ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 921/558/16-г/7

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БРІАР", м. Тернопіль,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.01.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017

у справі № 921/558/16-г/7

за позовом комунального підприємства "Тернопільелектротранс" (далі - Підприємство), м. Тернопіль,

до товариства з обмеженою відповідальністю "БРІАР" (далі - Товариство), м. Тернопіль,

про стягнення 15 994,07 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства про стягнення 15 994,07 грн. заборгованості (з них: 12 874,00 грн. основного боргу, 435,29 грн. пені, 327,41 грн. - 3% річних, 2357,37 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати за договором від 01.11.2009 № 71 про використання об'єктів для організації ліній зв'язку загального користування - ліній кабельних інформаційних мереж (ЛКІ).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.01.2017 зі справи № 921/558/16-г/7 (судді Стадник М.С. - головуючий, Сидорук А.М., Боровець Я.Я.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (судді Бонк Т.Б. - головуючий, Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 12 874,00 грн. основного боргу, 427,48 грн. пені, 317,92 грн. - 3% річних, 2357,37 грн. інфляційних втрат, 1376,48 грн. судового збору. В частині стягнення 7,81 грн. пені та 9,49 грн. - 3% річних відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.11.2009 Підприємством (далі - Уповноважений представник власника) та Товариством (далі - Користувач) укладено Договір № 71 про використання об`єктів для організації ліній зв`язку загального користування - ліній кабельних інформаційних мереж (ЛКІ) (далі - Договір);

- відповідно до умов Договору сторони взяли на себе такі зобов'язання:

Уповноважений представник власника надає Користувачу право використання опор контактної мережі (далі - об`єкти), що знаходяться у віданні та на балансі Уповноваженого представника власника, для облаштування й експлуатації Користувачем власних ліній зв`язку загального користування - ліній кабельних інформаційних мереж (ЛКІ). Перелік об'єктів, які Користувач використовує для роботи з організації й експлуатації ЛКІ, узгоджується сторонами у додатках, що після їх підписання стають невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 1.2 Договору);

Уповноважений представник власника зобов'язується у триденний термін з моменту підписання договору проінформувати свої підрозділи про порядок і умови виконання договору, забезпечити співробітникам Користувача доступ до об`єктів при здійсненні ними проектно-дослідницьких, будівельно-монтажних, пуско-наладних робіт, а також робіт з технічного обслуговування ЛКІ на таких об`єктах, шляхом надання свого уповноваженого представника, який би був присутній при проведенні зазначених робіт; не перешкоджати проведенню робіт співробітниками Користувача здійснюваних відповідно до умов Договору (пункт 3.1 Договору);

Користувач зобов'язується під час здійснення робіт з організації й експлуатації ЛКІ дотримуватись правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, технології здійснення робіт даного виду, дотримуватись вимог технічних норм і державних стандартів по будівництву й обслуговуванню лінії зв'язку, не заподіювати збитків існуючим інженерним мережам та об'єктам, на яких здійснюються роботи, вчасно, у встановлений договором термін і в повному обсязі здійснювати оплату за використання об'єктів Уповноваженого представника власника для організації й обслуговування ЛКІ (пункт 3.2 Договору);

- вартість послуг за угодою сторін складає 7 (сім) гривень із ПДВ за кожен об`єкт (опору) на місяць, при розміщені однієї лінії кабеля зв`язку. Вартість послуг може бути змінена за ініціативою Уповноваженого представника власника, про що Користувач повинен бути повідомлений письмово в місячний термін (30 днів) до дня введення нових тарифів (пункти 5.1, 5.4 Договору);

- розрахунки за надані послуги здійснюються Користувачем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом перерахування Користувачем суми згідно рахунку на розрахунковий рахунок Уповноваженого представника власника (пункти 5.2, 5.3 Договору);

- за порушення термінів оплати, передбачених пунктом 5.2 Договору, Користувач оплачує Уповноваженому представнику власника пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми чи оплаченої з порушенням термінів за кожний день прострочення (пункт 6.3 Договору);

- договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє з 01.11.2009 до 31.12.2012, та може бути автоматично продовжений на тих же умовах терміном на наступний термін, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про свій намір розірвати його (пункти 9.1, 9.2 Договору);

- додатком від 01.11.2009 №1 до Договору сторони визначили суму місячної оплати, яка становить 67 (кількість опор) х 7 грн. = 469 грн.;

- згідно наказів Підприємства від 01.02.2011 № 64 та від 14.07.2015 № 253 позивачем збільшено розмір оплати за розміщення ліній кабельно-інформаційної мережі підприємств та фізичних осіб (підвіси), які є замовниками за діючими договорами до 9 грн. за один підвіс (з 01.04.2011) та до 12 грн. за один підвіс (з 01.08.2015) відповідно;

- за твердженням позивача, відомості про прийняті накази надсилались відповідачу, як і всім іншим контрагентам позивача, простою кореспонденцією;

- на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з використання опор контактної мережі за період жовтень 2014 - червень 2016 на загальну суму 14 874,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками на оплату;

- відповідачем частково виконано зобов`язання з оплати за Договору за спірний період, шляхом сплати боргу в розмірі 2000,00 грн. згідно рахунку від 17.08.2015 № 2056, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. За рахунок цієї суми покрито заборгованість за період: жовтень 2014 у сумі 603,00 грн., листопад 2014 у сумі 603,00 грн., грудень 2014 у сумі 603,00 грн., частково січень 2015 у сумі 191,00 грн.;

- 02.02.2016 позивачем на адресу відповідача направлено рекомендованою кореспонденцією претензію від 01.02.2016 № 40/18 з вимогою погашення 6 105,89 грн. заборгованості, яка залишена відповідачем без розгляду та оплати;

- 20.07.2016 позивачем направлено рекомендованою кореспонденцією відповідачу два примірника акта звірки розрахунків за період з 01.10.2014 по 19.07.2016, який залишений без розгляду.

Судами також встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.2015 у справі № 921/173/15-г/15, яке набрало законної сили 12.05.2015 та виконане відповідачем у повному обсязі в порядку виконавчого провадження, з Товариства на користь Підприємства стягнуто заборгованість за Договором за попередній період. Даним рішення встановлено, що 01.11.2009 Підприємством та Товариством укладено Договір, а також встановлено, що згідно наказу Підприємства від 01.02.2011 № 64 позивачем збільшено розмір оплати за розміщення ліній кабельно-інформаційної мережі підприємств та фізичних осіб (підвіси), які є замовниками за діючими договорами до 9 грн. за один підвіс (із 01.04.2011).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за користування об'єктами (опорами контактної мережі) для організації і обслуговування мереж ЛКІ.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

У статтях 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій у вирішенні спору, рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити кошти за використання об`єктів для організації ліній кабельних інформаційних мереж.

Також суди попередніх інстанцій у вирішенні спору обґрунтовано виходили з того, що в силу приписів статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно, якщо сторонами Договору досягнуто згоди щодо усіх його умов, у тому числі, й щодо можливості зміни вартості за користування об'єктами (опорами контактної мережі) для організації і обслуговування мереж ЛКІ за ініціативою Уповноваженого представника власника в односторонньому порядку, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання Договору.

Відповідно до приписів частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановивши факт користування відповідачем об'єктами (опорами контактної мережі) для організації і обслуговування мереж ЛКІ у спірний період на підставі Договору, перевіривши розрахунки позивача у частині нарахованих сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем, відповідно до перерахунку відповідних сум судом першої інстанції.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 зі справи № 921/558/16-г/7 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БРІАР" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець