ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 911/4196/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Куряна А.М., Габрик О.І.,

відповідача - не з'явився,

прокуратури - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016

та на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2015

у справі № 911/4196/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-БУД"

до Коцюбинської селищної ради

про стягнення 100 761,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-БУД" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Коцюбинської селищної ради про стягнення 100 761,98 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2015 (суддя Саванчук С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Коцюбинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-БУД" 39 727,45 грн. основного боргу, 2 947,48 грн. пені, 3 199,99 грн. 3% річних, 29 160,18 грн. інфляційних втрат та 1 218,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що роботи за договором підряду були виконані позивачем та не сплачені відповідачем. При цьому, господарським судом з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України здійснено перерахунок заявленої суми пені, а також сум інфляційних та річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Ткаченко Б.О. - головуючий, судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О.), рішення господарського суду Київської області від 24.11.2015 скасовано частково. Викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Коцюбинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-БУД" 39 727,45 грн. основного боргу, 3 199,99 грн. 3% річних, 29 163,38 грн. інфляційних втрат та 1 081,36 грн. судового збору". В іншій частині рішення залишено без змін. Господарський суд апеляційної інстанції в цілому погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції дійшов висновку, що позов був поданий 11.09.2015, а пеня підлягає стягненню за період з 01.01.2013 по 29.06.2013 та відповідно річний строк встановлений ст. 258 ЦК України позовної давності минув 29.06.2014, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині на підставі спливу позовної давності.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 24.11.2015, постанову апеляційного господарського суду від 21.03.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України. Так, заступник прокурора зазначив про те, що договір № 192 від 20.12.2012 за яким виконувався проект був укладений після виконання робіт, а тому умови цього договору не поширюються на правовідносини та зобов'язання, які виникли у сторін до моменту його укладення.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "КРАЙ-БУД" просить рішення господарського суду першої інстанції від 24.11.2015 та постанову апеляційного господарського суду від 21.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, позивач зазначив про те, що даний договір № 192 від 20.12.2012 з боку позивача був підписаний до початку виконання проектних робіт та переданий відповідачу без зазначення дати його укладення. В свою чергу відповідачем він був повернутий після виконання робіт та з датою його укладення 20.12.2012. Крім того, позивач вказав, що даний договір є дійсним, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 910/3827/16, роботи за цим договором виконані і підлягають оплаті відповідачем.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 20.12.2012 ТОВ "КРАЙ-БУД" (виконавець) та Коцюбинською селищною радою (замовник) укладено договір № 192 на розроблення проектної документації по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала № 8-38 в смт. Коцюбинське Київської області" (далі - договір підряду);

- за умовами договору підряду виконавець зобов'язується у 2012 році виконати геолого-розвідувальні роботи для розробки проектної документації та проектні роботи з подальшим отриманням позитивного експертного звіту кошторисної частини робочого проекту в ДП "Укрдержбудекспертиза";

- згідно з п. 1.3 договору підряду приймання виконаних робіт проводиться згідно з актами виконаних робіт;

- п. 3.1 договору підряду встановлено, що його ціна включає витрати виконавця, необхідні для виконання робіт за цим договором, а саме:

- вартість геолого-розвідувальних робіт, згідно кошторисної документації додатку № 1, складає 12 576,19 грн., в тому числі ПДВ-20%;

- вартість проектних робіт, згідно кошторисної документації додатку № 1, складає 26 005,63 грн., в тому числі ПДВ-20%;

- вартість отримання позитивного експертного звіту кошторисної частини робочого проекту по об'єкту будівництва в ДП "Укрдержбудекспертиза" складає 1 145,63 грн., в тому числі ПДВ-20%,

- загальна вартість робіт цього договору становить 39 727,45 грн., в тому числі ПДВ-20%;

- п. 5.1 договору підряду передбачено, що строк (термін) виконання попередньо зазначених робіт по об'єкту реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала № 8-38 в смт. Коцюбинське Київської області починається з моменту підписання договору і завершується до 31.12.2012;

- відповідно до п. 10.1 договору підряду він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012;

- додатковими угодами № 1 від 31.12.2012 та № 2 від 31.12.2013 до договору підряду сторони продовжили строк дії договору спочатку до 31.12.2013, а потім - до 31.12.2014;

- пунктами 4.1-4.4 договору підряду передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником виконаних робіт, які здійснюються на підставі графіку виконання робіт (Додаток № 2) та актів приймання виконаних робіт. Протягом 5-ти робочих днів після підписання даного договору замовник перераховує на особистий рахунок виконавця аванс (попередню оплату), розмір якого не перевищуватиме 30% вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом місяця після одержання авансу. По закінченні місячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Подальші розрахунки проводяться шляхом оплати замовником вартості виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами акта прийому виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Протягом 5-ти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт замовник перераховує на особистий рахунок виконавця кошти згідно актів приймання виконаних робіт та графіку виконаних робіт (Додаток № 2);

- 24.12.2012 сторонами підписаний акт № 4, в якому зазначили, що проектні роботи відповідають умовам договору, технічним умовам, завданню на проектування і в належному порядку оформлені. Вартість виконаних робіт складає 39 727,76 грн.;

- завершені роботи по будівництву каналізації за проектом позивача, а також відсутність оплати, підтверджуються актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Коцюбинської селищної ради за період з 01.01.2013 по 01.03.2014 № 22-31/267 від 29.09.2014;

- доказів того, що будь-яка інша організація виконувала вказані роботи, як і доказів недоліків проекту, відповідачем надано не було.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ним належним чином виконані, а відповідачем прийняті роботи за договором підряду на суму 39 727,76 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 4 від 24.12.2012, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений відбитками печаток обох сторін. У свою чергу, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт у сумі 39 727,76 грн. не виконав. З огляду на вказане, ТОВ "КРАЙ-БУД" просило стягнути з Коцюбинської селищної ради на свою користь 39 727,76 грн. заборгованості за договором підряду, а також 29 718,95 грн. інфляційних втрат, 3 199,99 грн. 3% річних, 28 115,28 грн. пені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про те, що виконав свої договірні зобов'язання в частині оплати результатів виконаних робіт на умовах, визначених договором підряду, оскільки ним протягом п'яти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 10.12.2013 № 642, який одержано органом Державної казначейської служби України 13.12.2013, а також платіжне доручення від 10.12.2013 № 14 на суму 39 727,45 грн. При цьому, відповідач зазначив, що він не несе відповідальність за неперерахування органом Державної казначейської служби України коштів на рахунок позивача (виконавця).

Переглянувши в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником за договором підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт, негайно про них заявити (у тому числі, шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Господарським судом апеляційної інстанції враховано вказані вимоги закону та фактичні обставини справи та правильно стягнуто з відповідача 39 727,76 грн. суми основної заборгованості, оскільки акт здачі-приймання робіт від 24.12.2012 № 4 підписаний представниками та скріплений печатками сторін без будь-яких заперечень щодо обсягів виконаних робіт та вартості, що свідчить про прийняття робіт за договором підряду в обсягах та за ціною, визначеною в акті здачі-приймання робіт від 24.12.2012 № 4 без будь-яких зауважень.

Посилання заступника прокурора у касаційній скарзі на те, що проектна документація була розроблена до укладення договору підряду, будівельні роботи відповідно до проектної документації проводились в період з 26.11.2012 по 18.12.2012, тобто за два дні до підписання договору закінчено реконструкцію об'єкта, а тому умови цього договору не поширюються на правовідносини та зобов'язання, які виникли у сторін до моменту його укладення, було предметом дослідження у господарському суді апеляційної інстанції.

У цьому зв'язку господарським судом апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів було встановлено факт виконання відповідних проектних робіт саме позивачем та факт підписання акта здачі-приймання робіт від 24.12.2012 № 4 (тобто після виконання робіт) без жодних заперечень, який в свою чергу також є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що укладення договору після виконання підрядником робіт не заборонено чинним законодавством України.

При цьому, господарським судом апеляційної інстанції правильно відхилено доводи відповідача про те, що він виконав свої договірні зобов'язання в частині оплати результатів виконаних робіт, оскільки ним протягом п'яти робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт подано до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 10.12.2013 № 642, а також платіжне доручення від 10.12.2013 на суму 39 727,45 грн.

Так, зобов'язання виконане належним чином тоді, коли воно виконано відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку належним виконанням зобов'язання боржником є отримання кредитором коштів на власний рахунок або готівкою, тоді як реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 10.12.2013 та платіжне доручення від 10.12.2013 на суму 39 727,45 грн. не є належними доказами зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Також Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3 199,99 грн. 3% річних та 29 163,38 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 07.09.2015 у зв'язку з невиконанням відповідачем основного зобов'язання, суми яких були перевірені та перераховані апеляційною інстанцією.

Водночас Вищий господарський суд України не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "КРАЙ-БУД" зазначило про сплив позовної давності, а згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У зв'язку з тим, що позов був поданий 11.09.2015, а пеня відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України підлягає стягненню за період з 01.01.2013 по 29.06.2013, тому річний строк позовної давності минув 29.06.2014.

У цьому зв'язку Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тобто ця норма встановлює суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачає випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Отже, як загальна, так і спеціальна позовна давність має диспозитивний, а не імперативний характер застосування.

У матеріалах справи немає заяви сторони про застосування строків позовної давності, поданої до винесення місцевим судом рішення, згідно з вимогами ч. 3 ст. 267 ЦК України, тоді як лише за наявності заяви сторони може застосовуватися позовна давність як загальна так і спеціальна.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до правовідносин сторін щодо стягнення пені позовну давність.

Так, господарськими судами встановлено, що відповідно до п. 7.3 договору підряду у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань по даному договору, він сплачує виконавцеві штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що зобов'язання мало було виконано 28.12.2012, за таких обставин прострочення відповідачем заборгованості почалося з 29.12.2012, тоді як з розрахунку позивача пеня нарахована за період з 01.01.2013 по 07.09.2015.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та позовних вимог позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума пені розрахована за період з 01.01.2013 по 29.06.2013, що складає 2 917,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Виходячи з того, що господарським судом апеляційної інстанції було у повній мірі встановлено всі обставини пов'язані з розглядом позовних вимог, які мають значення для даної справи, проте неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з застосуванням позовної давності, Вищий господарський суд України вважає за необхідне змінити у відповідній частині постанову господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016

у справі № 911/4196/15 змінити та викласти її пункт 3 у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Коцюбинської селищної ради (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 04360600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-БУД" (03118, м. Київ, Голосіївський р-н, просп. Червонозоряний, буд. 115, офіс 703, код ЄДРПОУ 37118649) 39 727,45 грн. основного боргу, 3 199,99 грн. 3% річних, 29 163,38 грн. інфляційних втрат, 2 917,00 грн. пені та 1 125,12 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити".

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 залишити без змін.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко