те, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку оформлений не на позивача, а на померлу особу. Господарство вказувало на те, що державний акт на право постійного користування землею видавався ОСОБА_6, як голові СФГ "Ім. Нансена", і непереоформлення його у зв'язку зі смертю останнього, не позбавляє фермерське господарство права володіння і користування цієї землею. Заначені дії відповідачів, на думку позивача, ставлять під сумнів законність володіння і користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.15 (суддя Колісник І.І.) в позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку не переоформив право користування спірною земельною ділянкою; що відмова відповідачів-1,2 у видачі довідок позивачеві не була протиправною, і це підтверджується судовими рішеннями у адміністративній справі №504/5004/14.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.15 (судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., Величко Н.Л.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Визнано за Селянським (фермерським) господарством "Ім. Ф.Нансена" право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,9 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №332. Апеляційний господарський суд виходив з того, що смерть засновника (голови) фермерського господарства не тягне за собою припинення чи втрату права фермерського господарства (як юридичної особи) на володіння і користування земельною ділянкою, яка виділялася йому при створенні фермерського господарства для цієї мети.

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 25 Цивільного кодексу України, статей 302 308 Податкового кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Податкова інспекція наголошує на тому, що позивач у встановленому законом порядку не переоформив право користування спірною земельною ділянкою; що у позивача відсутні документи, котрі посвідчують його право на таку земельну ділянку. Скаржник також вказує на те, що він відмовив позивачеві у видачі довідки на підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку через відсутність у останнього правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку; що зазначена відмова не була протиправною, і це підтверджується судовими рішеннями у адміністративній справі №504/5004/14. Водночас скаржник просить змінити його найменування у зв'язку з реорганізацією на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та розглянути справу за відсутності його представників.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу (з урахуванням доповнень), в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову у справі - без змін.

Від Відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він підтримує доводи касаційної скарги податкової інспекції, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції незаконною. Водночас він просить змінити його найменування на Відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області у зв'язку із реорганізацією юридичної особи.

Від Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить скасувати постанову у справі,а рішення залишити в силі.

Від відповідача-4 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарські суди установили, що рішенням Апостолівської районної ради від 21.04.2000 року 17 сесії XXIII скликання громадянину ОСОБА_6 було надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку, загальною площею 34,22 га, у тому числі ріллі - 10,23 га, кормових угідь - 0,80 га та 23,19 га земель в стадії рекультивації на території Михайлівської сільської ради. Іншим рішенням Апостолівської районної ради від 17.11.2000 року ОСОБА_6 було надано в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 16,68 га орних земель. На підставі вказаних рішень 06.02.01 йому видано державний акт серії ДП АП №000175 на право постійного користування земельною ділянкою 50,90 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради. Суди також установили, що Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" було зареєстровано 09.02.01 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №392139). Крім того, було установлено і те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 голова СФГ "Ім. Ф. Нансена" - ОСОБА_7 помер. Господарські суди установили також, що право користування спірної земельною ділянкою у зв'язку зі смертю голови господарства позивачем не переоформлялося; що 27.01.14, 11.04.14 для набуття і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель звертався до Апостолівського відділення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції та Відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області, проте останні відмовили йому у видачі довідки про набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель (форми 6-зем) через ненадання позивачем усіх належних документів, необхідних для такого. Відмова у видачі довідки (форми 6-зем) була оскаржена позивачем до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровські області, який повідомив позивача про відсутність в діях відділу держземагентства порушень вимог закону. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" заявлена до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області (змінено найменування на Відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області), Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,9 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДП АП №000175. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте, вказані висновки господарських судів визнаються передчасними. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно. Захист прав на землю унормований Главою 23 Земельного кодексу України. Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У розумінні наведених приписів визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності між сторонами спору про право. Як вже зазначалося, і це було установлено судами, Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" заявило позов до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Відділу Держземагентства у Апостолівському районі Дніпропетровської області (змінено найменування на Відділ Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області), Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за собою права володіння та користування спірною земельною ділянкою. У відповідності до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, організації і інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкту підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів. Відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, сторонами у судовому процесі є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Отже, у розумінні приписів наведених норм, відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах. При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи із змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Як вже зазначалося, відповідачем у позові про визнання права є особа, яка оспорює таке право, або особа, яка хоч і не оспорює цього права, але і не визнає його. Як вже зазначалося, відповідачами у даній справі є чотири юридичні особи. Проте, ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанції не з'ясували та не дослідили характер спірних правовідносин у контексті зазначених норм, тобто особливості правовідносин у даній справі позивача з кожним відповідачем; чи оспорюється або не визнається право позивача на спірну земельну ділянку кожним із відповідачів, а відтак чи наявні правові підстави для задоволення позову, зверненого до них, чого суди обох інстанцій не здійснили. Наведене свідчить про не з'ясування питань, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а касаційна скарга задовольняється частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117,1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.15 у справі №904/2258/15 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.15 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (змінено найменування на Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) задовольнити частково.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець