ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 908/631/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 29.06.2016у справі№ 908/631/16Господарського судуЗапорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод"провідшкодування шкоди

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Шмаров О.В.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод" про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 140 057, 33 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 у справі № 908/631/16 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: Агапов О.Л. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., М'ясищев А.М.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 908/631/16, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 908/631/16 залишити без змін.

Крім того, 25.10.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод" надійшло клопотання, в якому останнє просило провести судове засідання без участі його представника, та відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2012 між ПАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1702-12-00422, згідно із яким позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу Scania Р 114 LB д.н. НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).

27.12.2012 на дорозі Т-05-23 /Н-20/ - Кременівка - Ялта 17 км 800 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу Scania Р 114 LB д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу КАМАЗ 65116 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 (водій ТОВ "Азовкабель Донелектро", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод").

Постановою Київського районного суду міста Донецька від 28.01.2013 у дорожньо-транспортній пригоді, за участю автомобілів Scania Р 114 LB д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та КАМАЗ 65116 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, визнано винним водія ОСОБА_7

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-1702-12-00422 виконало, платіжним дорученням № 2154 від 11.02.2013 перерахувало страхове відшкодування в розмірі 189 557, 33 грн.

Згідно із ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника автомобіля КАМАЗ 65116 д.н. НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом № АВ/3864306.

Пунктом 2 полісу № АВ/3864306 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000, 00 грн. при франшизі в розмірі 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/24713/13 з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" стягнуто суму 49 500, 00 грн. в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за полісом № АВ/3864306.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" фактично сплатила позивачу суму 49 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39457 від 29.04.2014.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, яка складається із різниці між фактичним розміром шкоди, яка виплачена позивачем (189 557, 33 грн.) та страховим відшкодуванням здійсненим Приватним акціонерним товариством страховою компанією "Українська пожежно-страхова компанія" здійсненого в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за полісом № АВ/3864306 (49 500,00 грн.).

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що до позивача в межах суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до відповідача на суму у розмірі 189 557, 33 грн. та те, що ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" фактично сплатила позивачу страхову виплату у розмірі 49 500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39457 від 29.04.2014, дійшли правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення із відповідача 140 057, 33 грн. - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою здійсненою ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

Разом з тим, у Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 910/22731/14).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянський Кабельний Завод" заявило про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 140 057, 33 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовна давність до вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 140 057, 33 грн. спливла 28.12.2015, в той час як позивач із даним позовом звернувся 01.03.2016.

При цьому, суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України, встановили, що позивачем не вказано будь-яких поважних причин пропуску позовної давності на звернення до суду із позовом про стягнення з ТОВ "Бердянський кабельний завод" суми 140 057,33 грн., та не надано, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, будь-яких доказів, які б свідчили б про наявність таких поважних причин пропуску строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання позивача на те, що пред'явленням ним позову до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" у справі № 910/24713/13 переривалась позовна давність відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, оскільки в наведеній нормі йдеться про пред'явлення позову до одного чи кількох боржників за тим самим зобов'язанням, тоді як страховик у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності не вважається боржником у деліктному зобов'язанні з приводу відшкодування різниці між розміром завданої шкоди і страховою виплатою, яку потерпіла особа одержала внаслідок виконання відповідним страховиком своїх зобов'язань за договором страхування відповідальності іншої особи; зазначені у частині другій статті 264 ЦК України вимоги мають випливати з тих самих правовідносин за участю тих самих сторін, тоді як вимога до страховика у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності та вимога до безпосереднього заподіювача шкоди щодо сплати різниці між фактичним розміром і розміром страхового відшкодування випливають з відмінних одне від одного правовідносин, у яких беруть участь різні особи з різним, в тому числі встановленим обсягом відповідальності (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-2809цс15).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що статтею 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 908/631/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ