ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/2659/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В.на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 21.12.2015у справі№ 916/2659/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировичатреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,на стороні позивача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національний банк України;доПриватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів"прозвернення стягнення на предмет іпотекита за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство"доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировичапровизнання іпотеки припиненою

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. Ханович К.В., Таболін О.С.,

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Цуканова С.Г.,

- НБУ Кривенко С.І.,

- ПрАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" Яценко С.А., Коротченко Д.В.,

- ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" повідомлений, але не з'явився,

Ухвалами Вищого господарського суду України від 11.08.2016 та від 03.10.2016 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича у задоволенні заяв про відвід суддів Іванової Л.Б. та Гольцової Л.А., та задоволено заяви вказаних суддів про самовідвід від розгляду справи № 916/2659/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2016, головуючим суддею є суддя Барицька Т.Л., судді: Губенко Н.М., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2015 у справі № 916/2659/15 (суддя: Рога Н.В., Петренко Н.Д., Цісельский О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (судді: Лашин В.В., Воронюк О.Л., Мирошниченко М.А.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича (надалі ПАТ "Дельта Банк"/ скаржник) до Приватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство" (надалі /ПАТ "Заплазське хлібоприймальне підприємство"); треті особи у справі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Національний банк України; Публічне акціонерне товариство "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" про звернення стягнення на предмет іпотеки; зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Заплазське хлібоприймальне підприємство" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича про визнання іпотеки припиненою задоволений.

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному відмовити. Під час розгляду даної справи у суді касаційної інстанції, скаржник уточнив вимоги касаційної скарги та просив прийняті у даній справі судові рішення скасувати, і справу передати на новий розгляд (заява від 12.09.2016).

11.08.2016 Приватне акціонерне товариство "Заплазське хлібоприймальне підприємство" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.

06.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" надало пояснення по справі, в яких також просило відмовити у задоволенні касаційної скарги.

26.10.2016 перед судовим засіданням від ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича надійшла заява про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України: Барицької Т.Л., Губенко Н.М., Картере В.І. від розгляду даної справи.

Вказана заява про відвід відхилена судової колегією з підстав, наведених в ухвалі Вищого господарського суду України від 26.10.2016 про відхилення відводу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарські суди попередніх інстанцій, при розгляді даної справи встановили наступне:

- 19.06.2013 ПАТ "Дельта Банк" (за договором банк) та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (за договором позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 (надалі кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит окремими частинами - траншами, на умовах визначених даним договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 11 140 000,00 доларів США зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: 14% річних у доларах США та 22% річних у гривнях з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.11.2013 на умовах, визначених кредитним договором;

- 20.06.2013 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ТОВ "Заплазське хлібоприймальне підприємство" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № ВКЛ-2009993/1/S-1, відповідно до умов якого в іпотеку передано нежитлові будівлі, належні іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.04.2012.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до іпотекодавця з позовом у даній справі про звернення стягнення на майно за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-1.

Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015, встановлено, що протягом січня-лютого 2015 року до ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" перейшло право вимагати від ПАТ "Дельта Банк" сплати грошових коштів на підставі договорів відступлення права вимоги за договорами банківських рахунків, укладених ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" та гр. ОСОБА_11 (договір № 260115 від 26.01.2015), ОСОБА_12 (договір № 1202001 від 12.02.2015), ОСОБА_13 (договір № 1202002 від 12.02.2015), ОСОБА_14 (договір № 1202003 від 12.02.2015), ОСОБА_15 (договір № 2502004 від 27.02.2015), ОСОБА_16 (договір № 2502005 від 25.02.2015), ОСОБА_17 (договір № 2502005 від 25.02.2015), ОСОБА_18 (договір № 2502006 від 25.02.2015), відповідно до умов яких ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" стало новим кредитором ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 13 125 616,24 доларів США, про що ПАТ "Дельта Банк" були надіслані відповідні повідомлення про зміну кредитора у зобов'язаннях. В подальшому ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" направило на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви № 517 від 27.02.2015 та № 518 від 28.02.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України. З урахуванням того, що вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором та відповідні вимоги ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договорами відступлення прав вимоги є зустрічними, однорідними (грошовими), відповідні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були направлені на адресу ПАТ "Дельта Банк" до дати введення в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації. Крім того, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 дійшов висновку, що односторонній правочин, вчинений ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є таким, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії №ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 щодо повернення суми кредитної заборгованості є такими, що припинились з 28.02.2015, тобто з моменту надіслання на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №518.

Встановивши наведені обставини, керуючись ст. 35 ГПК України, ст.ст. 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України "Про іпотеку", суди попередніх інстанцій у даній справі прийшли до правильного висновку про обґрунтованість зустрічного позову щодо припинення договору іпотеку, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до вимог ст. 35 ПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі №910/11426/15, мають преюдиціальне значення та не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи, що у справі №910/11426/15 було встановлено, що основне зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 щодо повернення суми кредитної заборгованості припинилося, а відтак припинилось й зобов'язання за іпотечним договором від 20.06.2013 №ВКЛ-2009993/1/S-1 відповідно до ст.ст. 546, 574, 575 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

При цьому посилання скаржника на те, що у справі № 910/11426/15 господарськими судами надано правову оцінку обставинам справи і рішення у вказаній справі не мають преюдиціального значення, є помилковими, оскільки рішення з господарського спору приймається у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи, що у справі №910/11426/15 встановлено факт припинення зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013, вказана обставина не потребує додаткового доказування у даній справі.

Вищий господарський суд України відхиляє доводи скаржника про те, що господарським судом апеляційної інстанції не взято до уваги його посилання на те, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 предметом розгляду були вимоги стосовно іпотечного договору № ВКЛ-2009993/1S-3 від 20.06.2013, тоді як предметом даної справи є вимоги за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-1, оскільки зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" було роз'яснено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 припинено саме основне зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 від 19.06.2013 на забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-1, тому зобов'язання за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1/S-1, яке має похідний характер від основного зобов'язання, є також припиненими.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій правомірно врахували постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 та обставини, які були в ній встановлені, зокрема щодо припинення основного зобов'язання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказана постанова скасована судом вищої інстанції.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду, сторона у справі не позбавлена процесуальної можливості звернутись з відповідною заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Доводи скаржника про те, що господарським судом було безпідставно незадоволено його клопотання про зупинення провадження у справі, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки такі твердження спростовуються наявними матеріалами справи, в яких відсутні письмові клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, так само як і відсутні такі відомості у протоколах судових засідань під час розгляду справи у разі заявлення такого клопотання в усному порядку; крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі як за клопотанням сторони так і за своєю ініціативою є правом господарського суду, а не обов'язком.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України сторони мають однакові процесуальні права і рівною мірою ними користуються, що є реалізацією принципу рівності перед судом, викладеного у ст. 42 ГПК України. Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема принципдиспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Отже, твердження скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції не зупинивши провадження у справі порушив вимоги ст.ст. 42, 43 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед судом, є помилковими.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що господарським судом апеляційної інстанції переглядається справа в межах наявних матеріалів справи, які були подані господарському суду першої інстанції, в той же час як необґрунтоване зупинення провадження у справі порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу прийнятих ними судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2015 у справі № 916/2659/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере