ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого :            Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Мачульського Г.М.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі – Департамент) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "Легат 2013" (далі – Товариство) до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, викладеній у позовній заяві (т. 1, а.с. 11-13).

Позовні вимоги Департамент, посилаючись на приписи Конституції України Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) Господарського кодексу України (далі – ГК України), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) (далі – Порядок пайової участі), обґрунтовувало тим, що Товариство, як замовник реконструкції нежитлової будівлі літ. "АГ-1" по пр. Московському, 257 у м. Харкові під багатофункціональний комплекс, загальною площею 2303,9 кв. м, прийнятої в експлуатацію 26.08.2016, було зобов'язане взяти участь у розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом укладення відповідного договору, однак в порушення вимог законодавства України цього не зробило. Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору у позасудовому порядку. Так, листом від 19.06.2015 № 533/0/124-15 Департамент повідомив Товариство про необхідність звернутися до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення відповідного договору пайової участі, який Товариством було проігноровано. Направлений Департаментом 02.12.2015 лист-пропозицію № 973/0/124-15 з проектом договору Товариством залишено без задоволення, у зв'язку із чим цей договір підлягає укладенню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2015 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Департаментом у позовній заяві.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (колегія суддів: Тарасова І.В., Пуль О.А., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що участь у розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом укладення спірного договору є законодавчо встановленим обов'язком Товариства і за встановлених обставин справи такий договір має бути укладений між сторонами спору. Разом із тим, запропонована Департаментом редакція договору не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить розрахунку розміру пайової участі, який є невід'ємною частиною такого договору. Окрім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що обраний Департаментом спосіб захисту порушеного права не відповідає встановленим ЦК та ГК України способам захисту та не має механізму примусового виконання, у разі задоволення позову.

Департамент звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Департамент обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 7 Конституції України, ст. ст. 11 14 649 ЦК України, ст. ст. 179 187 ГК України, ст. ст. 2, 7, 10, 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 2, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), та відзив на касаційну скаргу Департаменту до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Департаменту не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 25928614 від 22.08.2014, Товариство було власником нежитлової будівлі літ. "АГ-1", загальною площею 2387,7 кв. м, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257;

– згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, затвердженої Департаментом ДАБІ у Харківській області від 26.08.2015 № ХК143152380612, Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта: реконструкція нежитлової будівлі літ. "АГ-1" по пр. Московському, 257 в м. Харкові під багатофункціональний комплекс та підтвердила його готовність до експлуатації. Загальна площа будівлі становить 2 303,9 кв. м;

– за результатами проведеної реконструкції Товариство отримало свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 43956740 від 16.09.2015, відповідно до якого, воно є власником нежитлової будівлі літ. "АГ-1", загальною площею 2 303,9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257;

– листом від 19.06.2015 № 533/0/124-15 управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту повідомило Товариство про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в порядку ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зазначений лист Товариством залишено без реагування;

– листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту від 02.12.2015 № 973/0/124-15 на адресу Товариства було направлено два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова для розгляду та підписання. Відповіді на зазначений лист, підписаного договору або протоколу розбіжностей до нього від Товариства до Департаменту не надходило;

– недосягнення згоди щодо укладення договору пайової участі в позасудовому порядку слугувало підставою для звернення Департаменту до суду з даним позовом.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання визначені у статті 179 ГК України, відповідно до якої, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною 3 вказаної статті укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов’язковість укладення певного договору, що підлягає з'ясуванню судами при розгляді відповідної категорії спорів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі – Закон), статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Так, за приписами частини другої зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

В силу вимог ч. 5 цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 8 та 9 ст. 40 Закону).

В силу положень частини першої статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. На виконання цих вимог рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) було затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який визначає умови та встановлює процедуру залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури замовниками будівництва на території м. Харкова.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку пайової участі замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в м. Харкові, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком. Залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4 Порядку пайової участі).

Пунктом 1.5 Порядку пайової участі передбачено, що пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

У відповідності до пункту 2.5 Порядку пайової участі замовник будівництва зобов’язаний не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Згідно з пунктом 5.1 Порядку пайової участі у разі встановлення факту будівництва та введення об’єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м. Харкова Департамент економіки та комунального майна у десятиденний термін з дня встановлення такого факту, надсилає замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням лист-повідомлення про необхідність укладення відповідного договору.

Пунктом 5.2 Порядку пайової участі передбачено, що у листі-повідомленні Департамент економіки та комунального майна повідомляє про порядок укладення договору про пайову участь, про строк, у який замовник має вжити передбачених Порядком заходів щодо добровільного укладення договору та про передбачену цим Порядком та чинним законодавством України відповідальність за ухилення від укладання такого договору.

В разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова у добровільному порядку, Департамент економіки та комунального майна у відповідності до пункту 5.3 Порядку пайової участі вчиняє наступні дії:

1) на підставі наявної інформації та у відповідності до цього Порядку проводить розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури;

2) готує два примірники договору пайової участі у розвитку інфраструктури з додатками;

3) надсилає підписані два примірники договору з додатками замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням.

Пунктом 5.6 Порядку пайової участі передбачено, що замовник будівництва, який одержав проект договору з додатками, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог чинного законодавства (підписує, якщо юридична особа — скріплює печаткою) та повертає один примірник договору з додатками Департаменту економіки та комунального майна, або повідомляє Департамент про прийняття умов договору (надсилає відповідний лист, факсограму тощо) у двадцятиденний строк після одержання договору.

Замовник будівництва, який після розгляду проекту договору не згоден з якимись його частинами, направляє до Департаменту економіки та комунального майна протокол розбіжностей (письмові вмотивовані зауваження) до договору, які Департамент розглядає протягом двадцяти днів. В цей же строк Департамент вживає заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та приймає рішення про зміну договору (пункт 5.7. Порядку пайової участі).

Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Правовий аналіз частин 8 та 9 у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладений в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Товариство направлений Департаментом договір не підписало, своїм правом щодо направлення Департаменту протоколу розбіжностей або письмових, вмотивованих зауважень до договору не скористалося, відтак, в порушення вимог законодавства, договір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури між сторонами укладено не було.

Враховуючи те, що участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту, в силу вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є обов’язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про правомірність та обґрунтованість підстав звернення Департаменту до суду з даним позовом.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог Департаменту.

Місцевим господарським судом позовні вимоги Департаменту про спонукання Товариства до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції, викладеній у позовній заяві, визнано такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду правомірно та обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 648 ЦК України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов’язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Згідно з частиною п'ятою статті 40 Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною дев'ятою статті 40 Закону визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Крім того, у відповідності до ч. 9 ст. 40 Закону, невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Аналогічні вимоги встановлено і у пункті п. 2.10 Порядку пайової участі.

Однак, як було з'ясовано судом апеляційної інстанції, в порушення наведених вимог Закону та Порядку пайової участі, запропонована Департаментом редакція договору не містить розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені заявлених позовних вимог Департаменту.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про те, що обраний Департаментом спосіб захисту порушеного права шляхом спонукання Товариства до вчинення дій (спонукання укласти спірний договір) не узгоджується з встановленими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способами захисту порушених прав і інтересів та не призводить до усунення порушень прав позивача в силу відсутності механізму примусового виконання судового рішення у разі задоволення відповідного позову.

Такі висновки цілком узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

Доводи касаційної скарги Департаменту наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Департаменту не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо відзначити, що Департамент не позбавлений можливості звернутись з новим позовом до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів територіальної громади м. Харкова, врахувавши недоліки, що слугували підставою для відмови в позові у даній справі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 922/389/16 Господарського суду Харківської області – без змін.

Головуючий суддя                                                                      Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                          Л.І. Рогач

          Суддя                                                                                          Г.М. Мачульський