ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 920/1446/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Губенко Н.М., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"на рішенняГосподарського суду Сумської області від 16.11.2015та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016у справі№920/1446/15 Господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного банку Українипростягнення 800 193,39 грн. та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національного банку Українипророзірвання кредитного договоруза участю представників сторінвід позивача (за первісним позовом і відповідача за зустрічним):Сущенко Ю.В. (дов. б/н від 30.08.2016),від відповідача (за первісним позовом і позивача за зустрічним): не з'явився, від третьої особи (за первісним та за зустрічним позовами): не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 800 193,39 грн. заборгованості за кредитним договором № 11СМБ/2008-АПЗ від 31.07.2008.

ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Сумської області із зустрічною позовною заявою до відповідачів: ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" про розірвання кредитного договору № 11СМБ/2008-АПЗ від 31.07.2008, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та ФОП ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.10.2015 у справі № 920/1446/15 (суддя Лугова Н.П.) зустрічний позов ФОП ОСОБА_4 до відповідачів: ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" про розірвання кредитного договору (з урахуванням ухвали від 23.10.2015 про виправлення описки) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Разом з тим, в ухвалі від 26.10.2015 Господарський суд Сумської області зазначив про виключення на підставі ст.ст. 24, 60 ГПК України зі складу учасників судового процесу ТОВ "Український промисловий банк" в якості другого відповідача за зустрічним позовом, оскільки він не є учасником та стороною даного судового процесу за первісним позовом.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд у вказаній ухвалі від 26.10.2015 зазначив про продовження розгляду зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" про розірвання кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.11.2015 (суддя Лугова Н.П.) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом залучено Національний банк України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 у справі № 920/1446/15 (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: Камишева Л.М., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.09.2016 до Вищого господарського суду України від ФОП ОСОБА_4 надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач за первісним позовом та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 31.07.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" в особі Охтирського відділення Сумської філії ТОВ "Укрпромбанк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - позичальник, боржник) укладений кредитний договір № 11СМБ/2008-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти, еквівалентні 500 000,00 грн., зі строком дії кредитної лінії з 31.07.2008 по 30.07.2018 включно, зі сплатою 11,5 % річних у гривнях з метою поповнення обігових коштів та придбання основних засобів (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. цього договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії.

Такий Графік зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору) сторонами був підписаний, в подальшому не змінювався та відповідно до нього, починаючи з 27.01.2009 до 26.06.2018 включно позичальник кожного місяця мав сплачувати 4 400,00 грн. - мінімальний розмір повернення кредиту на кінцеву дату періоду (сума зменшення ліміту кредитування).

При зменшенні ліміту кредитування відповідно до встановленого Графіка, терміном погашення позичальником заборгованості за кредитом, яка перевищує ліміт кредитування, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитування.

Згідно з п. 4.4 кредитного договору сторони домовились, що сплата позичальником процентів та комісії здійснюється у валюті кредиту щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця включно. У випадку порушення позичальником встановлених цим договором строків сплати процентів та/або комісій, сума несплачених в строк процентів, комісій вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

У пункті 5.2.6 кредитного договору передбачено, що при настанні випадків, передбачених п. 9.2 цього договору, банк має право призупинити подальше кредитування позичальника та/або достроково стягнути (в тому числі примусово шляхом звернення стягнення на заставлене майно) всю заборгованість за даним договором (кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі).

Пунктом 9.2 договору встановлено право банку зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені укладеним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника, умов даного договору та/або угод, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених п.п. 9.2.1 - 9.2.10 кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

30.06.2010 між ТОВ "Український промисловий банк" (далі - первісний кредитор), ПАТ "Дельта Банк" (далі - новий кредитор) та Національним банком України (далі - НБУ) укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк" (далі - договір про передачу активів), за умовами якого ТОВ "Український промисловий банк" в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора, тобто стає новим кредитором у таких зобов'язаннях.

За змістом п. 4.2 договору про передачу активів Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Пунктом 4.3 договору про передачу активів сторони передбачили, що до ПАТ "Дельта Банк" у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п.п. 1.7, 4.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги за первісним позовом, ПАТ "Дельта Банк", як новий кредитору у зобов'язанні, вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим просив стягнути з нього, як із позичальника, 800 193,39 грн. кредитної заборгованості, з яких: 156 800,00 грн. заборгованості за строковим кредитом, 127 200,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 33 700,44 грн. пені за несвоєчасну оплату кредиту, 1 729,15 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 3 080,24 грн. заборгованості за строковими відсотками, 179 586,12 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 49 093,42 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 522,05 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків, 2 124,32 грн. заборгованості за строковими комісіями, 191 026,28 грн. заборгованості за простроченими комісіями, 53 331,37 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. При цьому відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).

У відповідності до статей 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення із відповідача кредитної заборгованості на загальну суму 800 193,39 грн., суди попередніх інстанцій вказали на недоведеність розміру заявлених вимог з огляду на відсутність в матеріалах справи оригіналів первинних документів щодо видачі кредитних коштів та отримання їх позичальником, довідки про рух коштів на рахунку позичальника, а також інших документів, з яких вбачається стан виконання сторонами умов кредитного договору.

Крім того, в основу судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову покладені висновки, наведені у рішенні Господарського суду Сумської області від 29.05.2013 у справі № 5021/1176/2011 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "Український промисловий банк" про стягнення 462 431,97 грн. заборгованості за кредитним договором №11СМБ/2008-АПЗ від 31.07.2008; та у рішенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.04.2014 у справі № 583/4811/13-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаними судовими рішеннями у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами. Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Водночас, судами встановлено, що відповідачем не заперечується наявність частини боргу за кредитним договором, однак відсутність можливості встановити дійсний розмір кредитної заборгованості на підставі наявних у справі документів стало підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк".

Утім, судова колегія не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних мотивів.

Підставами заявленого ПАТ "Дельта Банк" позову про стягнення заборгованості за кредитним договором є порушення відповідачем, як позичальником, умов цього кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Отже, суди вірно зазначили, що при розгляді даного спору необхідно належним чином дослідити як умови кредитного договору, так і порядок його виконання сторонами, а саме: порядок надання кредитних коштів позичальнику, порядок повернення кредиту, умови нарахування банком та сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами. Вказані обставини повинні підтверджуватися належними доказами, які підлягають оцінці судом за правилами ст. 43 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій посилалися виключно на висновки, викладені у рішенні Господарського суду Сумської області від 26.05.2013 у справі № 5021/1176/2011, та у рішенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.04.2014 у справі № 583/4811/13-ц.

Разом з тим, суди залишили поза увагою ту обставину, що чинне господарське процесуальне законодавство визначає обов'язок суду обґрунтувати своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

З метою встановлення дійсного стану виконання сторонами умов кредитного договору, на підставі якого заявлено позов про стягнення заборгованості, судам необхідно дослідити кредитну справу відповідача за первісним позовом ФОП ОСОБА_4, меморіальні ордери, якими підтверджується порядок та розмір видачі кредитних коштів позичальнику, платіжні документи щодо подальшого виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Зокрема, зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що на підтвердження заявлених вимог позивач за первісним позовом надав суду, окрім розрахунку кредитної заборгованості, копії банківських виписок щодо руху коштів на рахунку відповідача ФОП ОСОБА_4 за період з 30.06.2010 по 11.08.2015, однак, всупереч ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанції не надали належної оцінки вказаним документам.

При цьому, судам слід врахувати, що згідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами. Неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, укладеного між ним, як позичальником, та ТОВ "Український промисловий банк", як кредитором, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ "Дельта Банк", до якого пред'явлено зустрічний позов, не є стороною спірного договору, а тому заявлені ФОП ОСОБА_4 позовні вимоги задоволенню не підлягали.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, зустрічний позов ФОП ОСОБА_11 про розірвання кредитного договору заявлено до двох відповідачів: ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк".

Натомість, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 24, 60 ГПК України за власною ініціативою виключив ТОВ "Український промисловий банк" зі складу учасників судового процесу та розглянув зустрічні позовні вимоги як такі, що заявлені до одного відповідача - ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк".

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що чинним процесуальним законодавством України не передбачено можливість вчинення судом такої процесуальної дії як виключення відповідача зі складу учасників судового процесу, тим більше, за власною ініціативою.

Статтею 23 ГПК України встановлено, що позов може бути подано кількома позивачами або до кількох відповідачів. При цьому, встановлено, що кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Статтею 24 ГПК України передбачені дії господарського суду при вирішенні питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

Зокрема, за приписами вказаної процесуальної норми господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Посилання господарського суду на необхідність виключення другого відповідача ТОВ "Український промисловий банк" з огляду на те, що вказана юридична особа не є учасником спору за первісним позовом у даній справі, не ґрунтуються на положеннях закону, адже чинне процесуальне законодавство України не пов'язує вирішення питання про можливість прийняття зустрічної позовної заяви для спільного розгляду з первісним позовом виключно із встановленням кола учасників судового процесу.

Частиною першою статті 60 ГПК України передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України).

Відтак, наведені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які суд апеляційної інстанції уваги не звернув, стали підставою для передчасних висновків про відмову у задоволенні зустрічного позову виключно з тих підстав, що він заявлений до особи, яка не є учасником спірного правочину.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Вказані вимоги щодо необхідності повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, мають бути дотримані господарськими судами також і при винесенні ухвал.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 скасувати, а справу № 920/1446/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді Н.Губенко

О.Попікова