ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/28532/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Сибіги О.М., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Алькор Люкс"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.07.2016у справі№910/28532/15Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Алькор Люкс"доКиївської міської радитретя особаКиївське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва "Київзеленбуд"провизнання недійсним та скасування рішення

за участю

- відповідача:Баранов М.С. (довіреність від 15.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Алькор Люкс" (далі - позивач) просило: визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 16.07.2015 № 746/1610 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Алькор Люкс" від 08.11.2012 № 62-6-00562 на підставі рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 386/3824, та надання статусу скверу земельній ділянці на просп. Маяковського, 4 у Деснянському районі міста Києва"; визнати за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою по проспекту Маяковського, 4 у Деснянському районі міста Києва, площею 0,3825 га, кадастровий номер 8 000000000:62:004:0116 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 18.07.2007 № 62-6-00414 та Договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 11.10.2010 № 62-6-00562 укладеного між Київською міською радою та позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачем рішення № 746/1610 від 16.07.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та позивачем від 08.11.2010 №62-6-00562 на підставі рішення Київської міської ради від 26.02.2010 №386/3824, та надання статусу скверу земельній ділянці на просп. Маяковського, 4 у Деснянському районі м. Києва", було порушене право позивача на користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Гончаров С.А., Лобань О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Позивач та третя особа відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.07.2007, з урахуванням змін до договору від 11.10.2010, внесених на підставі рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 386/3824, у позивача терміном на 10 років в оренді знаходиться земельна ділянка площею 3 825 кв.м на пр. Володимира Маяковського, 4 у Деснянському районі міста Києва.

16.07.2015 Київською міською радою (далі - відповідач) було прийнято рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та приватним підприємством "Алькор Люкс" від 08.11.2010 № 62-6-00562 на підставі рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 386/3824, та надання статусу скверу" № 746/1610.

Цим рішенням відповідача № 746/1610 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.11.2010 № 62-6-00562, укладений між сторонами по справі, визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 381/448, надано статус скверу земельній ділянці на просп. Маяковського, 4 у Деснянському районі м. Києва.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеним.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 цього кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Судами встановлено, що у п. 8.4 договору оренди в редакції договору про внесення змін від 11.10.2010 сторони передбачили, що: орендар зобов'язаний, в тому числі, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації.

Пунктом 11.4 вказаного договору визначено, що: договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, зокрема, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору.

Як встановлено судами, 08.11.2010 договір про внесення змін до договору від 26.07.2007 № 62-6-00414 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00562.

Отже, згідно умов п. 8.4 договору позивач зобов'язався завершити забудову земельної ділянки на просп. Маяковського, 4 у Деснянському районі м. Києва у строк до 09.11.2013.

Враховуючи, що позивачем не було виконано умов п. 8.4 договору оренди в частині завершення забудови земельної ділянки, у Київської міської ради були правові підстави для прийняття рішення про розірвання договору оренди землі.

Подібну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2016 зі справи №910/27023/14 Господарського суду міста Києва.

Звертаючись з даним позовом позивач посилався на те, що порушення строків здійснення забудови відбулося не з його вини, та у зв'язку розслідуванням кримінального провадження позивач був змушений призупнити виконання дій по підготовці та проведенню будівельних робіт на спірній земельній ділянці. На вказані обставини позивач посилається також і у касаційній скарзі.

Судами встановлено, що 11.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва торговельно-офісного комплексу по пр. Маяковського, 4 в Деснянському районі м. Києва.

Постановою прокуратури Деснянського району м. Києва від 18.02.2013 № 27 призначено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у позивача з питань дотримання земельного і містобудівного законодавства.

Однак, як встановлено судами, в серпні 2013 року генеральним підрядником за договором від 30.08.2012 № 163/04-2012 було розпочато на земельній ділянці виконання будівельних робіт (в тому числі, встановлено огорожу, завезено будівельний матеріал та техніку, виконано влаштування свай), а договори на здійснення будівництва були укладені ще в серпні 2012 року, при цьому декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва торговельно-офісного комплексу по пр. Маяковського, 4 в Деснянському районі м. Києва було зареєстровано позивачем 11.10.2012, тобто майже через 2 роки після реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки, та до початку проведення прокуратурою перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у позивача з питань дотримання земельного і містобудівного законодавства.

Крім того, за умовами договору генерального підряду від 30.08.2012 № 163/04-2012 виконання підрядних робіт було покладено на Приватне акціонерне товариство "Агробудмеханізація", яке розпочало здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці лише в серпні 2013 року.

Позивачем не було спростовано висновок судів про те, що станом на 09.11.2013 (закінчення трирічного строку забудови) і станом на момент прийняття відповідачем оспорюваного у даній справі рішення (16.07.2015), забудова спірного об'єкту нерухомого майна позивачем не здійснена, а наведені ним обставини не дають правових підстав вважати, що умови договору оренди, щодо встановлення трирічного строку забудови, порушені не з вини позивача.

Щодо рішення відповідача від 16.07.2015 № 746/1610 про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 381/448, то зазначена обставини у контексті наведених правовідносин не має правового значення для розірвання договору оренди землі, а отже не випливає на правильність прийнятих судових рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки не встановлено фундаментальних порушень судами, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алькор Люкс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/28532/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді О.М. Сибіга

С.В. Бакуліна