ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 914/112/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м. Київна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Сміо", м. Стрий, Львівська обл.до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м. Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, м. Київ; 2. Відділу державної виконавчої служби Стрийського МРУЮ у Львівській області, м. Стрий, Львівська обл.провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Сисин Л.В.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Сміо" (далі за текстом - ПП "Сміо") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі за текстом - ТОВ "Порше Мобіліті") за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу державної виконавчої служби Стрийського МРУЮ у Львівській області про визнання виконавчого напису нотаріуса № 1802 від 16.11.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року позовні вимоги задоволено: визнано виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В. від 16.11.2015 року № 1806, яким запропоновано задовольнити вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" в загальному розмірі 1 081 454, 85 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета застави шляхом стягнення із ПП "Сміо" на користь ТОВ "Порше Мобіліті" предмета застави - автомобіля марки Audi модель А6 3.0. ТFSІ, тип транспортного засобу-СЕДАН-В, номер шасі WAUZZZ4GDN096762, рік випуску-2013, колір-чорний, реєстраційний номер - ВС0999ЕВ, за Договором застави транспортного засобу № 50009297, посвідченого 26.06.2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ганич Н.І. за № 398, яким забезпечуються вимоги заставодержателя за Кредитним договором № 50009297 від 21.06.2013 року, за яким заставодержатель видав заставодавцю кредит в сумі 535 590, 03 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В. від 16.11.2015 року № 1806, за яким звернуто стягнення на заставлене майно для задоволення вимог кредитора у розмірі 1 081 454, 85 грн. здійснено з порушенням вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" за відсутності документів, що підтверджують безспірність стягуваної заборгованості позивача перед відповідачем.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Порше Мобіліті" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити.

ПП "Сміо" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивача та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2013 року ТОВ "Порше Мобіліті" (компанія) та ПП "Сміо" (позичальник) укладено Кредитний договір № 50009297, за умовами якого ПП "Сміо" отримало кредит в сумі 535 590, 03 грн., що на день укладення кредитного договору за згодою сторін складало еквівалент 65 563, 72 дол. США та додатковий кредит в сумі 236 016, 70 грн., що на день укладення кредитного договору за згодою сторін складало еквівалент 28 891, 75 дол. США.

З метою забезпечення належного виконання кредитного договору ТОВ "Порше Мобіліті" (заставодержатель) та ПП "Сміо" (заставодавець) укладено Договір застави транспортного засобу № 50009297 від 26.06.2013 року, згідно якого позивачем заставлено майно, а саме: автомобіль марки Audi модель А6 3.0. ТFSІ, тип транспортного засобу-СЕДАН-В, номер шасі WAUZZZ4GDN096762, рік випуску-2013, колір-чорний, реєстраційний номер - ВС 0999ЕВ.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору відповідно до п. 3.2 Кредитного договору надає компанії право на дострокове повернення кредиту у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу, з урахуванням чого ТОВ "Порше Мобіліті" направило на адресу ПП "Сміо" повідомлення за вих. № 50009297 від 18.09.2015 року з вимогою дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на 18.09.2015 року становила: невиплачена сума кредиту еквівалент 40 007, 27 доларів США, що відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ "Креді Агріколь Банк" складає 863 356, 89 грн.; несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 120 780, 13 грн.; штрафні санкції відповідно до ст. 8.3 Кредитного договору - 7 178, 99 грн.; витрати, понесені компанією, з метою повернення простроченої заборгованості позивача у відповідності до договору - 17 347, 26 грн., що у загальному розмірі складає 1 008 663, 27 грн.

16.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис № 1806 про стягнення з позивача на користь відповідача предмета застави - автомобіль марки Audi модель А6 3.0. ТFSІ, тип транспортного засобу-СЕДАН-В, номер шасі WAUZZZ4GDN096762, рік випуску-2013, колір-чорний, реєстраційний номер - ВС0999ЕВ та за рахунок коштів отриманих від реалізації автомобіля запропоновано задовольнити вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" у розмірі 1 081 454, 85 грн., з яких: несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 44 267, 84 грн.; штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 4 232, 44 грн.; витрати, понесені компанією, з метою повернення простроченої заборгованості заставодавця у відповідності до договору - 4 309, 10 грн.; сума кредиту до повернення - 921 527, 46 грн.; штраф у розмірі 20 % від суми кредиту - 107 118, 01 грн.

Позивач, оскаржуючи вчинений нотаріусом виконавчий напис, свої вимоги обґрунтував тим, що сума стягнута за виконавчим написом відрізняється від дійсної суми боргу (з урахуванням здійснених проплат до моменту вчинення виконавчого напису), що вказує на вчинення нотаріусом виконавчого напису з порушенням ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року № 282/20595, оскільки останнім не перевірено чи є заборгованість безспірною та чи підтверджена належними доказами на момент вчинення виконавчого напису.

В силу приписів ст. ст. 1, 19, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 3.1, 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі за текстом - Порядку від 22.02.2012 № 296/5), п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, відповідно до договору застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання; нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172; при цьому, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що із зведеної облікової виписки станом на 13.11.2015 року, яку було додано до заяви про вчинення виконавчого напису, неможливо виокремити конкретні суми несплачених чергових платежів, штрафних санкцій та витрат, понесених позивачем з метою повернення простроченої заборгованості позичальника, при цьому, здійснені розрахунки цих сум не співпадають з випискою станом на 18.09.2015 року; крім того, судами встановлено неповне врахування здійснених позивачем оплат за період з дати надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту (18.09.2015 року) до дати вчинення виконавчого напису (16.11.2015 року), з урахуванням яких сума заборгованості є значно меншою, ніж стягнута за виконавчим написом.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вищенаведених законодавчих приписів, оскільки нотаріусу не було подано документи, які підтверджують дійсну суму заборгованості та її безспірність.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В силу приписів ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 3.1. Порядку від 22.02.2012 № 296/5, п. п. "б" п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення. При цьому, за змістом наведених норм безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Оскільки з наданих нотаріусу документів, які подані на підтвердження заборгованості, вбачається необґрунтованість та суперечливість заявлених до стягнення сум, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди дійшли правомірних висновків про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням чинного законодавства, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, виходячи із встановлених обстави справи та вищезазначених правових приписів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони узгоджуються і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 04.03.2015 року у справі № 6-27цс15 та від 11.03.2015 року у спрпаві № 6-141цс14.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Порше Мобіліті", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 914/112/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк