ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/4839/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Губенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Кілійської міської ради Одеської областіна постанову відОдеського апеляційного господарського суду 14.06.2016у справі Господарського суду№ 916/4839/15 Одеської областіза позовом Виконавчого комітету Кілійської міської ради Одеської областідо Відкритого акціонерного товариства Пересувної механізованої колони № 15 "Дунайводбуд"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Укрпівдендіпроводгосп"про стягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

02.12.2015 Виконавчий комітет Кілійської міської ради Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства Пересувної механізованої колони № 15 "Дунайводбуд" про стягнення заборгованості у розмірі 47 592, 54 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.02.2016 у справі № 916/4839/15 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий суддя, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Виконавчий комітет Кілійської міської ради Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 916/4839/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що інвестор - Відкрите акціонерне товариство Пересувна механізована колона № 15 "Дунайводбуд" не виконало свої зобов'язання за договорами № 12071 від 03.09.2012 та № 13087 від 01.08.2013, та не повернуло замовнику кошти у розмірі 47 592,54 грн., що складає 5% від вартості робіт.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 03.09.2012 між Виконавчим комітетом Кілійської міської ради Одеської області (замовник), Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством Пересувною механізованою колоною № 15 "Дунайводбуд" (інвестор по виготовленню проекту в обсязі 5% від вартості робіт) був укладений договір № 12071 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (надалі - договір №12071), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у 2012 році виконати роботи "Каналізаційні очисні споруди в м. Кілія Одеської області. Робочий проект", а замовник зобов'язався прийняти і оплатити роботи (пункти 1.1, 1.2 договору № 12071).

За умовами розділу IV договору № 12071 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка за виконані роботи або після підписання сторонами акта здачі-приймання проектно-кошторисної документації. Виконавець протягом одного місяця з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом здачі-приймання або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. До рахунка додаються акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації.

Згідно із п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Крім того, відповідно до п. 7.3.3 договору замовник несе майнову відповідальність з фінансування у повному обсязі робіт з розробки документації.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2013 між Виконавчим комітетом Кілійської міської ради Одеської області (замовник), Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Укрпівдендіпроводгосп" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством Пересувною механізованою колоною № 15 "Дунайводбуд" (інвестор по виготовленню проекту в обсязі 5% від вартості робіт) був укладений договір № 13087 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи у 2013 році "Каналізаційні очисні споруди в м. Кілія Одеської області. Робочий проект", а замовник та інвестор зобов'язалися прийняти і оплатити роботи (пункти 1.1, 1.2 Договору №13087).

За умовами розділу ІV договору № 13087 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка за виконані роботи; після підписання сторонами акта здачі приймання проектно-кошторисної документації; або поетапної оплати замовником вартості виконаних робіт згідно із актом здачі-приймання виконавець протягом одного місяця з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно із актом здачі-приймання або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Згідно із п. 6.1.1 договору № 13087 замовник та інвестор зобов'язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Відповідно до п. 7.3.3 договору № 13087 замовник та інвестор несе відповідальність з фінансування у повному обсязі робіт з розробки документації.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договорів № 12071 від 03.09.2012 та № 13087 від 01.08.2013; встановивши, що договір № 12071 від 03.09.2012 не містить обов'язку інвестора щодо оплати виконаних робіт повністю або в частині, та не містить обов'язку інвестора відшкодувати замовнику частину сплачених ним коштів за виконані роботи; умовами договору № 13087 від 01.03.2013 не передбачено порядку оплати частини виконаних робіт інвестором, не встановлено порядку відшкодування витрат замовника у випадку повної оплати виконаних робіт саме замовником; беручи до уваги те, що як договір № 12071 від 03.09.2012 так і договір № 13087 від 01.03.2013 передбачають проведення оплати за виконані роботи саме замовником у встановленому даними договорами порядку; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кілійської міської ради Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 916/4839/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Т.П. КОЗИР