ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 916/5193/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (головуючий суддя Петров М.С., судді Разюк Г.П., Колоколов С.І.) та додаткову постанову від 02.07.2015на рішенняГосподарського суду Одеської області від 20.05.2015 (суддя Желєзна С.П.)у справі№ 916/5193/14 Господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"простягнення 54819,57 грн.,

за участю представників:позивачаСмакота Н.І.,відповідачане з'явились, В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 з урахуванням додаткової постанови від 02.07.2015, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в сумі 3000,00 грн., три відсотки річних в сумі 6161,49 грн., збитки від інфляції в розмірі 20802,15 грн., судовий збір в сумі 1792,47 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою частково, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині зменшення розміру пені на 24517,95 грн., прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині стягнення пені.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій при частковому задоволенні позовних вимог у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки було неповно з'ясовано в цій частині обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального, зокрема ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552 ЦК України, та процесуального права, зокрема ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами неправомірно зменшено розмір заявленої до стягнення штрафної санкції, оскільки не було враховано інтересів позивача. Також на думку скаржника, при вирішенні питання про зменшення неустойки судами не було об'єктивно оцінено чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством „Котовськтеплокомуненерго" (Покупець) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3115-БО-23 (далі - Договір), згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі по тексту - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачі Покупця).

За умовами п. п. 2.1 - 2.3 вказаного договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 2269 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів: січень - 457 тис. куб. м; лютий - 393 тис. куб. м; березень - 335 тис. куб. м; квітень - 105 тис. куб. м; травень - 5 тис. куб. м; червень - 5 тис. куб. м; липень - 5 тис. куб. м; серпень - 5 тис. куб. м; вересень - 5 тис. куб. м; жовтень - 164 тис. куб. м; листопад - 341 тис. куб. м; грудень - 449 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (t-20 град. за Цельсієм, Р = 760 мм ртутного стовпчика).

Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторонами погоджено процедуру передання Покупцю газу, переходу права власності на такий, порядок оформлення приймання-передачі газу за відповідним актом та спосіб встановлення обсягу споживання газу Покупцем.

Сторони п. 3.4 договору узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Судами встановлено, що позивачем належно виконано зобов'язання з постачання відповідачу природного газу в період з січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року включно, а відповідачем прийнято від позивача природний газ у загальному обсязі 1457,188 тис. куб. м, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 21.10.2013., від 31.10.2013., від 30.11.2013 та від 31.12.2013.

Положеннями п. п. 5.1 - 5.3, 6.1 Договору та додатковою угодою № 1 від 19.07.2013 сторонами погоджено вартість природного газу та послуг з його транспортування та порядок оплати за газ Покупцем - виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Загальна вартість поставленого позивачем природного газу, як встановлено судами відповідно до актів приймання-передачі газу, складених за фактом поставки на користь КВЕП „Котовськтеплокомуненерго" природного газу протягом періоду з січня-квітня та жовтня-грудня 2013, складає 6754097,56 грн.

Як встановлено судами на підставі банківської виписки, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем здійснено оплату вартості природного газу за згаданий період поставки, але з порушенням строків, передбачених п. 6.1 Договору.

За неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення суму нарахованих та несплачених 3 % річних в сумі 6312,70 грн., 20988,57 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 27517,95 грн.

Як визначено положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За наявності прострочення відповідачем виконання зобов'язання суди правомірно, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум та виключивши з нього дні фактичної оплати вартості поставленого природного газу, стягнули на користь позивача 6161,49 грн. відсотків річних та 20802,15 грн. інфляційних нарахувань та дійшли висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати 26 819,99 грн. пені.

При цьому у стягненні 186,77 грн. інфляційних судами вірно відмовлено з урахуванням неправильного визначення позивачем суми основного боргу, що існувала станом на кінець березня 2014, на яку здійснювався розрахунок інфляційних збитків.

Відповідачем в ході розгляду справи заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме пені до 3000,00 грн., інфляційних втрат до 3000,00 грн. у зв'язку із складним фінансовим станом підприємства, невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання фактичним витратам підприємства, несвоєчасним відшкодуванням між тарифної різниці по послугам теплопостачання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, законодавством передбачена можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

При зменшенні суми належної до стягнення пені, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, судами враховано приписи нормативних актів, якими встановлений спеціальний порядок отримання та розподілу виручки за поставлену теплову енергію, відповідно до якого відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів, нормативом, що встановлюється позивачем.

Так, пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ" від 15.04.1999 № 594, з подальшими змінами та доповненнями, запроваджено для комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту схеми розрахунків, у яких передбачено, що кошти, які надходять на рахунки теплопостачальних підприємств за теплоносії, підприємств водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту за надані послуги, розподіляються у відсотковому відношенні вартості спожитого природного газу та електроенергії до вартості виробленої теплоенергії та наданих послуг з водопостачання і водовідведення та міського електротранспорту та спрямовуються на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і енергопостачальних компаній.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" від 03.12.2008 № 1082, яка була чинною фактично за увесь спірний період, та пунктів 1, 3, 6 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого вказаною постановою, які діяли у періоді за який нарахована неустойка, плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховувалась виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання. Суб'єктів господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії зобов'язано відкрити поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання. Норматив відрахування коштів на рахунок дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначений з урахуванням базового нормативу відрахування коштів, нормативу відрахування коштів, скоригованого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", та частини виручки, яка підлягає обов'язковому перерахуванню на поточний рахунок підприємства теплоенергетики, затверджується Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністром енергетики та вугільної промисловості, погоджується віце-президентом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України та громад". Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

Також судами враховано, що на можливість своєчасних розрахунків і позивачем за отриманий природній газ суттєво впливає збитковість тарифів на теплову енергію, встановлених для населення, і постійна наявність заборгованості з компенсації пільг та різниці у цих тарифах.

Враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання, незначний строк прострочення виконання грошового зобов'язання, суди дійшли вірного висновку про зменшення суми пені до 3000,00 грн.

При цьому апеляційним господарським судом правомірно не прийняті надані позивачем до суду апеляційної інстанції як докази тяжкого матеріального стану підприємства копії звіту про фінансові результати та баланс підприємства через неподання їх скаржником та ненадання доказів неможливості надання таких до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судами було дано правильну юридичну оцінку обставинам справи, зокрема, у вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованої до стягнення пені та правомірно були прийняті до уваги обставини винятковості даного випадку і зменшено розмір пені до 3 000,00 грн. від належної до стягнення суми.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог та зменшення розміру нарахованої пені є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 916/5193/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова