ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2015 року Справа № 1/49-Д
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинська Г.Б., Мамченко Ю.А.)на рішенняГосподарського суду Житомирської області від 03.07.2014 (суддя Маріщенко Л.О.)у справі№ 1/49-Д Господарського суду Житомирської області за позовомБагатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" доДержавного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, 2. Міністрерство аграрної політики та продовольства України,за участюПрокуратури Житомирської області,провизнання договору оренди продовженим на той же строк і на тих же умовахза зустрічним позовомДержавного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона"до Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння",третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України в Житомирській області,про звільнення займаного приміщення та стягнення неустойки,за участю представників:позивачаГаврилова О.Ю., Швидченко В.І.,відповідачане з'явились,третьої особи-1Лисий В.І., третьої особи-2Костюченко М.Є.,прокуратуриРоманов Р.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі №1/49-Д, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015, відмовлено в задоволені первісного позову про визнання договору оренди від 08.04.1997 нежилих приміщень (м Житомир, вул. Маршала Рибалко, 29) продовженим на той же строк і на тих же умовах та задоволено зустрічний позов про зобов'язання Багатопрофільного малого приватного підприємста "Сприяння" звільнити виробничі приміщення площею 378 кв. м (склад піску розміром 9 х 18 м, склад цементу розміром 9 х 6 м, приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9 х 18 м), що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", ст.ст. 763, 764 ЦК України, ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що регулярне прийняття відповідачем орендної плати з зазначенням відповідного платежу свідчить про продовження дії спірного договору та підтверджує наявність і безперервність правових відносин.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача за первісним позовом не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача за первісним позовом.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, протягом 1993-1997 років між ПМК "Укрм'ясомолтехпром" (орендодавець) та Підприємством "Сприяння" (орендар) укладено ряд договорів оренди майна: від 14.03.1993, від 15.03.1994, від 04.10.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996 та від 08.04.1997.
Вказані орендовані приміщення знаходяться на балансі ДП "Житомирська ПМК" за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.
Згідно з позовним вимогами позивач просить продовжити договір оренди від 08.04.1997.
Відповідно до п. 1 вказаного договору відповідач передав позивачу у тимчасове користування за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, таке майно: склад піску розміром 9 x 18 м, склад цементу розміром 9 х 6 м, приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9 х 18 м (загальна площа приміщень 378 кв. м).
Відповідно до п. 14 термін дії цього договору встановлюється на десять років з моменту його підписання. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом десяти днів, він /договір/ вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
В матеріалах справи містяться листи Житомирської ПМК № 17 від 15.03.2007, № 21 від 11.04.2007, № 24 від 28.04.2007, з яких вбачається, що Пересувна механізована колона просила БМПП "Сприяння" звільнити орендовані приміщення та територію ДП ЖЛМК в зв'язку з закінченням терміну договору оренди від 08.04.1997.
Колегія суддів враховує, що Рівненський апеляційний господарський суд ухвалою від 07.10.2014 призначив у справі № 1/49-Д почеркознавчу експертизу підписів директора Житомирської ПМК ОСОБА_9, виконаних на вказаних листах.
11.02.2015 Житомирське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом № 757/14-25/134-15 від 06.02.2015 повернуло матеріали справи № 1/49-Д без проведення судової експертизи з огляду на ненадання експертній установі оригіналів об'єктів дослідження.
Водночас, судами встановлено, що в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_9, в котрій ОСОБА_9 зазначив, що підписи виконані ним власноручно.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з умовами спірного договору оренди від 08.04.2007 цей строк становить 10 років.
Скаржник стверджує, що листи відповідача за первісним позовом № 17 від 15.03.2007, № 21 від 11.04.2007, № 24 від 28.04.2007 щодо звільнення орендованих приміщень порушують порядок повернення орендованого майна (п. 10 договору від 08.04.1997), а тому договір оренди продовжує діяти відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, оскільки сторонами не підписано акта приймання-передачі майна.
Як зазначено у пп. 4.1 п. 4 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Листом № 06/2003 від 19.05.2006 регіональне відділення ФДМУ по Житомирській області повідомило директора та голову профкому ДП "Житомирська ПМК" про прийняття рішення про приватизацію цього підприємства.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації. Стосовно цього підприємства припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.
В матеріалах справи міститься лист третьої особи-1 від 07.07.2006 № 06/2722 про надання інформації щодо оренди державного майна, адресований позивачу, зі змісту якого вбачається, що третя особа-1, розглянувши звернення позивача, зазначила у даному листі те, що перевіркою дотримання вимог законодавства з питань оренди державного майна, проведеною третьою особою-1, було встановлено, що передача позивачу в строкове платне користування державного нерухомого майна загальною площею 378 кв.м., яке перебуває на балансі відповідача, здійснено відповідачем з грубим порушенням, а тому договір оренди майна підлягає негайному розірванню та переукладенню з третьою особою-1.
Листом третьої особи-1 від 14.09.2006 за № 08/3798 (відповідь на лист позивача від 23.03.2006 № 26/1) щодо оренди державного майна було повідомлено позивача про те, що для приведення орендних відносин у відповідність до чинного законодавства позивачу необхідно надати третій особі-1 визначений перелік документів. Також в даному листі було зазначено, що в разі непогодження з пропозиціями третьої особи-1 позивач зобов'язаний терміново звільнити орендовані приміщення та повернути майно відповідачу.
Також в матеріалах справи міститься лист третьої особи від 12.04.2007 за №09/1501, адресований позивачу, в якому зазначено, що термін дії договору закінчився 07.04.2007, він не продовжений балансоутримувачем (відповідачем) та не переукладений з Регіональним відділенням Фонду держмайна, а тому оренда приміщення є незаконною. Водночас третя особа-1 повідомила, що за умови надходження від позивача комплекту документів третя особа-1 зможе розпочати роботу щодо передачі в строкове платне користування вищевказаного державного майна на конкурсних засадах.
Таким чином, про необхідність приведення орендних договірних відносин у відповідність до чинного законодавства у зв'язку із закінченням договору оренди між ДП "Житомирська ПМК" та ББМП "Сприяння" 07.04.2007 шляхом переукладення договору оренди нерухомого майна з регіональним відділенням ФДМУ позивач за первісним позовом визнав у своїх листах, надісланих на адресу як ДП "Житомирська ПМК", так і регіонального відділення ФДМУ протягом 2006 - 2007 років.
Посилання позивача за первісним позовом про продовження строку укладення договору оренди від 08.04.1997 є безпідставним, виходячи з наступного.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судами встановлено факт дотримання орендодавцем порядку повідомлення орендаря про свої заперечення щодо поновлення договору оренди від 08.04.1997 на новий строк згідно з п. 8.4 договору.
За змістом положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України волевиявлення орендодавця про припинення договору повинно бути виражене у відповідній заяві, адресованій орендареві.
Листами № 17 від 15.03.2007, № 21 від 11.04.2007, № 24 від 28.04.2007 ДП "Житомирська ПМК" зверталося з вимогою про звільнення приміщень ПМК в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди від 08.04.1997, на який його було укладено.
На підтвердження дотримання первісним відповідачем вимог ч. 2 ст. 17 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України суду було надано квитанцію відділення поштового зв'язку від 17.04.2007 про відправлення БМПП "Сприяння" листа № 21 від 11.04.2007 та квитанцію відділення поштового зв'язку від 03.05.2007 про відправлення БМПП "Сприяння" листа № 24 від 28.04.2007.
Таким чином, судами, за результатами комплексного і всебічного дослідження обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, встановлено, що волевиявлення відповідача на припинення договору оренди та не продовження його на новий строк було реалізоване у визначеній законом формі та набуло правового значення для іншої сторони за договором оренди.
Крім того, судами взято до уваги наявні в матеріалах справі листи БМПП "Сприяння", надіслані на адресу ДП "Житомирська ПМК" та Регіонального відділення ФДМУ про переукладення договору оренди від 08.04.1997 з Регіональним відділенням ФДМУ, а не з ДП "Житомирська ПМК", що свідчить про обізнаність БМПП "Сприяння" щодо припинення орендних договірних відносин з відповідачем за первісним позовом.
Таким чином, судами встановлено відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо необізнаності позивача про припинення дії договору та відсутності згоди уповноваженої на те особи щодо продовження дії договору. Враховуючи те, що орендоване майно є державною власністю, а також те, що з часу укладення договору (1997 рік) до закінчення його строку (2007 рік) та станом на час подання позову у даній справі (2014 рік) змінився законодавчий порядок укладення договорів оренди державного майна, а також істотні обставини договору (ціна орендованого майна, площа, корисні властивості, з врахуванням зносу та амортизації даного майна) наведені обставини виключають автоматичне продовження даного договору на тих самих умовах. А відтак позивач в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів, викладених в касаційній скарзі.
Посилання скаржника на ухилення (відмову) ДП "Житомирська ПМК" від виконання вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України (та як наслідок на продовження договору оренди від 08.04.1997) колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказаною нормою встановлено порядок оформлення повернення наймачем предмета договору найма, а не підстави його припинення.
З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що невиконання позивачем за первісним позовом як орендарем за договором оренди від 08.04.1997 встановленого у п. 10 цього договору зобов'язання щодо повернення майна є порушенням ним майново-господарських зобов'язань в односторонньому порядку.
Тому, за встановлених судами обставин, дії відповідача за первісним позовом не призвели до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача (орендаря), що свідчить про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Щодо зустрічної позовної вимоги про зобов'язання БМПП "Сприяння" звільнити виробничі приміщення за адресою: вул. Маршала Рибалка, 29, м. Житомир, судами встановлено таке.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Оскільки суди відмовили позивачеві за первісним позовом в задоволенні позову про продовження договору оренди від 08.04.1997, то, відповідно, в останнього виник обов'язок звільнити орендовані приміщення.
Враховуючи викладене, зустрічна позовна вимога про звільнення БМПП "Сприяння" орендованих приміщень за договором оренди від 08.04.1997 підставно задоволена судами.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та їх наявність для задоволення зустрічного позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 у справі № 1/49-Д - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова