ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 924/421/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків на постанову від 16.08.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/421/15 господарського суду Хмельницької області

за позовом публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м. Рівне до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Хмельницький 2. публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків провизнання недійсним договору застави № 132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "УкрСиббанк" - Пенський А.В., довір.,

ПАТ "Рівнеазот" - Вєдєрнікова О.С., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.06.2015 у справі № 924/421/15 задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот", Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі - ТОВ "Євро Лізинг", Відповідач-1), публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Відповідач-2). Визнано недійсним Договір застави №132065 від 04.07.2008, укладений між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "УкрСиббанк", зокрема, Додаткову угоду №27 від 24.02.2011 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів ПАТ "Рівнеазот": - Ford Тоurneo Соnnесt 1.8 ТDСІ, шасі НОМЕР_5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; - Ford Тоurneo Соnnekt 1.8 ТDСІ, шасі НОМЕР_6, державний реєстраційний НОМЕР_2; - Skoda Superb Classic 1,8 МТ, шасі НОМЕР_8, державний реєстраційний НОМЕР_3; - Skoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6, шасі НОМЕР_7, державний реєстраційний НОМЕР_9. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.06.2015 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 04.06.2015 скасовано, справу № 924/421/15 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2016 (головуючий суддя - Грамчук І.В., судді: Вибодовський О.Д., Яроцький А.М.) провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ПАТ "Рівнеазот" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.05.2016 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Демянчук Ю.Г.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.05.2016 скасовано, справу № 924/421/15 передано на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "УкрСиббанк" і ПАТ "Рівнеазот", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про припинення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у даній справі про визнання недійсним договору застави в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України та ч. 4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) спори про визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені законом про банкрутство), підлягають розгляду у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів) та в силу імперативних приписів процесуального закону. При цьому, місцевий суд зазначив, що в провадженні господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/1282/13 про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг", яке постановою від 23.07.2015 визнано банкрутом і відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, та дійшов висновку, що ПАТ "Рівнеазот" з вимогою до ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним спірного договору, вправі звернутися у межах вищевказаної справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, скасував ухвалу місцевого господарського суду та передав справу на розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на те, що немайновий спір у даній справі про визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів не може вважатись таким, що входить до числа майнових спорів з вимогами до боржника, оскільки спір про майно (предмет лізингу) відсутній, а тому не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство № 924/1282/13. При цьому, апеляційний суд вказав, що матеріали справи № 924/421/15 свідчать, що в межах спору про визнання недійсним договору застави відсутній матеріальний наслідок, який може вплинути на розгляд справи про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг". У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Рівнеазот" по відношенню до банкрута ТОВ "Євро Лізинг" не являється ні конкурсним, ні поточним кредитором в розумінні ст.ст. 1, 23, 38 Закону про банкрутство, оскільки Позивач після сплати всіх лізингових платежів та залишкової вартості предмета лізингу, набув право власності на предмет лізингу, відтак, не має майнових (грошових) вимог до ТОВ "Євро Лізинг".

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені всупереч встановленим обставинам справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, ПАТ "Рівнеазот" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Євро Лізинг", ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору застави №132065 від 04.07.2008, укладеного між ТОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Укрсиббанк", в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів: Ford Тоurneo Соnnесt 1,8 ТDСІ, шасі № НОМЕР_5, реєстраційний номер № НОМЕР_1; Ford Тоurneo Соnnekt 1,8 ТDСІ, шасі № НОМЕР_6, реєстраційний № НОМЕР_2; Skoda Superb Classic 1,8 МТ, шасі № НОМЕР_8, реєстраційний № НОМЕР_3; Skoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6, шасі НОМЕР_7, реєстраційний № НОМЕР_4.

До того ж, як було встановлено судами, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг", постановою суду від 23.07.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до положень статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013), відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

Разом з цим, ухвалюючи рішення про скасування ухвали місцевого господарського суду, апеляційний суд не застосував названі вище норми до спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про розгляд спору про визнання недійсним договору застави в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів, укладеного між ТОВ "Євро Лізинг" (боржник (банкрут) у справі №924/1282/13) та ПАТ "УкрСиббанк", в порядку позовного провадження.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду з зазначених вище підстав не можна визнати законною та обґрунтованою.

Місцевий же суд, при розгляді справи вірно зазначив, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України та ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство спори про визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені законом про банкрутство), підлягають розгляду у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів) та в силу імперативних приписів процесуального закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується та підтримує висновок суду першої інстанції про те, що спір про визнання недійсним договору застави, укладеного між ТОВ "Євро Лізинг" і ПАТ "УкрСиббанк", безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг", тому підлягає розгляду в межах справи №924/1282/13 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні. За таких обставин, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, дана справа може бути передана для розгляду по суті у справу про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг".

Поряд з цим, касаційний суд вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції, як неправомірні, висновок про припинення провадження у справі № 924/421/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та посилання на те, що передача справ з позовного провадження для розгляду у справу про банкрутство та в зворотньому порядку нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарським процесуальним кодексом України не передбачена.

У зв'язку з наведеним та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала місцевого суду - зміні, з викладенням її резолютивної частині в іншій редакції.

Керуючись нормами ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі № 924/421/15 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.05.2016 у справі № 924/421/15 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: "Справу № 924/421/15 передати до господарського суду Хмельницької області для розгляду по суті в межах справи про банкрутство № 924/1282/13."

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 27.10.2016