ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 922/4370/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Палія В.В.,за участю представників сторін позивачів - Новиков О.А., Пономаренко В.І., Цицюра В.І., відповідача - Зима М.О., третіх осіб - не з"явились, прокуратури - Яговдік С.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Інвестиційна група "Созидатель"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від11.05.2016у справі № 922/4370/15за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Інвестиційна група "Созидатель"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел"провизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Інвестиційна група "Созидатель" про:

- визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.;

- витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м. та передачі їх на баланс військового-медичного клінічного центру Північного регіону України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2015 порушено провадження у справі № 922/4370/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Інвестиційна група "Созидатель" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 15.09.2015 в позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Россолов В.В. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Тихий В.П.) від 11.05.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м. та відмови у витребуванні з чужого незаконного володіння ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м., витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016, ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 328, 388, 392 ЦК України, і процесуального права, зокрема ст. ст. 43, 82, 99 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: головуючий суддя Студенець В.І., судді Грек Б.М., Палій В.В.) від 03.10.2016 касаційну скаргу ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.10.2016 №08.03-04/5116 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/4370/15 у зв"язку з відпусткою судді Грека Б.М.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів для розгляду справи №922/4370/15 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Студенець В.І., судді Васищак І.М., Палій В.В.

Представником ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" в судовому засіданні, призначеному на 26.10.2016, заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю залучення товариством юристів.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів відхиляє його з огляду на те, що наведені обставини не є підставою, передбаченою ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду справи. Крім того, у товариства було достатньо часу для підготовки розгляду справи у касаційній інстанції і повноважний представник з"явився в судове засідання призначене для розгляду касаційної скарги ТОВ "Виробничо-інвестиційна група "Созидатель".

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами, між ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" та Міністерством оборони України 27.03.2007 укладено договір №1 Інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю.

Предметом даного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекта, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, а також здійсненні інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети договору, та введення об'єкта в експлуатацію (п.1.2 договору).

Метою договору є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, інших об'єктів на суму інвестиційних внесків, а також з метою додаткових надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України, виконання державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.

Між Міністерством оборони України та ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" 03.10.2008 укладено додаткову угоду №4, на підставі якої ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" передано нерухоме майно, що розташоване на території військових містечка № 183 по просп. П'ятдесятиріччя СРСР, 2-Д у м. Харків, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв. м; нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв. м; нежитлову будівлю В-1 загальною площею 1946 кв. м; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв. м; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв. м, нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв. м, нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв. м, нежитлову будівлю літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв. м, у власність ТОВ "Райвел".

Зазначені будівлі та споруди належали на праві власності Держави України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданих виконавчим комітетом Харківської міської ради № 2776 серія САС № 087955 від 10.12.2008 на підставі розпорядження Харківського міського голови, а також підтверджується витягом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.12.2008.

Господарськими судами встановлено, що на виконання рішення Міністра оборони України № 655 від 23.01.2009 за актами прийому-передачі основних засобів передано від квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків до військово-медичного клінічного центру Північного регіону (Військова частина А3306) військові містечка № 25 (м. Харків, вул. Ярославська, 9), № 183 (м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 2Д), № 226 (м. Харків, вул. Раднаркомівська, 4).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

За змістом ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Порядок реалізації військового майна визначений Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.

Отже, враховуючи системний аналіз вказаних законодавчих приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для прийняття рішень, які передбачають передачу прав власності на військове майно, в тому числі цілісні майнові комплекси та інше нерухоме майно, здійснюється виключно за рішенням Кабінетом Міністрів України, уповноваженими ним підприємствами (організаціями), за поданням Міністерства оборони України та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором №1 Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю фактично відбулося відчуження спірного нерухомого військового майна, безпосередньо Міністерством оборони України, а не уповноваженим підприємством (організацією) та без наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження такого майна, тобто відчуження спірного майна відбулося не уповноваженою на це особою та з порушенням спеціальної процедури, передбаченої чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що Кабінетом Міністрів України не приймалось будь-яке рішення про відчуження спірного нерухомого майна та не була проведена спеціальна процедура, дійшов обгрунтованого висновку, що інвестиційний договір, який по суті є угодою про відчуження нерухомого майна, укладений неуповноваженою особою та поза волею власника - держави України, а відповідно така угода не породжує будь-яких правових наслідків, в тому числі і для набуття права власності.

Також, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі №60/158-08 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15 грудня 2008 року у справі № 60/158-08 в частині задоволення вимог про визнання за ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" права власності на нерухоме майно розташованого в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д, а саме: сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5 загальною площею 81,2 кв. м. в житловому будинку літ. В-2, нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м. та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" відчужило спірне майно ТОВ "Виробничо-інвестиційна група Созидатель" за відплатним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2009.

Оспорювання відповідачем права власності держави України на спірне майно та вибуття зазначеного майна з володіння власника поза його волею іншим шляхом стало підставою для подання позову про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав, одних з яких є визнання права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі № 5011-74/9393-2012).

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та ін.).

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, яким передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-251цс15).

Суд апеляційної інстанції встановивши, що спірне майно належить державі України і таке право оспорюється ТОВ "Виробничо-інвестиційна група Созидатель", враховуючи положення ст.ст. 16, 392 ЦК України, дійшов вірного висновку, що таке право підлягає захисту шляхом визнання за державою України в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.

Враховуючи правові підстави віндикаційного позову, суд апеляційної інстанції встановивши, що право власності на спірне майно було набуте ТОВ "Райвел" за рішенням суду Харківської області від 15.12.2008 у справі №60/158-08, яке в подальшому було скасовано постановою суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що таке майно вибуло поза волею власника майна - держави.

Оскільки, ТОВ "Виробничо-інвестиційна група Созидатель" придбало у ТОВ "Райвел" спірне майно за відплатним договором, тобто є добросовісним набувачем, враховуючи положення ст. 388 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Виробничо-інвестиційна група Созидатель" спірного майна, а саме: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя, 2-Д: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 1946 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; нежитлову будівлю літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; нежитлову будівлю літ. З-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; нежитлову будівлю літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м., у зв"язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно заявив заявлені позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимог про передання зазначеного нерухомого майна на баланс військового-медичного клінічного центру Північного регіону, то оскільки така передача є виключно правом власника нерухомого майна - держави України в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, а суд не наділений такими повноваження, тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні в цій частині позову.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, наведені ТОВ "Созидатель" в касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Виробничо-інвестиційна група "Созидатель" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі №922/4370/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Палій В.В.