ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 912/4594/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016та на рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016у справі№ 912/4594/15 господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина"доПриватного підприємства "Комерсант"простягнення 166 786,54 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" ОСОБА_4,

- ПП "Комерсант" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016 у справі №912/4594/15 (суддя Наливайко Є.М.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (надалі позивач/скаржник/ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина") до Приватного підприємства "Комерсант" (надалі відповідач/ПП "Комерсант") про стягнення з відповідача 166 786,54 грн.; за рішенням стягнуто з відповідача 4 748,45 грн. основного боргу, 526,62 грн. пені, 239,37 грн. 20% річних та 53 694,80 грн. відсотків за користування кредитом; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (судді: Дармін М.О., Величко Н.Л., Березкіна О.В.) вказане рішення скасовано частково, викладено його резолютивну частину, згідно з якою, стягнуто з відповідача 4 748,45 грн. основного боргу, 526,62 грн. пені, 239,37 грн. 20% річних; в решті позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Розгляд справи №912/4594/15 відбувається в режимі відеоконференції за заявою представника позивача ОСОБА_5

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, встановили, що:

20.02.2015 між ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" (постачальник) та ПП "Комерсант" (покупець) укладено договір поставки № 3 (надалі договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) продукцію, що визначена в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору;

у специфікації № 1 від 20.02.2015 до договору поставки № 3 сторони погодили поставку товару на загальну суму 265 000,00 грн., зокрема насіння соняшнику Неома на суму 160 000,00 грн. та насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 105 000 грн.; курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання специфікації №1 становить 29,50 (використовується як показник А2 у формулах в договорі); Кредит 20/80%; 20% попередня оплата - 53 000,00грн., а 80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15.10.2015;

за видатковою накладною № РН - 0000060 від 26.03.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику Неома на суму на суму 124 000,00 грн. За видатковою накладною № РН - 0000077 від 06.04.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику НК Неома на суму 40 000,00 грн. За видатковою накладною № РН - 0000018 від 23.02.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 105 000,00 грн. За накладною про повернення № ВН-0000006 від 04.06.2015 було повернуто насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 69 000,00 грн.;

позивачем було виписано рахунок-фактура № СФ-00023 від 20.02.2015 на суму 265 000,00 грн. за поставлені соняшник НК Неома у кількості 40 тон на 160 000,00грн. та соняшник ЕС ПРІМІС у кількості 35тон на суму 105 000грн.;

платіжним дорученням № 1084 від 16.10.2015 відповідач оплатив 77 330, 15 грн. за соняшник Неома згідно з договором № 3 від 20.02.2015;

у специфікації № 2 від 26.02.2015 до договору № 3 сторони погодили поставку товару на загальну суму 144 000,00 грн., зокрема насіння соняшнику НК Конді на суму 84 000,00 грн., насіння соняшнику Неома на суму 4 000,00 грн. та насіння соняшнику НК Конді Круїзер на суму 56 000 грн. Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання специфікації становить 27,00 (використовується як показник А2 у формулах в договорі); Кредит 20/80%; 20% попередня оплата -28 000,00 грн., а 80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15.10.2015;

за видатковою накладною № РН - 0000027 від 26.02.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику НК Конді Круїзер на суму 56 000,00 грн. За видатковою накладною № РН - 0000076 від 06.04.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику НК Конді на суму 84 000,00 грн.;

за специфікацією № 3 товар поставлено на суму 17 360,00 грн., кредит - 100%, еквівалент в доларах США сторони визначили - 842,72 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 17 966, 79 грн. (842, 72 доларів США х 21,32 грн.), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1081 від 16.10.2015, що не заперечується обома сторонами;

за специфікацією № 4 товар поставлено на суму 16 902,00 грн., еквівалент у доларах - 810,65 доларів США; кредит 20/80%, 20% - 3 380, 40 грн. станом до 25.05.2015; так вказана сума передоплати здійснена відповідачем згідно платіжного доручення № 963 від 25.05.2015. Залишок - 80% становить 13 521, 60 грн. або 648,52 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 13 826, 45 грн. (648, 52 доларів США х 21,32 грн.), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1079, що не заперечується обома сторонами;

за специфікацією № 5 товар поставлено на суму 800 грн., еквівалент у доларах - 39,90 доларів США, кредит 20/80%, 20% - 160, 00 грн. станом до 25.05.2015; так вказана передоплата здійснена відповідачем згідно з платіжним дорученням № 964 від 25.05.2015. Залишок - 80% становить 640,00 грн. або 31, 92 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 680, 53 грн. (31, 92 долара США х 21, 32 грн.), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1080, що не заперечується обома сторонами;

за специфікацією № 6 товар поставлено на суму 63 495,00 грн., з них 33% (21000, 00 грн.) попередньої оплати. Така оплата здійснена, що зафіксовано у самій Специфікації сторонами. Залишок вартості товару у розмірі 42 495,00 грн. відповідач мав сплатити по курсу долара США по міжбанку на момент оплати терміном до 15.10.2015. За вищезазначеними поясненнями представника відповідача ця оплата зарахована у зв'язку із неврожайністю і несходженням насіння, що поставлено згідно з специфікацією № 1, проте позивач вважає, що за відсутності платіжних документів не можна вважати таку оплату здійсненою;

за видатковою накладною № РН - 0000186 від 04.06.2015 позивачем було поставлено насіння соняшнику ПР64А15 на суму 63 495,00 грн.;

за платіжним дорученням № 1082 від 16.10.2015 відповідач оплатив 64 309,43 грн. за соняшник згідно з договором № 3 від 20.02.2015;

за платіжним дорученням № 1083 від 16.10.2015 відповідач оплатив 90 965,40 грн. за соняшник згідно з договором № 3 від 20.02.2015;

у Специфікації № 7 від 15.06.2015 до договору № 3 сторони погодили поставку товару "Наповал" на суму 3 875 грн. Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить 21,10 (використовується як показник А2 у формулах в договорі); 100% попередня оплата;

за видатковою накладною № РН - 0000204 від 15.06.2015 позивачем було поставлено товар "Наповал" на суму 3 875, 00 грн.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог) є вимоги позивача про стягнення з відповідача 89 904,45 грн. основного боргу, 10 368,69 грн. пені, 6 024,83 грн. 20% річних, 60 488,57 грн. процентів за користування кредитом, що загалом становить 166 786,54 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідачем порушувалися умови договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем від 20.02.2015, що й спричинило звернення із даним позовом. При цьому, як стверджував позивач, у разі порушення строків оплати товару, передбачених специфікаціями, покупець має оплатити поставлений товар по ціні і у загальній вартості, визначених у відповідній специфікації та видатковій накладній у національній валюті, якщо курс долара США до гривні на міжбанку на день оплати дорівнює або є нижчим у порівнянні із курсом долара США до гривні на день укладення специфікації. За умови збільшення курсу долара США до гривні станом на день оплати порівняно із днем підписання відповідної специфікації - належна до оплати сума, що зазначена у специфікації та видатковій накладній, збільшується на коефіцієнт, що є відношенням курсу станом на день підписання специфікації і на день здійснення платежу.

Місцевий господарський суд, частково задовольнив вказаний позов позивача, стягнувши з відповідача 4 748,45 грн. основного боргу, 526,62 грн. пені, 239,37 грн. 20% річних та 53 694,80 грн. відсотків за користування кредитом. При цьому, виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 3 є змішаним договором поставки та договором комерційного кредиту, що підтверджується ст. 1157 ЦК України, оскільки сторони узгодили в ньому продаж товару в кредит із відстроченням платежу. При цьому, в даному випадку проценти заявлені позивачем до стягнення не стосуються прострочення оплати за отриманий кредит, а у зв'язку із домовленістю сторін щодо продажу товару в кредит, а відтак, проценти нараховуються в силу ст.ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України. Зробивши такий висновок, місцевий господарський суд, здійснивши розрахунок вартості товару, проданого в кредит, застосувавши до кожного періоду облікову ставку НБУ, яка діяла в той період, пришов до висновку про стягнення з відповідача 53 694,80 грн. відсотків за користування кредитом.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, погодився із висновками останнього про обґрунтованість стягнення з відповідача 4 748,45 грн. основного боргу, 526,62 грн. пені, 239,37 грн. 20% річних; водночас, не погодився із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір є змішаним договором поставки та комерційного кредиту, а відтак, і можливості застосування до нього ст.ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України, та, відповідно, стягнення відсотків за користування кредитом.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк; покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.

Таким чином, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, договір поставки є двостороннім та оплатним, за яким в однієї сторони існує обов'язок поставити товар, а в іншої - прийняти такий товар та оплатити його ціну у встановлений строк.

Згідно з вимогами частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто, зазначена норма регламентує, що договір може містити умови, які передбачають порядок зміни, у тому числі і збільшення, ціни товару.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Спростовуючи доводи позивача про те, що у разі прострочення відповідачем строків оплати товару, визначених у специфікаціях, слід керуватися п. 2.4.1. договору, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, виходячи із змісту вказаного договору, що вказана умова регулює не ціну товару, а встановлює порядок визначення належної до оплати суми поставленого товару лише за однієї умови - зростання курсу іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків порівняно з днем укладення додатку (Специфікації). В той же час пунктом 3.1. договору сторони погодили, що умови оплати визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Таким чином, колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що сторони узгодили інший порядок визначення вартості поставленого товару, умови якого передбачаються у кожному конкретному випадку відповідною Специфікацією.

Як встановили суди і про що вказувалося вище, у специфікаціях №№ 1-6 сторони погодили оплату по курсу долара США по міжбанку на момент оплати терміном до 15 жовтня 2015 року. Отже, сторони визначили інші умови сплати, ніж ті, що зазначені у договорі, а саме проведення розрахунків має відбуватись по курсу долара США по міжбанку на момент оплати. Також сторони визначили строк здійснення оплати товару - до 15 жовтня 2015 року.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, ані договір, ані специфікації до нього, не містять умов, які б передбачали право постачальника (позивача у справі) після спливу строку оплати вартості поставленого товару змінювати порядок визначення такої вартості (тобто, якщо оплата здійснена після 15.10.2015). Таким чином, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що умова щодо здійснення оплати по курсу долара США по міжбанку, яка погоджена у специфікаціях, діє і після 15.10.2015.

Однак, як вірно зазначили суди, якщо оплата здійснюється відповідачем після 15.10.2015, настає прострочення покупця по виконанню свого обов'язку щодо оплати товару, і це є підставою для нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, що не заперечується відповідачем і нараховується позивачем.

Отже, встановивши наведені обставини, перевіривши надані сторонами у справі докази виконання їх зобов'язань за договором поставки №3, перевіривши рахунки-фактури, накладні, платіжні доручення, з урахуванням умов договору та специфікацій, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 4 748, 45 грн., а не в заявленому позивачем розмірі. Виходячи із встановленого судами розміру заборгованості відповідача перед позивачем, колегія суддів погоджується і з перерахуванням ними заявлених до стягнення пені, нарахованих на встановлений судами розмір заборгованості (526,62 грн.) та 20% річних, нарахованих в порядку п. 7.4. договору у розмірі 239,37 грн., а не в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність стягнення місцевим господарським судом відсотків за користування кредитними коштами (в частині нарахування відсотків на вартість товару, проданого в кредит), з огляду на таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Отже, є вірним висновок суду апеляційної інстанції, що умова про сплату процентів на суму товару, проданого в кредит, повинна бути обов'язково внесена до договору купівлі - продажу, в іншому випадку він вважатиметься безпроцентним.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, такі умови у договорі поставки №3, укладеного між позивачем та відповідачем, відсутні.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 694 ЦК України, з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Проте, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, умови договору поставки № 3 від 20.02.2015 в частині визначення моменту переходу права власності на товар (п. 6.7 договору) не відповідають вимогам частини 6 ст. 694 ЦК України, оскільки відповідно до узгодженої сторонами умови договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару, що свідчить про те, що покупець має право продавати або іншим способом розпоряджатися товаром з моменту його отримання; в той час, як положення ч. 6 ст. 694 ЦК України містять зовсім інші умови.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та правильно застосував норми матеріального та процесуального права до даних правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу прийнятої у даній справі постанови, а тому не є підставою для її скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 912/4594/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере