ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 905/707/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Енергоринок"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016у справі№905/707/16 Господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"простягнення 2 051 387 583,42 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Андишула А.М. (представник за дов. від 18.12.2015)

від відповідача: Носик Б.М. (представник за дов. від 07.04.2016)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою 01/44-1155 від 03.02.2015 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 2 051 387 583,42 грн., з яких: 1 379 823 173,07 грн. основного боргу, 383 703 448,58 грн. пені, 257 207 825,72 грн. інфляційних нарахувань, 29 303 096,30 грн. 3% річних, 1 350 039,75грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу електроенергії №4863/01 від 19.08.2008 в частині сплати вартості придбаної електричної енергії упродовж січня-квітня, грудня 2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.16, позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача 1 370 352 048,24 грн. суми основного боргу, 29 303 096,30 грн. 3% річних, 1 500 000,00 грн. пені, задовольнивши при цьому клопотання відповідача про зменшення її розміру, 132 538 250,04грн. інфляційних витрат і 1 350 039,75грн. штрафу. Припинено провадження в частині стягнення 9471124,83 грн. суми основного боргу у зв'язку зі сплатою. В частині стягнення 124 669 575, 68 грн. інфляційних втрат судом відмовлено через помилки допущені позивачем при їх нарахуванні.

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 124 669 575, 68 грн. інфляційних нарахувань. Скаржник вважає, що судами помилково не ураховано рекомендації, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97, а тому порушено приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні судових актів в оспорюваній частині, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судами при розгляді спору встановлено, що між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (нині - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - ЕК) 19.08.2008 був укладений договір №4863/01, згідно з яким ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково позовні вимоги, суди обох інстанцій встановили неналежне виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі - продажу електроенергії №4863/01 від 19.08.2008 щодо своєчасної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії. Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а також припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 471 124,83 грн. Апеляційною інстанцією висновки місцевого суду підтримані.

Як зазначалось, скаржник не погоджується з вказаними судовими актами в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 124 669 575, 68 грн.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судами обох інстанцій при розгляді даного спору встановлено, що відповідно до п. 6.4 договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Додаткових угод або інших доказів щодо зміни строку оплати матеріали справи не містять.

Відтак суди встановили, що остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше: за січень 2015р. - 14.02.2015р.; за лютий 2015р. - 14.03.2015р.; за березень 2015р. - 14.04.2015р.; за квітень 2015р. - 14.05.2015р.; за грудень 2015р. - 14.01.2016р.

Поряд з цим судами встановлено і те, що сторонами складено акт корегування №б/н від 26.10.2015 до акта купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015 року на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015, яким скориговано обсяг спожитої електроенергії у лютому 2015 року в сторону збільшення на 1142,968 тис. кВт/год на суму 940 599,31 грн.

Акт корегування №б/н від 26.10.2015 до акта купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015 на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015 є підставою для розрахунку між сторонами у сумі, визначеній у ньому та обумовлює обов'язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості електроенергії, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту його оформлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача права вимоги за зобов'язаннями лютого 2015 року в цій частині з 26.10.2015 з огляду на остаточно визначені обсяги спожитої електроенергії лише 26.10.2015.

Суди правомірно встановили, вартість поставленого електроенергії повинна бути сплаченою відповідачем наступним чином:

- у січні 2015р. - 765327,069 кВт/год на суму 493455724,14 грн. не пізніше 14.02.2015р.;

- у лютому 2015р. - 625047,927 кВт/год на суму 517304927,60 грн. не пізніше 14.03.2015р.; 1142,968 кВт/год на суму 940599,31 грн. - 26.10.2015р.;

- у березні 2015 року - 638785,270 кВт/год на суму 797541159,02 грн. не пізніше 14.04.2015р;

- у квітні 2015 року - 570110,382 кВт/год на суму 697576178,93 грн. не пізніше 14.05.2015р;

- у грудні 2015 року - 352427,127 кВт/год на суму 262068755,54 грн. не пізніше 14.01.2016р.

Враховуючи те, що після порушення провадження по даній справі відповідачем погашено суму боргу у розмірі 9 471 124,83 грн., суди припинили провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 257 207 825,72 грн. (нарахування здійснено у період з 02.2015р. до 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у січні 2015р., на суму 182349550,88 грн.; у період з 03.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у лютому 2015р. на суму 220751098,23 грн.; у період з 04.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у березні 2015р. на суму 498896505,66 грн. та у період з 05.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у квітні 2015р. на суму 448042597,19 грн.), суди попередніх інстанцій в межах наданих їм процесуальним законодавством повноважень встановили, що при зверненні з даними позовними вимогами позивачем було здійснено невірний арифметичний розрахунок, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 132 538250,04 грн., з чим колегія погоджується з огляду на таке.

Як зазначено в п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином суди обґрунтовано встановили, що застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., оскільки позивачем неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на встановлення моменту виникнення обов'язку відповідача з оплати вартості донарахувань за актом корегування №б/н від 26.10.2015 до акта купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015 року на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015, і тому розрахунок позивача законно був відхилений судом.

Посилання скаржника на рекомендації викладені у листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997, які, на думку скаржника, судом безпідставно відхилені, та які правильно застосовано позивачем при розрахунку інфляційних втрат, не можуть вплинути на законність оскаржуваних судових актів, оскільки згідно вищенаведеного п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ № 14 рекомендації листа ВСУ N 62-97р. можуть враховуватися при застосуванні індексації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а отже не є обов'язковими для суду.

Відтак судами попередніх інстанцій вірно застосовано законодавство, що регулює правовідносини щодо нарахування втрат від інфляційних процесів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, а отже і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №905/707/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський