ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 903/287/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Ситайло Н.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство"на рішення та постановуГосподарського суду Волинської області від 06 червня 2016 року Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 рокуу справі№ 903/287/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики"додержавного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство"про стягнення 145 374,34 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 145 374,34 грн, з яких 131 664,64 грн - заборгованість за користування вагоном, 13 709,70 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2016 (суддя - Гарбар І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (головуючий - Мамченко Ю.А., судді - Дужич С.П., Саврій В.А.), позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" 145 374,34 грн, з яких 131 664,64 грн - основна заборгованість, 13 709,70 грн - пеня та витрати зі сплати судового збору.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 29.12.2012 між Державним підприємством "Камінь-Каширське лісове господарство" (замовник) та державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр", (основний виконавець), державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (співвиконавець перший), державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (співвиконавець другий) було укладено договір № 2329/1261-2012, за умовами якого основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у на піввагонах співвиконавців.

Згідно з п. п. 2.2.5., 2.2.10, 2.2.20. договору замовник зобов'язувався здійснювати:

- попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, що замовлені замовником шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) Основного виконавця № 26039146294 у банку ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" МФО 322959, код за ЄДРПОУ № 34619229 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок основного виконавця.

- сприяти своєчасному поверненню із-за кордону вагонів власності співвиконавців. Вносити плату за користування вагонами в робочому стані за час перебування їх за межами України за цінами, узгодженими цим договором, крім випадків отримання плати Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" або основним виконавцем за окремими договорами з іншими юридичними особами. Згода замовника вносити плату за користування вагонами за межами України, а також організовувати усунення поточних технічних несправностей вагонів за межами України у випадках та за процедурою, передбаченими даним договором, підтверджується відміткою в перевізному документі відповідно до п. 2.2.20 цього договору. Плата за користування за межами України нараховується за весь час з моменту передачі вагону на інозалізницю на прикордонній станції до моменту прийому вагону на прикордонній станції України. При організації перевезень згідно заявок замовника з наступним здійсненням на території інозалізниці після вивантаження попутного завантаження на територію України чи транзитом по Україні за заявкою іншої юридичної особи, плата нараховується з моменту передачі вагону на інозалізницю на прикордонній станції до моменту прибуття на станцію вивантаження за межами України з додаванням 2 діб на виконання вивантажувальних робіт та митних процедур, якщо не передбачено іншого порядку.

- забезпечувати внесення в графу 4 накладної УМВС відмітки "Плата за пользование за пределами Украины ___(вказується найменування замовника або іншого платника, що уклав відповідну угоду з основним виконавцем і співвиконавцем та код облік розрахунків)". В разі відсутності зазначеної відмітки, плата за користування вагонами за межами України сплачується замовником.

Пунктом 3.4.1. договору визначено, що загальна ціна договору визначається сторонами в проколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 договору).

За п. п. 5., 6.2. Протоколу погодження договірної ціни плата за користування вагоном за межами України за добу, яка складає 21,03 швейцарських франків (без урахування ПДВ) з 01.07.2014 і на кожний наступний місяць сплачується в гривнях згідно з курсом швейцарського франку до гривні відповідно до курсу встановленого НБУ на перший робочий день місяця, що передує місяцю в якому будуть надаватися послуги. При перебуванні вагону за межами України - 4,00 грн (крім того ПДВ у розмірі 0,80 грн) за добу.

За договором № 2329/1261-2012 та на підставі контракту № 2-V- КК від 26.08.2014, укладеного між ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" (продавець) та UAB "Voltensa" Литва (покупець) 28.08.2014 із станції Камінь-Каширський було здійснено відправку № 38587010 у вагоні № 65786584 на станцію Драугисте (ЛГ), що підтверджується накладною № 22354605.

29.08.2014 згідно з передаточної проїзної відомості № 228 вагон за № 65786584 перетнув Ягодинську митницю.

01.09.2014 вагон з вантажем прибув на станцію призначення Драугисте (ЛГ), а 28.09.2015 згідно з передаточної проїзної відомості № 02958 прибув на станцію Ковель з Драугисте (ЛГ).

30.09.2015 між сторонами був підписаний акт наданих послуг за період з 01.09.2015 по 30.09.2015, відповідно до якого плата за користування вагонами за межами України становила 131 994,78 грн.

Вказаний акт ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" підписаний із зауваженням.

23.10.2015 ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" надіслало на адресу першого заступника ДП "Український транспортно-логістичний центр" лист, яким повідомило про підписання акту надання послуг від 30.09.2015 із зауваженнями в частині не погодження із сумою наданих послуг (131 994,78 грн).

27.11.2015 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про оплату наданих послуг (заборгованості в розмірі 134 283,52 грн).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Оскільки відповідач отримані за договором № 2329/1261-2012 від 29.12.2012 послуги на суму 131 664,64 грн не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 131 664,64 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору № 2329/1261-2012 визначено, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, господарські суди правомірно стягнули на користь позивача 13 709,70 грн пені.

Також, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності і вказане не спростоване відповідачем в касаційній скарзі.

Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що ним належним чином виконано обов'язок щодо повернення вагону із-за кордону, що підтверджується інструкцією з його повернення вантажоодержувачу, то вони є безпідставними та були предметом розгляду апеляційного суду, який врахувавши листи (а.с. 158-159, т. 1), прийшов до правильного висновку, що в даному випадку, згідно з п. 4.6. договору відповідальність за несвоєчасне повернення вагону зі станції Драугисте (ЛГ) повинно нести саме ДП "Камінь-Каширське лісове господарство".

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06 червня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі за № 903/287/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова