ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 912/1213/16
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., за участі представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 02.06.2016), ОСОБА_2 (дов. від 11.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року у справі № 912/1213/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про стягнення 55 000 грн,
УСТАНОВИВ: У березні 2016 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення в порядку регресу 55 000 грн виплаченого страхового відшкодування.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30 березня 2016 року до участі у справі третьою особою залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року (суддя О. Змеул) позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року до участі у справі третьою особою залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року рішення залишено без змін.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить рішення та постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 42, 43 33 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
фізична особа-підприємець ОСОБА_4 право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 2 вересня 2014 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (страхувальник) був укладений договір № 1072/14-И/ЗП12 добровільного страхування майна від вогневих ризиків та стихійних явищ (далі - договір), відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику будь-яке пошкодження або знищення приміщення магазину з оздобленням та товарів в обороті, за адресою: АДРЕСА_1 (який є власністю страхувальника згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 23 вересня 2013 року). Загальна страхова сума становить: торгівельне приміщення з оздобленням - 100 000 грн, товари в обороті - 130 000 грн, безумовна страхова франшиза - 1 відсоток від загальної страхової суми (пункт 2 договору).
На території міського ринку в місті Дніпрорудне 26 червня 2015 року сталося загорання торгівельних павільйонів, унаслідок якого пошкоджено будівлю магазину та товари, які в ньому знаходилися, що належать страхувальнику.
Відповідно до акта про пожежу від 26 червня 2016 року, висновку про результати розгляду повідомлення диспетчера ДПРЧ-Двоєзорського та висновку експертного дослідження, наданого відділом вибухо-технічної та пожежо-технічної експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, загорання торгового павільйону відбулося в зв'язку з коротким замиканням електричної мережі в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Страхувальник 30 червня 2015 року повідомив про страховий випадок і 22 вересня 2015 року відповідно до страхового акта № 1072/14-И/ЗП13-1 страховик прийняв рішення про виплату страхового відшкодування, яке було виплачено у розмірі у сумі 55 000 грн.
Виконавши зобов'язання за договором майнового страхування, позивач направив користувачу приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому розпочалася пожежа, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 вимогу про сплату 55 000 грн і відмова її сплатити спричинила спір.
Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений також статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи спір, господарські суди дійшли правомірного висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: порушення Правил пожежної безпеки в Україні і, як наслідок, виникнення пожежі та пошкодження майна за обставин недоведеності відповідачем відсутності своєї вини.
Правильність обчислення суми страхового відшкодування підтверджується розрахунками страхового відшкодування, висновком експертного дослідження від 27 липня 2015 року № 2 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, кошторисом експерта, списком знищеного та пошкодженого товару, страховим актом № 1072/14-И/ЗП13-1 за договором страхування від 2 вересня 2014 року № 1072/14-И/ЗП13, а фактичний розмір страхової виплати підтверджується платіжним дорученням № 36198 від 29 вересня 2015 року на суму 55 000 грн.
За таких обставин господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що після виплати страхового відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до позивача перейшло право зворотної вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року у справі № 912/1213/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. ВасищакСуддя В. П. СеліваненкоСуддя В. І. Студенець