ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 917/288/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016у справі№917/288/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Полтавській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" простягнення 197 125,91 грн. за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Солонини І.Ю. (представник за дов. від 08.05.2015 року)

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 р. Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" про стягнення 197 125,91 грн. збитків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на підставі статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 17 Закону України "Про відходи", статті 56 Закону України "Про охорону земель", статті 211 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 20, 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 по справі №917/288/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016, позов задоволено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зокрема зазначав, що:

- засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростоване;

- відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в повному обсязі;

- Держекоінспекція в Полтавській області під час розрахунку розміру шкоди діяла в межах та у спосіб визначених діючим законодавством, а саме застосовувала оцінку земель на дату виявлення правопорушення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 54/01-01-14 не відповідає вимогам, які до нього ставляться, оскільки в акті не вказано опис правопорушення з посиланням на відповідну норму законодавства.

Крім того, скаржник звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість здійснення розрахунків площі засмічених земельних ділянок, об'ємів відходів, розміщених на земельній ділянці та суми завданих збитків.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 10.06.2015 по 23.06.2015 Державною екологічною інспекцією в Полтавській області (позивач по справі) при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТДВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" було виявлено засмічення відповідачем земель відходами за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 210, про що був складений Акт обстеження засміченої земельної ділянки №54/01-01-14/01 від 10.06.2015р., яка на той час знаходилась в оренді ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" на підставі Договору оренди землі від 18.06.2015 р. укладеного терміном на п'ять років з Лубенською міською радою.

За результатами перевірки позивачем було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 54/01-01-14 за присутності директора ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" Тетерятникова В.В.

Даним актом було зафіксовано, засмічення земельної ділянки відходами, а саме: залишки асфальту та суміші асфальтної (код 4510.2.9.04, 4510.2.9.03); частини виробів бетонних (код 2661.3.1.01); щебінь та його відсів (код 2682.2.9.02); бій виробів бетонних (код 2661.2.9.01); бій цегли, матеріалів стінових камінних (код 4510.1.3.02); використані шини (код 6000.2.9.03); бій плитки (код 2640.2.9.0), згідно Державного класифікатора відходів ДК 005 - 96, належать до 3 та 4 класу небезпеки, відходи розміщені на відкритому ґрунті трьома окремими плямами (площа першої становить S1 = 18м2, об'єм - Vl= 6,3м3; площа другої становить S2 = 34,77 м2, об'єм - V2 =17,385м3; площа третьої становить S3 = 66,5м2, об'єм - V3 =33,25 м3).

Вказаний Акт перевірки був отриманий та підписаний директором ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" Тетерятниковим В.В. з викладом своїх зауважень.

В подальшому, за вказане порушення у відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.08.2015 №06-05-09-22, посадова особа відповідача була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 82 КУпАП "Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення" у вигляді штрафу в сумі 1972,00,00 грн.

Вказаний штраф було сплачено повністю, про що свідчить квитанція від 05.10.2015 р. (а.с17).

За даним фактом порушень Державною екологічною інспекцією в Полтавській області згідно із "Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997р. було здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок засмічення земель, який склав 197 125,91грн.

На адресу відповідача, Держекоінспекцією було направлено претензію № 58/02-08 від 23.12.2015 та розрахунок викладений в ній, щодо відшкодування заподіяних державі збитків у сумі 197 125,91грн. Проте, вказані збитки добровільно відповідачем сплачено не було.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління №9" 197 125,91 грн. збитків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на підставі статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 17 Закону України "Про відходи", статті 56 Закону України "Про охорону земель", статті 211 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 20, 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

У відповідності до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель; забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

У відповідності до пункту з) статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про відходи" на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів). Такі місця зберігання або видалення відходів визначаються органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного законодавства .

Також нормою цієї статті забороняються змішування відходів, для утилізації яких існує відповідна технологія та несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно - заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки державним інспектором були виявлені відходи змішані з ґрунтом, що утворились при діяльності ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9".

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, у відповідності до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008, № 464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

За приписами статті 46 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно статей 42, 43 Закону України "Про відходи", особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

За приписами статті 56 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як визначено статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавала шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відтак, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач в порушення наведених вище норм чинного законодавства, допустив засмічення земельної ділянки за адресою м. Лубни, вул. Радянська, 210, яка на той час знаходилася в оренді, відходами, що підтверджується актом перевірки №54/01-01-14 та не спростовано відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача, як винної особи, 197 125,91 грн. збитків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Посилання заявника касаційної скарги на невідповідність акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 54/01-01-14, не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка доводам відповідача, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 54/01-01-14 зазначено лише про факт виявлення виробничих відходів, проте не визначено яке саме порушення вчинене відповідачем.

З матеріалів справи слідує та встановлено судами, що в описовій частині акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 54/01-01-14 зазначено про те, що відходи розміщені на відкритому ґрунті окремими плямами, що є порушенням статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 17 Закону України «Про відходи».

Також судами надавалась оцінка доводам відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості здійснений розрахунків площі засмічених земельних ділянок, об'ємів відходів, розміщених на земельній ділянці та сумі завданих збитків.

Так, судами було встановлено, що у відповідності до план-схеми акту обстеження від 10.06.2015 № 54/01-01-14/01 зафіксовані плями засмічених земельних ділянок із зазначенням їх ширини, довжини та товщини (висоти) шару відходів.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 04.04.2007р. №149) (надалі - Методика).

З аналізу пункту 1.3 Методики вбачається, що вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктом 3.2 Методики передбачено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

За приписами пункту 3.3 Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При цьому, вказана методика встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушень природоохоронного законодавства, зокрема, самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

У відповідності до пункту 3.5. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, обстеження і заміри довжини, ширини, висоти ділянок відходів були спільно здійсненні уповноваженою особою відповідача та посадовою особою Держекоінспекції та підтвердженні їх підписами в акті обстеження від 10.06.2015 № 54/01-01-14/01. Жодних заперечень щодо розмірів засмічених земельних ділянок уповноваженою особою відповідача надано не було.

Площа засмічення визначалася у відповідності до загальноприйнятих формул. Здійснення інструментально-лабораторного контролю при встановленні факту засмічення земель не вимагається.

При проведенні перевірки у відповідності до Декларації про утворення відходів у 2014 відповідача відходи змішані з ґрунтом, а саме: залишки асфальту та суміші асфальтної (код 4510.2.9.04, 4510.2.9.03); частини виробів бетонних (код 2661.3.1.01); щебінь та його відсів (код 2682.2.9.02); бій виробів бетонних (код 2661.2.9.01); бій цегли, матеріалів стінових камінних (код 4510.1.3.02), використані шини (код 6000.2.9.03); бій плитки (код 2640.2.9.0), згідно Державного класифікатора відходів ДК 005 - 96 належать до 3 та 4 класу небезпеки.

Враховуючи вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Держеноїнспекцією дотримано вимоги пункту 3.5 Методики щодо визначення на місці обсяги засмічення, відходами та правомірно визначено суму завданої шкоди.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Отже, оскільки судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №917/288/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський