ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/1356/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Кравчука Г.А., Алєєвої І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід09.08.2016у справі№910/1356/13Господарського судуміста Києваза позовомпрокурора Деснянського району міста Києвадо1. Київської міської ради 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасе"треті особи1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 2. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та державного акту, визнання відсутнім права

за участю

- відповідача-2:ОСОБА_4- відповідача-3:Сикачова С.М. (довіреність від 14.01.2016)- прокурораЗбарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014), В С Т А Н О В И В:

Прокурор Деснянського району міста Києва звернувся з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" (далі - відповідач-3) про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, вартістю 1405501 грн., визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_2 від 20.06.2011, визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу від 12.03.2012 та визнання відсутнім у відповідача-3 права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в проекті землеустрою відсутнє окреме клопотання (заява) зазначеного вище підприємця про продаж земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розробку документації землеустрою Київською міською радою не приймалось, проект землеустрою не подавався на розгляд Головного управління охорони культурної спадщини та ним не погоджений, частина земельної ділянки перебуває у користуванні Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (далі - третя особа - 2), а саме, як житловий будинок згідно опису ділянки, та в свою чергу виділена за рахунок земельної ділянки території багатоповерхового житлового будинку та не була вилучена у користувача, а отже не була вільна для виділення. Крім того, прокурор також зазначав, що відповідачем-1 не проведено земельних торгів, співвласники багатоквартирного будинку по вулиці Оноре де Бальзака, 54-а не приймали та не погоджували жодних рішень на передачу в короткострокову оренду та продаж прибудинкової території вказаного будинку. Підставами для позовних вимог про визнання недійсними Державного акту на право власності, Договору купівлі-продажу та Договору про поповнення статутного капіталу, а також визнання відсутнім у відповідача-3 права користування спірною земельною ділянкою є, на думку прокурора, саме не дотримання відповідачем-1 вимог чинного законодавства в момент прийняття спірного рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Нечай О.В., судді - Князьков В.В., Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді Рудченко С.Г., Агрикова О.В.), провадження у справі в частині визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1, припинено. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення процесуального права.

У відзиві відповідач-3 вказує на безпідставність доводів викладених заступником прокурора у касаційній скарзі та просить залишити вказані судові рішення без змін.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2007 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки в оренду строком на 1 рік з викупом.

24.12.2009 відповідачем-1 прийнято рішення №977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 для обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1". Вказаним рішенням а саме п. 2 та п. 5, відповідач-1 вирішив передати відповідачу-2, за умови виконання пункту 9 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. Продати відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,0734 га за 1 405 501,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 за рахунок земель, переданих у короткострокову оренду згідно з пунктом 2 цього рішення.

26.05.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який був зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зробило запис від 07.06.2010 р. за № 62-6-00556.

07.06.2010 відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв вказану земельну ділянку за Актом приймання-передачі земельної ділянки.

24.12.2010 між відповідачем-1 та відповідачем -2, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір купівлі-продажу). Відповідно до умов п. 1.1 якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 за № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. За даними довідки № ОО-12333/2010 про відсутність (наявність) обмеження (обтяжень) на земельну ділянку, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.11.2010 за № 301-д на вищевказану земельну ділянку обмеження (обтяження) не зареєстровані.

Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу, ціна продажу земельної ділянки за цим Договором становить 1 405 501 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. за № 1477.

20.06.2011 відповідачем-2 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047.

12.03.2012 між відповідачем-2. як учасником, та ТОВ "АРМАСЕ" (далі -відповідач- 3) укладено Договір про поповнення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАСЕ" (далі - Договір про поповнення статутного капіталу), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 якого на умовах, викладених у цьому Договорі, учасник передає, а відповідач-3 приймає до статутного капіталу (фонду) товариства земельну ділянку, зазначену у параграфі 1.2 цього Договору, натомість учасник отримує частку в статутному капіталі у розмірі 50 % товариства загальною вартістю 1 430 750,00 грн., з яких 27 750,00 грн. внесено грошовими коштами, інше частина - зазначена у параграфі 1.2 нерухомого майна. Земельна ділянка, що передається товариству учасником за цим Договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Площа земельної ділянки складає 0,0734 гектара. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за № 2319.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 у справі № 926/504/13-а було визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 977/3046 від 24.12.2009 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичні особі - підприємцю ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 апеляційні скарги ТОВ "АРМАСЕ" та ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вказану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва віл 15.08.2013 - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, вартістю 1405501 грн. суди, зокрема виходили з того, що згідно змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Попередні судові інстанції дійшли висновку, що відповідач - 2, укладаючи з відповідачем - 1 Договір купівлі-продажу, правомірно очікував на набуття права власності, в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не мав можливості перевірити правильність рішення органу місцевого самоврядування (відповідача-1), тому суди дійшли до висновку про необґрунтованість вимог прокурора щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу та, похідних вимог.

Однак, даними висновками судів погодитись не може виходячи із наступного.

Згідно приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 наведеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу та продаж земельної ділянки в приватну власність із земель комунальної власності в порушенням вимог законодавства (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 у справі №926/504/13-а) позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності, а відтак і Договору купівлі-продажу та похідних вимог, такому суспільному інтересу не відповідає.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з відповідними вимогами є задоволення суспільної потреби у відновленні прав при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вибуття землі із комунальної власності та передачі її у власність відповідача-2, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу та як джерела задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах.

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У справі "Стретч проти Сполученого Королівства"Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені лише з боку публічного органу (а не громадянина) в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". У розумінні наведених приписів визначальним є неусвідомлення порушень вимог закону громадянином, чого суди не встановили, а сторони не довели.

Разом з тим, судами не було надано оцінки доводам прокурора про те, що в адміністративній справі № 826/504/13-а (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013) встановлено, що рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на АДРЕСА_1 було прийнято у порушення ст. ст. 118, 123 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Зокрема, проект землеустрою не містить висновку землевпорядної експертизи. Спірну земельну ділянку передано без дотримання процедури її вилучення у попереднього користувача - ДКП "Жетлоремфонд".

Крім того, як вбачається із встановлених судами обставин справи, на час звернення 20.08.2007 відповідача-2 з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки з викупом, положеннями статті 134 Земельного кодексу України передбачалося, що земельні ділянки комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Вказана норма регулювала спірні правовідносини, тому відповідач-2 звертаючись із вказаною заявою повинен був враховувати конституційний принцип та вказані законодавчі положення щодо законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Суди обох інстанцій вказаних положень діючого на той час земельного законодавства не врахували.

За вказаних обставин втручання в право власності відповідача-2 відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ним такого права, що не може вважатися порушенням статті 1 Першого протоколу.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 зі справи № 6-2510цс15.

Наведеним спростовуються доводи судів щодо можливості непропорційного втручання у право на мирне володіння своїм майном та на можливість порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Водночас відповідно до статті 1117 цього кодексу касаційна інстанція не може встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі №910/1356/13, скасувати в частині відмови у задоволенні позову, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

І.В. Алєєва