ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/4626/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДроботової Т.Б., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум", м. Київ;на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України, м. Київдо1. Київської міської ради, м. Київ; 2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", м. Київ; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне", м. Київ; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум", м. Київ; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", м. Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ; 2. Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві, м. Київ; 3. Національного музею архітектури та побуту України, м. Київ; 4. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Хотівський", с. Хотів, Київська обл.провизнання недійсним рішення та державних актів на право власності, визнання відсутності прав власності на земельні ділянки

за участю представників

прокуратури:Тертишник О.І.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: не з'явився,

відповідача-4: Іщенко Г.М.,

відповідача-5: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: Паньків І.М.,

третьої особи-4: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" (далі за текстом - ОКЖК "Освітянин"), товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" (далі за текстом - ТОВ "Будівельне товариство"), товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" (далі за текстом - ТОВ "Будівельний форум"), товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" (далі за текстом - ТОВ "Пейзажне") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Міністерства культури України, Національного музею архітектури та побуту України про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права власності на земельні ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві та Національний музей архітектури та побуту України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Хотівський".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним виданий ОКЖК "Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006291, зареєстрований 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00177; визнано недійсними видані ТОВ "Будівельне товариство" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 030410, зареєстрований 30.10.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00244 та серії ЯЕ № 986764, зареєстрований 09.07.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00300; визнано недійсним виданий ТОВ "Будівельний форум" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011944, зареєстрований 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00393; визнано відсутнім у ОКЖК "Освітянин", ТОВ "Будівельне товариство", ТОВ "Пейзажне", ТОВ "Будівельний форум" право власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 86, 4814 га; визнано відсутнім у ТОВ "Будівельний форум" право власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 16, 0345 га; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання недійсним із моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 353/3187 "Про передачу земельної ділянки ОКЖК "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; визнання недійсним виданого ОКЖК "Освітянин" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, зареєстрованого 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178; визнання недійсним виданого ТОВ "Пейзажне" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрованого 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398; визнання відсутнім у ОКЖК "Освітянин", ТОВ "Будівельне товариство", ТОВ "Пейзажне" права власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 16, 0345 га.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Будівельний форум" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року і направити справу на новий розгляд.

В судовому засіданні представник відповідача-4 просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд, а прокурор та представник третьої особи-3 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачів-1,-2,-3,-5 та третіх осіб-1,-2,-4 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача-4 і третьої особи-3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" України від 20.12.2011 року № 4176-VI, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Зазначеним Законом, що набрав чинності 15.01.2012 року, цей пункт було виключено, а п. 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Таким чином, загальний строк позовної давності за наведеними в пп. 3 п. 5 Перехідних положень вказаного Закону вимогами в даному випадку слід рахувати з дати набрання чинності останнім, тобто з 15.01.2012 року. У зв'язку з набуттям чинності 01.12.2012 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012 року № 5288-VІ, яким до ГПК України внесено зміни, де прокурору надано право виступати самостійним позивачем, а відтак визначено й обчислення строку позовної давності. Отже, оскільки лише з 01.12.2012 року у прокурора в силу прийняття закону виникла можливість бути самостійним позивачем, то не раніше цієї дати може розпочатися обчислення окремого строку позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній у справі. Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності для вимог прокурора становив до 15.01.2015 року, а, отже, станом на день звернення прокурора до суду першої інстанції із даним позовом (березень 2014 року) не сплинув, а тому суди дійшли висновків про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Будівельний форум" про застосування строків позовної давності.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, а тому судові акти не можна вважати законними та обгрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З вищевказаних правових приписів вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Положеннями ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції до внесення змін Законом України від 20.12.2011 року № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції до внесення змін Законом України від 20.12.2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції до внесення змін Законом України від 20.12.2011 року) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Разом з тим, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15 та від 11.05.2016 року у справі № 910/3723/14.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012 року № 5288-VІ, на який посилаються суди попередніх інстанцій, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Однак, зазначене не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Враховуючи викладене, оскільки в порушення вимог ст. 32 ГПК України, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України і всупереч наведеній правовій позиції Верховного Суду України у даній справі суди попередніх інстанцій не встановили початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Неповне дослідження фактичних обставин справи унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Будівельний форум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року у справі № 910/4626/14 - скасувати.

3. Справу № 910/4626/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіТ.Б. Дроботова Г.М. Мачульський