ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/324/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Одескомунтранс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року у справі № 916/324/16 за позовом комунального підприємства "Одескомунтранс" до житлово-будівельного кооперативу "Якорь" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Комунальне підприємство "Одескомунтранс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Якорь" про стягнення заборгованості за надані послуги зі збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів (зважаючи на заяву про уточнення позовних вимог від 18.04.2016 року) у розмірі 28197 грн. 13 коп. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг за договором від 01.01.2011 року № 569.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2016 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року (судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Разюк Г.П.) рішення суду скасовано, у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного суду є законною і підлягає залишенню без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між Комунальним підприємством "Одескомунтранс" (Виробник) та Житлово-будівельним кооперативом "Якорь" (Замовник) укладений договір № 569 (а.с.80-81), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виробник прийняв на себе зобов'язання щодо виконання послуг зі збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів, накопичених у Замовника на умовах цього договору.

Вказаний договір, згідно з додатковими угодами (а.с.126-130) був пролонгований до 31.12.2015 року.

Згідно з п. 2.2 договору, сума договору визначається, виходячи з кількості мешканців помноженої на норму сміттєнакопичення (2,92 м3 на рік) на одного мешканця, помноженої на вартість вивезення 1 м3 ТПВ, помноженої на кількість календарних днів, на які цей договір укладений, поділений на 365 днів, та складає на рік 72 696 грн. (6 058 грн./місяць).

Сума договору корегується в залежності від зміни кількості мешканців станом на перше число кожного місяця відповідно до чинного законодавства. Сума договору корегується також у разі зміни мінімальної заробітної плати, ростом цін на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, інші чинники, які складають вартість вивезення 1 м3 ТПВ, а також у разі виникнення обставин, які, відповідно до ст. 652 ЦК України, сторони не могли передбачати при укладенні договору.

У разі виникнення обставин, через які виникає необхідність внесення змін до суми договору, зацікавлена сторона звертається до іншої сторони про необхідність зміни суми договору відповідно до діючого законодавства (п.2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, Виробник встановлює необхідну кількість контейнерів згідно з нормами накопичення ТПВ. Встановлення контейнерів оформлюється актом. Визначення кількості контейнерів розраховується за формулою, встановленою у п.2.8 договору. Пунктом 2.9 договору сторони погодили, що коригування кількості і періодичності вивозу ТПВ оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. Як вбачається з умов договору, згідно пунктів 4.1,4.2,4.3 та 4.5, Виробник зобов'язаний надати Замовнику відповідно до п. 2.8 цього договору кількість контейнерів в технічно справному стані.

Пунктами 2.12 2.13 договору від 01.01.2011 року №569 визначено, що Замовник здійснює контроль за вивезенням твердих поверхневих відходів та підписує Акти про надання послуг, які підтверджують виконання Виробником договірних зобов'язань. Акти підписуються сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, і є підставою для оплати послуг Виробника.

Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 3 договору від 01.01.2011 року №569. Зокрема, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Замовник вносить плату за послуги на поточний рахунок Виробника не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надані послуги.

Додатковою угодою від 01.07.2015 року до договору №569 в зв'язку з введенням в дію з 01.07.2015 року нових тарифів на послуги з видалення твердих побутових відходів для населення м. Одеса, затверджених Рішенням Одеської міської ради від 28.05.2015 року № 143, сторони дійшли згоди про внесення змін в пункти 2.2, 2.4, 2.5 договору, зокрема сума договору з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року визначається, виходячи з кількості мешканців, помноженої на норму сміттєнакопичення (2,92 мі на рік) на одного мешканця, помноженої на вартість вивезення 1 мі твердих побутових відходів, помноженої на кількість календарних днів, на які цей договір укладений, поділений на 365 днів та складає 9924 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 1654 грн. 08 коп. При цьому вартість вивезення 1 мі твердих поверхневих відходів складає 47 грн. 27 коп., в тому числі ПДВ, а кількість мешканців на 01.07.2015 року складає 863 чол.

На підтвердження факту надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у відповідному періоді позивач посилається на акти здачі прийняття робіт (надання послуг) за січень - грудень 2015 року.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року, на який позивач також посилається при розрахунку позовних вимог, в матеріалах справи відсутній та на вимогу суду сторонами не наданий.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виробника до замовника про стягнення заборгованості за надані послуги на підставі договору у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з їх оплати.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вищенаведених умов договору не було складено у письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів, з жодними заявами про здійснення перерахунку, тощо, відповідач за період з 16.03.2015р. (а.с.122) по 15.12.2015р. (а.с.56-57) до позивача не звертався.

Крім того, умовами договору не передбачено можливості відповідного зменшення його ціни у разі не встановлення належної кількості контейнерів, а будь-яких доказів, що підтверджують невиконання позивачем умов договору щодо неналежного вивезення сміття, наявності розсипаного сміття, тобто відповідних наслідків недостатньої кількості контейнерів, матеріали справи також не містять. При цьому складені відповідачем акти за квітень-грудень 2015р. (а.с.59-68) не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів у зв'язку з їх складанням в односторонньому порядку без участі позивача.

До того ж суд відхилив посилання відповідача на те, що внаслідок неналежного виконання виробником зобов'язань за договором він був вимушений самостійно прибирати територію, оскільки, по-перше, належні докази цього відповідачем надані не були, а, по-друге, норми ст. 906 ЦК України передбачають в такому випадку можливість стягнення з виконавця відповідних збитків.

З такими висновками господарського суду першої інстанції апеляційний суд не погодився з огляду на таке.

До позовної заяви надано розрахунок суми основного боргу ЖБК "Якорь" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року; до пояснень до позову від 04.03.2016 року за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року; до додаткових пояснень з уточненням позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 31.12.2015 року. При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) надано лише за 2015 рік, за винятком відповідного акту за березень місяць 2015 року. Проте, в розрахунках позовних вимог відображено, що в березні 2015 року відповідач мав сплатити 6058 грн. 00 коп., тоді як надання позивачем послуг взагалі в березні 2015 року не підтверджено жодними доказами по справі.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції помилково прийнято в якості належного доказу по справі останні зміни до позовних вимог із зменшенням заявленої суми без наявності в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку саме такої суми позову, яка складається з суми основного боргу відповідача перед позивачем. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що Комунальним підприємством "Одескомунтранс" також неправомірно було розраховано вартість робіт (послуг) за липень і серпень 2015 року з огляду на те, що, незважаючи на зміну кількості мешканців, від якої безпосередньо залежить вартість наданих послуг та підписання між сторонами додаткової угоди від 01.07.2015 року до договору №569 в зв'язку з введенням в дію з 01.07.2015 року нових тарифів на послуги по видаленню твердих побутових відходів для населення м. Одеса, позивач продовжував нараховувати вартість робіт (послуг) з урахуванням попередньої кількості мешканців.

Крім того, у відповідності до пункту 2.2 договору в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди від 01.07.2015 року до договору №569 визначено, що сума договору з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року складає 9924 грн. 50 коп. В судовому засіданні представник позивача усно зазначав про те, що при складанні додаткової угоди до договору мала місце описка і сума 9924 грн. 50 коп. є розміром місячної оплати за надані послуги. Водночас, на вимогу апеляційного господарського суду, позивачем не було надано жодних письмових пояснень щодо тексту пункту 2.2 договору в редакції додаткової угоди (докази його корегування в порядку, встановленому чинним законодавством України або проведення службової перевірки з висновками щодо посадової особи, яка допустила помилки в тексті додаткової угоди).

Разом з цим, за висновком апеляційного господарського суду, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування у відповідача перед позивачем заборгованості заявленої до стягнення позивачем в розрахунку позовних вимог допущено невідповідність нарахування сум за надані послуги наявним умовам договору, який укладено сторонами за їх волевиявленням, без заперечень та зауважень та без змін в частині виправлення допущених помилок.

Також позивач не надав пояснення щодо дати договору №569, який позивачем заявлений в якості підстави позову, з огляду на невідповідність дати в самому тексті договору № 569 (01.01.2011) та дати зазначеної в додаткових угодах до цього договору і в позовній заяві (01.01.2012).

Водночас, апеляційний господарський суд правильно вказав на те, що судом першої інстанції в повній мірі не було досліджено питання неналежного виконання сторонами умов договору (пп. 2.7-2.9,4.1-4.3 та 4.5), а саме, щодо обов'язкового складання акта встановлення контейнерів, їх кількості та технічного стану.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Отже, за обгрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги розрахунок позивача ще й тому, що сторони в договорі також не оговорили умови оплати наданих послуг на підставі підписаних з запереченнями та зауваженнями актів про надання послуг, і в такому випадку ці акти без домовленості сторін щодо узгодженої суми вартості за кожен окремий період надання таких послуг при наявності помилок в тексті договору з додатковою угодою, не можуть бути підставою для нарахування вартості наданих послуг саме у визначеній позивачем сумі за поданим позовом.

Доводи позивача щодо відсутності жодної претензії щодо якості наданих послуг або надання їх в меншому об'ємі спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом від 08.12.2015 року №523, який направлено позивачу та отримано ним, та актами про надання послуг, які підписані з запереченнями та зауваженнями щодо якості та обсягів наданих послуг.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю, оскільки в даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України правомірність та обгрунтованість його розрахунку заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Одескомунтранс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Карабань

І.Кондратова