ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 911/139/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського судувід06.07.2016у справі№911/139/15Господарського судуКиївської областіза позовомпрокурора міста Біла Церквадо1.Білоцерківської міської ради 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Арекс" 3.Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиціїтретя особа на стороні відповідачів Відділ капітального будівництва Білоцерківської міської радипровизнання незаконним та скасування рішення міськради, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянкиза участю

- відповідача-2: - прокурора:Юрченко К.Ю. (довіреність від 08.04.2015) Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014),В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, прокурор міста Біла Церква просив визнати незаконним та скасувати підпункт 6.4 пункт 6 рішення Білоцерківської міської ради (далі-відповідач-1) від 19.06.2014 № 1216-60-VІ "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям"; скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва 48 % готовності, що знаходиться за адресою м.Біла Церква, вул.Вернадського, 8 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арекс" (далі-відповідач-2) повернути земельну ділянку по вул.Вернадського, 8, загальною площею 0,9992 га Відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради (далі-третя особа) у стані, який існував до надання зазначеної земельної ділянки у користування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення у відповідній частині прийнято відповідачем-1 в порушення вимог частини п'ятої статті 116, статті 149 Земельного кодексу України, оскільки земельну ділянку відповідачем-1 не було вилучено з користування третьої особи, у зв'язку з чим воно є незаконним, оскільки порушує права користувача. Також прокурор вказував на те, що неправомірно була здійснена реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва 48 % готовності на зазначеній земельній ділянці, оскільки договір суборенди землі від 12.03.2012, на підставі якого було здійснено реєстрацію, визнаний недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі № 911/1139/14, а земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, перебуває у постійному користуванні Відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради (далі - третя особа).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2015 залучено до участі у справі, як відповідача-3 - Реєстраційну службу Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2015 (суддя Лопатін А.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді Скрипка І.М., Майданевич А.Г.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 07.07.1989 №234-Р відділу капітального будівництва Білоцерківського виконкому передано у постійне користування 30 га земель для будівництва житлового мікрорайону по вул. Таращанській, на підставі якого відділом капітального будівництва Білоцерківського виконкому отримано державний акт на право користування землею серії Б №026954.

Підпунктом 6.4 пункту 6 рішення відповідача-1 від 19.06.2014 № 1216-60-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" було передано в оренду відповідачу-1 земельну ділянку під розміщення багатофункціонального центру у місті Біла Церква по вулиці Вернадського, 8, загальною площею 0,9992 га, строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.03.2014 було здійснено державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального центру по вул.Вернадського, 8 у місті Біла Церква.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2014 у справі №911/1139/14 визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 12.03.2012, укладений між Відділом капітального будівництва Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арекс" та скасовано державну реєстрацію №321030004000508 договору суборенди земельної ділянки в управлінні Держкомзему у місті Біла Церква Київської області.

Пунктом 2 рішення відповідача-1 від 19.02.2015 №1409-72-VI "Про вилучення, передачу в оренду земельної ділянки" вилучено із земель, наданих у постійне користування відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради згідно Державного акту на право користування землею серії Б№026954, що зареєстровано в книзі записів Державних актів за № 121 за 1989 рік, земельну ділянку загальною площею 0,9992 га та передано її в оренду строком на 5 (п'ять) років відповідачу-2 під розміщення багатофункціонального центру у місті Біла Церква по вулиці Вернадського, 8 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його тим, що рішення відповідача-1 від 19.02.2015 №1409-72-VI не є належним доказом припинення права користування відділом капітального будівництва Білоцерківської міської ради земельною ділянкою 0,9992 га станом на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вказаного рішення при прийнятті відповідачем-1 рішення від 19.06.2014 № 1216-60-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" не існувало. При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та зобов'язання відповідача-2 повернути третій особі спірну земельну ділянку з мотивів незаконності такої реєстрації.

Скасовуючи це рішення та приймаючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором не доведені обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення своїх вимог.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.

Отже з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом в суд має передувати наявність об'єктивних обставин щодо порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб'єктивне відношення особи до таких обставин.

Звернувшись із даним позовом прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третьої особи, пославшись при цьому на акт про право користування землею Б №026954, який був виданий 07.07.1989, однак, як вбачається із встановлених судами обставин справи, сам Відділ капітального будівництва Білоцерківської міської ради згідно наданої прокурором копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, був зареєстрований як юридична особа лише 10.10.1997, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що акт про право користування землею Б №026954 був виданий Відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому, а не третій особі.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що у листі Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.05.2016 № 1738/1-10 вказується на те, що у Виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради відсутні документи, які б підтверджували, що Відділ капітального будівництва Білоцерківської міської ради є правонаступником Відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому.

Таким чином, як вбачається із встановлених судами обставин справи, зазначений акт про право користування землею Б №026954 був виданий Відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому, а правонаступництва Відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради не встановлено, доказів такого, не надано.

Із наявної у справі копії витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, записів про Відділ капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому, не знайдено (т.2 а.с.172), а, як вже зазначалось, за даними Білоцерківського міськвиконкому у нього відсутні документи про те, що Відділ капітального будівництва Білоцерківської міської ради є правонаступником Відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому.

Звернувшись із позовом, прокурор обґрунтовував його порушенням прав Відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради на вказану земельну ділянку.

Отже оскільки акт про право користування землею Б №026954 був виданий Відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому, та із наданих учасниками процесу доказів не вбачається, що постійним користувачем вказаної земельної ділянки на підставі наведеного акту є третя особа, то не вбачається, що права третьої особи у спірних правовідносинах було порушено.

Оскільки відсутні будь-які дані про те, що права Відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради на вказану земельну ділянку було порушено, позов із заявлених у ньому підстав, задоволенню не підлягав.

За вказаних обставин доводи прокурора про те, що реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва 48 % готовності була здійснена на зазначеній земельній ділянці, а відтак з порушенням прав третьої особи на землю, також не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови суду, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі Господарського суду Київської області №911/139/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Л.І. Рогач