ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 922/6505/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палія В.В., Студенця В.І., за участі представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 16.05.2014), О. Явтух (договір від 15.09.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 922/6505/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та стягнення 883 803 грн 63 коп.,

УСТАНОВИВ: У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору від 10 жовтня 2011 року про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна від 1 січня 2008 року № 2 удаваним правочином та стягнення 883 803 грн 63 коп.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року (суддя Л. Лаврова), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 235, 1046 і 1047 Цивільного кодексу України, статей 35і 82 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 січня 2008 року сторони уклали договір № 2 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 39-53 загальною площею 243,8 м2, що знаходяться в будівлі літ "А-9" за адресою: АДРЕСА_1.

10 жовтня 2011 року сторони уклали договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна від 1 січня 2008 року № 2 (далі - договір), умовами якого сторони визначили, що станом на 1 вересня 2011 року в орендаря (відповідача) перед орендодавцем (позивачем) виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна в розмірі 300 000 грн, яку орендар зобов'язався погасити до 1 травня 2012 року на умовах договору про взаєморозрахунки. Сторони погодили грошовий еквівалент зобов'язання орендаря по погашенню заборгованості в сумі 300 000 грн в іноземній валюті - доларах США (станом на 10 жовтня 2011 року за курсом Національного банку України 100 доларів США складає 797, 276 грн), що становить 37 628,40 доларів США (пункт 2 договору). У випадку зміни офіційного курсу Національного банку України долара США орендар зобов'язаний виконати своє грошове зобов'язання в гривнях по курсу Національного банку України на день виконання зобов'язань (пункт 3 договору).

Позивач оспорює договір з тих підстав, що його умови приховують договір позики, на умовах якого позивач передав гроші кошти, які відповідач зобов'язався повернути до 1 травня 2012 року.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 1046 цього Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Рішенням від 25 лютого 2015 року (справа № 922/1592/14 Господарського суду Харківської області), яке набрало законної сили, відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором від 10 жовтня 2011 року про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нерухомого майна від 1 січня 2008 року № 2 з мотивів безпідставності вимог - господарськими судами було встановлено, що у відповідача відсутній борг по орендній платі перед позивачем.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді даної справи суди не вправі ставити під сумнів обставини, встановлені рішенням суду в іншій господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих осіб, щодо яких встановлені ці обставини, у тому числі щодо дійсності умов договору від 10 жовтня 2011 року, а отже відсутності підстав застосування правових наслідків удаваного правочину.

Водночас господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, заявленою відповідачем, оскільки за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і у разі коли право особи не порушено, суд має відмовити в позові з підстав його необґрунтованості.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції та обраного позивачем способу захисту права, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 922/6505/15 залишити без змін, а касаційну скаргу особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. В. Палій Суддя В. І. Студенець