ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/31666/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.за участю сторін:позивача:Іваськевича С.В. (дов. від 01.02.2016 №4)відповідача:Поліщук А.Б. (дов. від 18.10.2016 №28)розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.05.2016у справі№910/31666/15 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві"доУправління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України"простягнення 48 443,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" про стягнення суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, у розмірі 25 191грн.72 коп., 901 грн.11 коп. - 3% річних, пеню у розмірі 16981 грн. 49 коп., штрафу у розмірі 5369 грн. 49 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.02.2016 р. (суддя Сівакова В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 р. (судді: Майданевича А.Г. - головуючий, Лобаня О.І., Федорчука Р.В.) провадження у справі в частині стягнення 16 607,44 грн. основного боргу припинено.Позов задоволено частково. Стягнено з ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві " 16 693,30 грн. пені, 7603,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 845, 58 грн. - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ДП " Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України " звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення у справі, яким заяву ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві " про стягнення залишити без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.10.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Сибіга О.М.., Бакуліна С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 26.10.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 29.04.2013 р. між ДП "Державний науково-дослідний інституту автоматизованих систем в будівництві" та ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат № 30-0/6 від 29.04.2013 р., відповідно до умов якого позивач несе витрати пов'язані з утриманням та експлуатацією будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-а, а відповідач зобов'язується відшкодувати понесені позивачем витрати зазначені у п. 1.2. договору від 29.04.2013 р. за №30-0/6 в порядку та на умовах визначених даним договором.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. договору від 29.04.2013 р. за №30-0/6 ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" зобов'язується відшкодувати ДП "Державний науково-дослідний інституту автоматизованих систем в будівництві" витрати пов'язані з: утриманням та експлуатацією будівлі (в тому числі місць загального користування), експлуатаційні витрати, електропостачання, опалення, водопостачання та водовідведення, забору та вивозу побутового сміття, радіо, охорони, експлуатацію ліфтів, телекомунікаційними послугами. ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" відшкодовує позивачу пропорційно до займаної площі в будівлі.

Пунктом 1.4. договору від 29.04.2013 р. за №30-0/6 визначено, що ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" користується нежилими приміщеннями, а саме: кімнатами №№ 8, 9, 11-14, 15-18 площею 164,2 кв. м та частиною коридору площею 41,3 кв. м, загальною площею 205,5 кв. м, що розташовані на 7-му поверсі адміністративно-лабораторного корпусу №2 будівлі.

Відповідно до п. 4.4. договору від 29.04.2013 р. за №30-0/6 сторони керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які фактично виникли ще до його укладення, а саме з 01.03.2012.

05.01.2015 між ДП "Державний науково-дослідний інституту автоматизованих систем в будівництві" та ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" укладено додаткову угоду №1 від 05.01.2015 р. до договору відповідно до якої, сторони вирішили провести реструктуризацію заборгованості за договором в розмірі 91 706,44 грн. в наступному порядку: до 30.01.2015 - 15 000,00 грн., до 28.02.2015 - 15 000,00 грн., до 30.03.2015 - 15 000,00 грн., до 30.04.2015 - 15 000,00 грн., до 30.05.2015 - 15 000,00 грн., до 30.06.2015 - 16 706,44 грн.

З копій банківських виписок та платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача 75 000,00 грн. наступним чином: 27.01.2015 - 15 000,00 грн., 03.07.2015 - 10 000,00 грн., 09.07.2015 - 10 000,00 грн., 25.09.2015 - 15 000,00 грн., 02.09.2015 - 5 000,00 грн., 09.10.2015 - 10 000,00 грн., 03.11.2015 - 10 000,00 грн.

У грудні 2015 року ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" про стягнення 48 443,74 грн., з яких: 16 706,44 грн. основного боргу, 16 981,49 грн. пені, 5 369,42 грн. штрафу, 8 485,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 901,11 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно з договором про відшкодування експлуатаційних витрат №30-0/6 від 29.04.2013.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 693,26 грн. пені, 7 603,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 845,58 грн. 3% річних, а провадження в частині стягнення 16 607,44 грн. основного боргу слід припинити.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору від 29.04.2013 за №30-0/6 передбачено, що ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" зобов'язується своєчасно проводити оплату послуг на розрахунковий рахунок сторни-1 шляхом щомісячних перерахувань в наступному порядку:

- до 5 числа поточного місяця ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" самостійно здійснює попередню оплату (аванс) в сумі 3 000,00 грн. в т.ч. ПДВ;

- остаточне відшкодування витрат за поточний місяць здійснюється ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" після закінчення цього місяця на підставі відповідного рахунку, наданого ДП"Державний науково-дослідний інституту автоматизованих систем в будівництві" протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання. При цьому, якщо сума попередньої оплати (авансу) за поточний місяць перевищує суму відшкодування витрат, різниця у цих сумах зараховується в рахунок відшкодування витрат за наступний розрахунковий місяць. А якщо меншою ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" зобов'язана здійснити відшкодування витрат в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, судами встановлено, що на виконання умов додаткової угоди №1 від 05.01.2015 р. відповідачем на користь позивача сплачено 75 000,00 грн. та на час звернення позивача до суду з позовом у відповідача існувала заборгованість з відшкодування вартості наданих послуг у розмірі 16 706,44 грн.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 16 706,44 грн., що підтверджується копіями банківської виписки та платіжного доручення №763 від 12.01.2016, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі щодо стягнення 16 704,44 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Згідно з ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. договору від 29.04.2013 за №30-0/9 передбачено, що за порушення строків сплати коштів з відшкодування витрат ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" сплачує ДП "Державний науково-дослідний інституту автоматизованих систем в будівництві" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання такою зобов'язання, включаючи день оплати, але не більше 6 місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з відшкодування вартості наданих послуг не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 16 981,49 грн. за період з 28.02.2015 по 15.12.2015.

Судами попередніх інстанцій здійснено перерахунок пені, який заявлений позивачем, та дійшли висновку, що вимога про стягнення пені в розмірі 16 981,49 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 16 693,26 грн., оскільки останнім перевищено шестимісячний термін нарахування пені та не враховано часткове виконання боржником свого грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з відшкодування вартості наданих послуг не виконав, позивач також здійснив розрахунок збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 8 485,28 грн. та 3% річних у розмірі 901,11 грн.

Господарські суди провівши перерахунок збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних, дійшли висновку, що вимоги про стягнення 8 485,28 грн. зміни індексу інфляції та 901,11 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 7 603,30 грн. та 845,58 грн. відповідно.

Посилання скаржника на те, що позивач не виконав зі свого боку належним чином умови договору від 29.04.2013 за №30-0/6 щодо якісного та своєчасного надання послуг та умови додаткової угоди в частині відновлення енергопостачання, а тому відсутні правові підстави для стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, на переконання колегії суддів є безпідставне, оскільки борг відповідача перед позивачем виник станом на 05.01.2015 і жодна із сторін договору претензій одна до одної щодо неякісного та несвоєчасного надання послуг не пред'являла, а навпаки сторони провели реструктуризацію заборгованості за основним договором, уклавши додаткову угоду №1 від 05.01.2015 р., якою погодили графік погашення заборгованості.

Однак, як встановлено судами, ДП "Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України" у порушення умов додаткової угоди від 05.01.2015р. прострочив погашення заборгованості, що є підставою для застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені та відповідальності за порушення грошового зобов'язання - стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що несвоєчасне виконання позивачем умов п. 2 додаткової угоди від 05.01.2015 р. не є підставою прострочення сплати відповідачем основної заборгованості за попередній період.

Окрім цього, на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 5 369,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

- вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов'язання (оплата за виконані роботи), а тому вимоги про стягнення 7% штрафу у розмірі 5 369,42 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірного задоволення стягнення на користь ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" 16 693,26 грн. пені, 7 603,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 845,58 грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 р. у справі №910/31666/15 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді С.Бакуліна

О.Сибіга