ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 34/5005/4591/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Цесія", м. Дніпропетровськна ухвалувід 12.09.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 34/5005/4591/2012 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутство комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради ліквідаторЛевченко В.В., м. Дніпроголова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ за участю 1. Прокуратури Дніпропетровської області; 2. Дніпропетровської міської ради;в судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Цесія" ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" прокуратури Амбразевич О.С., двір; Клещ О.В., довір; Онуфрієнко М.В., посвідчення;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2012 порушено провадження у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради (далі - боржник) в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 визнано КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та інше. Ухвалою від 05.08.2014 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 з поміж іншого, задоволено скаргу Прокуратури Дніпропетровської області, визнано неправомірні дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси боржника нерухомого майна, що знаходяться у м. Дніпропетровськ, а саме нежитлових приміщень: № 5 поз. 14, 16, 19 в будинку № 18б по вул. Макарова; № 361 в будинку № 71, блок № 3 по вул. Робочій; № 390 в будинку № 73, блок № 4 по вул. Робочій; № 3 в будинку № 1 в корп. № 3 по пров. Джинчарадзе; № 269 в будинку № 4, ж/м Червоний Камінь; № 155 в будинку № 4, блок 3 по вул. Савкіна; № 67 в будинку № 99 по вул. Робочій; № 68 в будинку № 89 по вул. Робочій; № 157 в будинку № 8 по вул. Савкіна; № 16 в будинку № 60, корп. 5 по вул. Запорізьке шосе; № 201 в будинку № 38 по вул. Героїв Сталінграду; № 601 в будинку № 40, в блоці 7 по вул. Запорізьке шосе; № 561 в будинку № 48, корп. 3 по вул. Запорізьке шосе (далі - спірне майно); визнано недійсними результати біржових торів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного майна та визнано недійсними укладені договори купівлі-продажу спірного майна.

У вересні 2016 року приватне підприємство "Цесія" (далі - ПП "Цесія", скаржник) звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою на ухвалу від 28.07.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 апеляційну скаргу ПП "Цесія" на ухвалу від 28.07.2016 повернуто заявникові без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником сплачено судовий збір у меншому розмірі ніж визначено чинним законодавством на момент звернення з апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду ухвали від 28.07.2016.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 97 ГПК України, оскільки оскаржуваною ухвалою було визнано дії ліквідатора неправомірними, а визнання договорів купівлі-продажу, укладених внаслідок цих дій мало похідний характер, а тому оплаті судовим збором підлягала виключно скарга на дії ліквідатора.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, вимоги апеляційної скарги ПП "Цесія" полягають у скасуванні ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, прийнятої за результатами розгляду скарги заступника прокурора Дніпропетровської області на дії ліквідатора арбітражного керуючого Барановського О.В. про визнання недійсними результатів біржових торів від 27.12.2012 з продажу спірного майна та визнання недійсними тринадцяти укладених договорів купівлі-продажу спірного майна.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, далі - Закон) ставка судового збору з апеляційної скарги на судове рішення, винесене у справі про банкрутство за наслідками розгляду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними, складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні такої заяви.

Оскільки відповідна заява заступника прокурора Дніпропетровської області була подана до 01.09.2015, то розмір судового збору за подання апеляційної скарги розраховується виходячи з суми, сплаченої при поданні такої заяви, а саме одна мінімальна заробітна плата (п.п. 15 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній до 01.09.2015).

При цьому згідно з частиною 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За приписами ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 становив 1 218 грн.

Оскільки ст. 4 Закону передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви незалежно від того чи оскаржується все рішення суду чи його частина, то оплаті судовим збором підлягає вся сукупність вимог, викладених в заяві про визнання правочинів недійсними (1218*13*110%), що дорівнює 17 417,40 грн., про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі від 12.09.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.15 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України".

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції у додатках до скарги міститься квитанція від 05.09.2016 № 185435 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 031, 60 грн., тобто у меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством на момент звернення з апеляційною скаргою. Отже, скаржником порушено встановлений порядок справляння судового збору.

У зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції прийнятий з дотриманням норм процесуального права, а оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", ст.ст. 41, 12, 16, 17, 97, 1119 - 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Цесія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі № 34/5005/4591/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М.Коваленко О.Є.Короткевич