ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 905/1247/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016у справі№905/1247/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Донецька залізниця"простягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором фінансового лізингу у загальному розмірі 34931 391,15 грн. У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Чепіга О.Д. (представник за дов. від 24.03.2016)

від відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 34 931 391, 15 грн і 208 506, 14 грн 3% річних за договором фінансового лізингу №88-ФЛ ДТ/-071443/НЮ від 02.07.07, укладеного між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2016 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.05.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016, позов задоволено. Суди визнали позовні вимоги доведеними з огляду на те, що відповідач є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця", борг якого за договором фінансового лізингу у заявленій до стягнення сумі і розмір річних, підтверджені документами справи.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скарга мотивована порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 104, 107 Цивільного кодексу України, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №604 "Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не стало правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" позаяк воно розташоване на території проведення антитерористичної операції. Також скаржник наголошує на невідповідності пунктів 1.8.-1.9. Договору вимогам діючого законодавства, а саме статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг". Вказує скаржник і на те, що поза увагою суду залишились переплата за спірним договором і те, що за змістом пункту 10 договору 3% річних стягненню не підлягають.

У відзиві ПП "ВТБ Лізинг Україна" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав наведених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу з наступних підстав.

Як встановлено судами при розгляді даного спору, між Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна", (лізингодавець) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (лізингоодержувач), з урахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодженості розбіжностей, 02.07.2007 укладено договір фінансового лізингу №88-ФЛ ДТ/-071443/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є майно, вказане в специфікації (Додаток № 1) - Електровози магістральні ДЕ1, відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 2, яке передається лізингодавцем в строкове платне володіння, користування з правом викупу (далі-лізинг) лізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця.

На виконання умов договору, Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна" за актами приймання - передачі майна в лізинг передало, а Державне підприємство "Донецька залізниця" прийняло в тимчасове користування предмети майна в лізинг.

Задовольняючи даний позов суди обох інстанцій виходили з того, що в розумінні ст.ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав доказів того, що зазначений предмет лізингу, а саме Електровози магістральні ДЕ1 не знаходяться на ст. Красний Лиман, Донецька область. Оскільки свої зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати належним чином лізингоодержувач не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за договором, з серпня 2014 року до жовтня 2015 року у розмірі 34 722 885,01 грн, то за приписами статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню і 3 % річних у розмірі 208 506,14 гривень.

При цьому суди визнали, що всі права та обов'язки Державного підприємства "Донецька залізниця", перейшли до його правонаступника - відповідача у справі.

Проте такі висновки обох судів попередніх інстанцій визнаються судом касаційної інстанції передчасними.

Згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до преамбули Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Пунктами 1-7 ст. 2 названого Закону передбачено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Утворення Товариства не потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

Постановою КМ України № 200 від 25.06.2014 постановлено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 (п.1 Постанови).

За приписами частин 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частинами 1, 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 107 Цивільного кодексу України, якою визначено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 1 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" майно залізничного транспорту загального користування - майно, у тому числі об'єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об'єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті. До об'єктів соціальної сфери належать структурні підрозділи підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування з питань охорони здоров'я, відпочинку, торгівлі, громадського харчування, фізичної культури та спорту, професійної підготовки.

Разом з тим, пунктом 2 постанови КМ України № 200 від 25.06.2014 встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Підпунктом 1 п. 5 вказаної постанови доручено Міністерству інфраструктури у двомісячний строк вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Відповідно до п.5 названої постанови також доручено Міністерству інфраструктури разом з Укрзалізницею зокрема, до 31 серпня 2015р. затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 (до якого входить і Державне підприємство "Донецька залізниця").

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що при вирішенні питання про правонаступництво суттєве значення мають фактично здійснені організаційно -економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, зокрема, підписання передаточного ( в разі злиття) або розподільчого акта чи балансу.

При цьому, з приписів ст. 104 Цивільного кодексу України вбачається, що до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи її цивільна правоздатність не припиняється.

Однак, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

З огляду на викладене судова колегія касаційної інстанції вважає, що в даному випадку господарським судам слід дослідити як питання внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення відповідача як юридичної особи так і питання передачі майна відповідача Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" у визначеному законодавством порядку, проте ці питання залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Помилковим визнається і незастосування апеляційним судом до спірних правовідносин п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №604 "Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції".

Враховуючи визначені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги до встановлення зазначених вище обставин є передчасними, тому касаційною інстанцією не розглядаються.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016 і рішення Господарського суду Донецької області від 24.05.2016 у справі №905/1247/16 скасувати.

Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський