ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/16943/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 11.05.2016 Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016у справі№ 910/16943/14господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"доПриватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"простягнення 65736686,88 грн

за участю представників:

позивача: Падалка Д.С., дов. від 07.09.2011;

відповідача: Рудник І.Ю., дов. від 11.08.2016;

в засіданні суду 19.10.2016 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.10.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/16943/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Грєхова О.А., судді - Сівакова В.В., Сташків Р.Б.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 35979792,15 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в сумі 9528768,13 грн, заборгованість по сплаті комісії за управління кредитною лінією в сумі 104742,15 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 2511190,66 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 606208,61 грн, пеню за прострочення сплати комісії з управління кредитною лінією в сумі 2557,28 грн, 3 % річних в сумі 1923512,41 грн, інфляційні втрати в сумі 5609707,39 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді - Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/16943/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст.1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судових рішень у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) 03.07.2007 укладено кредитний договір №27107К11, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 3300000,00 євро, строком до 03.07.2010 на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 3.2 договору, розмір кредитної лінії встановлений в сумі 3300000,00 євро, кінцевий термін погашення кредиту - 03.07.2010, вид кредиту - не відновлювана відклична кредитна лінія, цілі кредиту - поповнення оборотних коштів та придбання обладнання, процентна ставка за кредитом - 10,5 % річних, розмір плати за управління кредитом - 0,03 % від ліміту кредитної лінії щомісяця, розмір плати за зміну умов договору/договору застави за ініціативою Позичальника - 1500,00 грн за кожну зміну, розмір плати за зобов'язання: 1 % річних від невикористаної частини кредитної лінії щомісячно, розмір пені за прострочення Позичальником платежів за договором - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, розмір необхідного забезпечення для покриття кредиту - 140 % від суми основного боргу для застави товарів в обороті, обладнання, та майнових прав за контрактом та 110 % від суми основного боргу для застави майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку Банку.

Згідно з п. 3.4.1 договору, Позичальник зобов'язався погасити кредит на рахунок, вказаний в п. 3.8 цього договору в строк, зазначений в п. 3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за договором за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки передбачені графіком надання та погашення кредиту за договором, є обов'язковими.

Пунктом 3.5.1 договору сторонами визначено, що Позичальник сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пункті 3.2 цього договору, у валюті кредиту.

Позичальник зобов'язаний сплатити Банку, зокрема плату за управління кредитом в розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору. Плата нараховується у національній валюті за курсом Національного банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця не пізніше останнього банківського дня кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору (п. 4.1 договору).

28.04.2011 сторонами укладено договір про внесення змін №27107К11-15 до кредитного договору.

Пунктом 2 договору про внесення змін №27107К11-15 сторони вирішили доповнити статтю 1 кредитного договору наступним терміном: "Базова ставка LIBOR для євро" - означає ставку пропозиції депозитів на міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у євро (заокруглену в більший бік до найближчої 1/100 1%), дійсну (з датою валютування) на 15 квітня та 15 жовтня кожного року дії договору, або на найближчий попередній день, коли визначалась така ставка. Визначена таким чином базова ставка LIBOR для євро встановлюється відповідно на період з 15 квітня по 14 жовтня та з 15 жовтня по 14 квітня кожного року дії договору. На дату укладання цього договору базова ставка LIBOR для євро становить 1,62188 % річних."

Також договором про внесення змін №27107К11-15 до кредитного договору викладно п. 3.2.5 договору в наступній редакції: "3.2.5. Процентна ставка за кредитом: базова ставка LIBOR (6m) + 9 % річних, але не більше 10,5 % річних."

31.01.2012 укладено договір про внесення змін №27107К11-19 до кредитного договору, яким зокрема, сторони п. 3.2.2 договору виклали в наступній редакції: "3.2.2. Кінцевий термін погашення кредиту: 25.01.2013."; п. 3.2.5 договору викладено в наступній редакції: "3.2.5. Процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні 3,8 % річних, починаючи з 01.01.2012."

Додатковою угодою №27107К11-23 до кредитного договору п. 3.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: "Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором."

У відповідності до додаткової угоди № №27107К11-26, п. 3.2.5 кредитного договору викладено в наступній редакції: "3.2.5. На період з дати підписання Додаткової угоди №27107К11-23 від 01.11.2013 до цього Договору по 31.12.2014 процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні 0,1 % річних. З 01.03.2015 до кінця строк дії договору проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки в розмірі 15% річних."

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскільки він належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, але відповідач, в порушення умов договору, у встановлений строк кредит не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, тому Банк звернувся до Позичальника з вимогою від 28.01.2013 №040-06/598 про сплату відповідних коштів. Однак Позичальником залишив вимогу без відповідного реагування, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається:

-35979792,15 грн - заборгованість за кредитом;

-9528768,13 грн - проценти за користування кредитом;

-115536,09 грн - плата за управління кредитом;

-9402584,43 грн - пеня за порушення строків погашення кредиту;

-2377260,57 грн - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;

-14230,59 грн - пеня за порушення строків сплати плати за управління кредитом;

-2219974,60 грн - 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом;

-485608,94 грн - 3% річних від простроченої суми боргу з процентами за користування кредитом;

-2992,52 грн - 3% річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом;

-4425514,43 грн - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом;

-1171433,43 грн - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом;

-12991,00 грн - інфляційне збільшення суми боргу за платою за управління кредитом.

Місцевим господарським судом у справі було призначено судову економічну експертизу, за результатами висновку якої, заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів за кредитним договором станом на 30.06.2014 документально підтверджується в сумі 35979792,15 грн; заборгованість відповідача з плати за управління кредитом за кредитним договором підтверджується в сумі 115566,13 грн; сума 3 % річних нарахованих позивачем за несвоєчасну плату за управління кредитом підтверджується в сумі 3260,04 грн; сума втрат від інфляції за кредитним договором, нарахованих позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом підтверджується в сумі 12740,12 грн; сума втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту підтверджується в сумі 4425514,43 грн.

В подальшому, місцевим господарським судом призначалась у справі додаткова судова економічна експертизу, за результатами висновку якого, встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати відсотків за Кредитним договором документально підтверджуються в сумі 9573164,42 грн, в т.ч. 2998,31 грн, строк оплати яких станом на 30.06.2014 не настав; сума пені нарахована позивачем за порушення строків погашення кредиту за кредитним договором за період з 28.01.2013 по 28.07.2013 розрахунково підтверджується в сумі 2537903,33 грн; сума пені, нарахована позивачем за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором розрахунково підтверджується в сумі 612882,43 грн; сума пені, нарахованої позивачем за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за кредитним договором розрахунково підтверджується в сумі 2557,28 грн; сума 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, нарахованих позивачем за кредитним договором за період з 28.01.2013 по 30.06.2014 розрахунково підтверджується в сумі 1534809,22 грн; сума 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, нарахованих позивачем за кредитним договором розрахунково підтверджується в сумі 385710,67 грн; сума інфляційного збільшення суми боргу за управління кредитом, нарахована позивачем за кредитним договором розрахунково підтверджується в сумі 12759,53 грн; сума інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом нарахована позивачем за кредитним договором розрахунково підтверджується в сумі 1176894,95 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, висновки судових експертів встановили, що документально доведена заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, є доведеною та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача: 35979792,15 грн заборгованість по поверненню кредитних коштів; 9528768,13 грн заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (експертизою встановлено більшу заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитним коштами, проте оскільки позивачем заявлено до стягнення меншу суму, суди дійшли висновку про стягнення заявленої позивачем суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами); 104742,15 грн заборгованість по сплаті плат за управління кредитом.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 9402584,43 грн пені за порушення строків погашення кредиту, 2377260,57 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 14230,59 грн пені за порушення строків сплати плати за управління кредитом, 2219974,60 грн 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 485608,94 грн 3 % річних від простроченої суми боргу з процентами за користування кредитом, 2992,52 грн 3% річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом, 4425514,43 грн інфляційне збільшення суми боргу за кредитом, 1171433,43 грн інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом, 12991,00 грн інфляційне збільшення суми боргу за платою за управління кредитом, то суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання зобов'язань згідно п.п. 3.4.1, 3.5.1 договору, Позичальник сплачує Банку пеню, передбачену п.п. 3.4.2 та 3.5.3 цього договору відповідно.

Пунктом 3.2.9 договору визначено розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4.2 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку надання та погашення кредиту за договором, Позичальник сплачує Банку за кожний день прострочки, включаючи день оплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і підлягає сплаті на рахунок №639720040011 у філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Києві, код банку 380333.

У разі порушення строку сплати процентів з кредитом Позичальник сплачує Банку за кожний день прострочки, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по процентах у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, і підлягає сплаті на рахунок №639720040011 у філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Києві, код банку 380333 (п. 3.5.3 договору).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, доводи відповідача та вимоги вищенаведеного законодавства, суди попередніх інстанцій визначили, що нарахування пені є правильним та підлягає задоволенню в межах саме 180 днів, а отже доведеними є вимоги про стягнення пені в сумі 2511190,66 грн за порушення строків погашення кредиту за кредитним договором, в сумі 606208,61 грн за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором та в сумі 2557,28 грн за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за кредитним договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, дослідивши розрахунок, наведений у висновку судових експертів, доводи сторін щодо невідповідності розрахунку позивача розрахунку судових експертів, з урахуванням заявлених позовних вимог, як місцевий так і апеляційний господарські суди дійшли висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 1534809,22 грн 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 385710,67 грн 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 2992,52 грн 3 % річних за несвоєчасну плату за управління кредитом, 12759,53 грн інфляційних втрат нарахованих на заборгованість по сплаті плати управління кредитом, 1171433,43 грн інфляційних втрат нарахованих на заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 4425514,43 грн інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Таким чином, суди визначили, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, сплаті платі по комісії за управління кредитом, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат в загальній сумі 65736686,88 грн, підлягають частковому задоволенню на суму 56266478,78 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що ним було сплачено з листопада 2013 року по червень 2014 року кошти на загальну суму 82757,58 грн, які не були зараховані позивачем у відповідності до п. 3.7.4 договору в рахунок погашення заборгованості з повернення тіла кредиту.

Відповідно до п. 3.7.4 договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат за договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за договором, то платежі за договором здійснюються у такому порядку:

1) прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом;

2) строкові зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом;

3) прострочені платежі по погашенню основного боргу за кредитом;

4) строкові та дострокові платежі по погашенню строкової заборгованості за кредитом;

5) інші плати, передбачені п. 3.2 цього договору;

6) пені за несвоєчасну сплату процентів, погашення основного боргу за кредитом, плат за цим договором.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги щодо заповнення розрахункових документів, в т.ч. платіжних доручень, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (п.п. 2.1, 2.3, 3.1, 3.8), вірно зазначив, що оскільки кошти в сумі 82757,58 грн сплачувались відповідачем із призначенням платежів, обраних самим відповідачем, в свою чергу у позивача відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежів та відповідно зараховувати їх на власний розсуд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі №910/16943/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР