ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/4276/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - Кича О.О.; відповідача - Шерстньова Н.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії Інфоксводоканална постановуОдеського апеляційного господарського суду від12.07.2016та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід23.05.2016у справі № 916/4276/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії ІнфоксводоканалдоОдеського національного економічного університетупростягнення 568 831, 96 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського національного економічного університету про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 568 831, 96 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2014 порушено провадження у справі № 916/4276/14 за позовом ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Одеського національного економічного університету про стягнення 568 831, 96 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.) від 23.05.2016 у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) від 12.07.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2016, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме п.п. 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, що відповідно до ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 касаційну скаргу ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016.

Одеський національний економічний університет подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Одеський національний економічний університет 21.11.2013 звернувся до позивача з листом №105 з проханням розпломбувати лічильник у зв'язку з його неробочим станом для ремонту.

Згідно з актом демонтажу від 26.11.2013 №11030, представниками позивача було демонтовано лічильник у зв'язку з його неробочим станом та надано строк 15 діб для його встановлення після повірки.

Між Одеським національним економічним університетом (замовник) та ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (учасник) 08.01.2014 укладено договір про закупівлю послуг з централізованого водопостачання за державні кошти № 30/14в та договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення за державні кошти № 30/14с, за якими виробник зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання (обробляння та розподіляння холодної питної води трубопроводами) та водовідведення стічних вод холодного та гарячого водопостачання, зливових, ненормативно-очищених стічних вод на об'єктах споживача.

Відповідно до акта № 134 від 10.06.2014 складеного в результаті проведення обстеження системи водопостачання гуртожитку №2 за адресою м. Одеса, вул. Олександра Невського, 51а, який належить споживачеві, встановлено що Одеським національним економічним університетом не було відремонтовано та проведено повірку лічильника.

На засіданні технічної комісії, яке було проведено 12.06.2014 та оформлено протоколом № 23, за несвоєчасне встановлення Одеським національним економічним університетом водолічильника після проведення робіт за його державною повіркою, вирішено, що за порушення п.5.14 Правил №190 від 27.06.2008, необхідно провести розрахунки за п.п. 3.3.,3.4. Правил №190 від 27.06.2008.

Дата початку безоблікового користування визначена постачальником як така, що настала через 30 днів з моменту складання акту демонтажу від 26.11.2013.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача складала 641 264, 82 грн та була зменшена після часткової сплати відповідачем до 568 831, 96 грн, про що відповідачу було направлено лист від 18.06.2014 № 3464/а.

Відповідач вважає, що позивачем розрахунок об'ємів водопостачання мав бути розрахований в період з 26.11.2013 по 26.01.2014 з урахуванням середньодобових витрат за попередні два розрахункові місяці, а в наступний час - до встановлення нового приладу обліку - на підставі водогосподарського балансу, який є невід'ємною частиною договору, у зв'язку з чим сума боргу повинна складати 3 356, 70 грн, в частині якої відповідач визнав позовні вимоги.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Одеського національного економічного університету про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 568 831, 96 грн.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил).

Згідно з п. 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4 Правил).

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно з п. 5.24 Правил якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.

Також пунктом 2.4.15 договору передбачено, що у разі виходу з ладу приладів обліку води з причин, що не залежать від споживача, останній зобов'язаний виконати їх заміну у порядку, передбаченому п. 2.4.13 даного договору, при цьому кількість відпущеної води та прийнятих стоків за період відсутності приладу обліку (але не більше двох місяців) визначається за середньодобовими витратами за попередні два розрахункові місяці. Наступне визначення об'ємів водопостачання здійснюється за нормами водопостачання на підставі водогосподарського балансу (додаток № 2) до встановлення приладів обліку.

З урахуванням наявності у п. 3.2 Правил чіткого визначення, які саме дії споживача вважаються безобліковим водокористуванням, у системному зв'язку із п. 5.24 Правил та п. 2.4.15 укладеного між сторонами по справі договору № 30/14в від 08.01.2014, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання води за наявності демонтованого в установленому порядку приладу обліку повинно здійснюватись за середньодобовими витратами за попередні два розрахункові місяці. Наступне визначення об'ємів водопостачання здійснюється за нормами водопостачання на підставі водогосподарського балансу (додаток № 2) до встановлення приладів обліку.

При цьому господарськими судами встановлено, що сторони по справі, зокрема ТОВ „Інфокс", не наділене повноваженнями самостійно визначати випадки, прямо не передбачені Правилами, коли водокористування вважається безобліковим, як це зазначено в акті демонтажу № 11030 від 26.11.2013. Тим більше, Правилами прямо передбачена можливість споживання води при умові навіть несвоєчасного виконання з боку споживача заміни відповідного приладу обліку.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи не підтверджено, що спірний прилад обліку води вийшов з ладу саме з вини споживача, у зв'язку з чим, суди дійшли висновку про правомірність застосування до спірних правовідносин положень 5.24 Правил. Наведене, в свою чергу, свідчить про неправомірне нарахування з боку ТОВ „Інфокс" додатково заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 568 831, 96 грн. в порядку п.п. 3.3, 3.4 Правил.

Підставою для нарахування позивачем боргу за безоблікове водокористування стало невиконання відповідачем припису, викладеного в Акті №11030 від 26.11.2013 щодо необхідності в 15 денний термін в присутності представника позивача встановити повірений лічильник (попередній демонтовано в зв'язку з неробочим станом), що суперечить п. 3.3 Правил №190, відповідно до якого розрахунок втрат води згідно із зазначеним пунктом Правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Проте як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного приєднання або самовільного користування відповідачем системами водопостачання та водовідведення.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що скаржник безпідставно посилається на порушення відповідачем п.5.14 Правил, згідно якого всі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці.

В даному випадку п.5.17 Правил до спірних правовідносин застосовувати не можна, в зв'язку з відсутністю порушення цілісності пломб з боку відповідача. В Акті №11030 від 26.11.2013 зафіксовано зняття пломби з лічильника працівниками позивача, а отже не можна розглядати порушення п.5.17 як підставу для застосування п.п. 3.3,3.4 Правил до спірних правовідносин.

Господарським судом зроблено обгрунтований висновок, що розрахунки заборгованості за водопостачання за період від 26.11.2013 по 09.06.2014 слід здійснювати з урахуванням підписаного сторонами водогосподарського балансу та відповідно до п.2.4.15 договору від 08.01.2014 №30/14в. Вказаним пунктом не встановлено обмежень щодо строку встановлення приладу обліку води у разі виходу з ладу такого приладу.

За період від 01.12.2013 по 31.05.2014, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виставлялись щомісячні рахунки за водопостачання, які були оплачені відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Також судом апеляційної інстанції визнано безпідставним посилання скаржника на те, що відповідачем були порушені строки повірки лічильника. Згідно копії паспорта лічильника марки POVOGAS - 40 №99188298, дата складання паспорта - 24.09.2013. Періодичність повірки цього лічильника - 4 роки. На момент виходу з ладу лічильника він пропрацював тільки 2 місяці, а тому не підлягав періодичній повірці. За таких обставин, відповідачем не порушено термін повірки лічильника (п.5.14 Правил).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії Інфоксводоканал залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 у справі № 916/4276/14 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Селіваненко В.П.