ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 910/26829/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. (суддя: Прокопенко Л.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)у справі№910/26829/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна"простягнення 39 279 грн. 22 коп.за участю представників: від позивачаСлавський М.Г., довіреність №3801/18 від 16.12.2015 р.від відповідачаПодкуйко О.Ю., довіреність №9 від 01.01.2016 р.В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" про стягнення страхового відшкодування в сумі 39 279 грн. 22 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/26829/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 051 грн. 16 коп. В частині стягнення 20 736 грн. 06 коп. припинено провадження у справі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи вказані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому, в частині виплати 20 736 грн. 06 коп. відповідач добровільно виконав вказаний обов'язок до винесення судового рішення у справі.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також за відсутності повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну власнику автомобіля, без врахування зносу транспортного засобу, чим порушено ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.09.2016 р. справу №910/26829/15 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_4 (доповідач у справі), судді: Гоголь Т.Г., Грейц К.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_4 (доповідач у справі), судді: Гоголь Т.Г., Грейц К.В., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні 22.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3980 від 13.09.2016 р., у зв'язку з звільненням ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної ради України від 08.09.2016 р.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого у справі №910/26829/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., ОСОБА_5 (протокол повторного автоматизованого розподілу справи від 13.09.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., ОСОБА_5, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4306 від 26.09.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №910/26829/15, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 р.).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р. справу №910/26829/15 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О.

В судове засідання 26.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №910/26829/15 є позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 39 379 грн. 22 коп.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.12.2014 р. в місті Чернігів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "ЗАЗ 1102", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.12.2014 р. у справі №760/12520/14 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке і призвело до вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, визнано винним ОСОБА_7

Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.11.2014 р. позивачем, як страхувальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", як страховиком, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №263а4кб, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.

На виконання умов вказаного договору, позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 39 789 грн. 22 коп. (страховий акт №1.004.14.00071/VESKO10562 від 08.05.2015 р.).

У зв'язку з наведеним, позивачем було виплачене страхове відшкодування в розмірі 39 789 грн. 22 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №173239 від 13.05.2015 р.

В свою чергу, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ3782219, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль "ЗАЗ 1102", державний реєстраційний номер. НОМЕР_2, ліміт за шкоду майну - 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 510 грн. 00 коп.

Зважаючи на це, 21.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією на виплату страхового відшкодування, у якій просив відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування" понесені ним збитки.

Однак, відповідач не сплатив позивачу зазначену суму, внаслідок чого між сторонами виник спір, що розглядається господарськими судами в межах даної судової справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує проти наявності у нього обов'язку сплатити на користь позивача 20 736 грн. 06 коп. (вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), однак не погоджується із стягненням з нього відшкодування в розмірі, що перевищила дану суму.

Переглядаючи судові рішення, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій у справі №910/26829/15, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до наступних висновків.

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно застосовано приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинено провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 736 грн. 06 коп., у зв'язку із сплатою відповідачем зазначеної суми під час судового розгляду справи.

В свою чергу, вирішуючи спір, що склався між сторонами даної справи щодо стягнення 18 051 грн. 16 коп., місцевий та апеляційний господарські суди виходили з наступного.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Вказаний висновок, зокрема, викладено в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 р. у справі №3-165гс14.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З системного аналізу наведених положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в згаданому законі розуміється шкода, оцінена насамперед страховою компанією.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, відображеною в його постанові у справі №910/7163/14 від 15.04.2015 р.

Отже, в даному випадку позивач оцінював шкоду та здійснював виплату страхового відшкодування у відповідності до договору добровільного страхування із своїм страхувальником.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 39 279 грн. 22 коп.

Враховуючи дану обставину, зважаючи на здійснену відповідачем у добровільному порядку виплату в розмірі 20 736 грн. 06 коп., а також з огляду на те, що сума позовних вимог була заявлена позивачем з вирахуванням франшизи, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій прийнято обґрунтовані судові рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 18 051 грн. 16 коп.

При цьому, доводи заявника касаційної скарги відхиляються судовою колегію суду касаційної інстанції як такі, що не спростовують правильності висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Крім того, стосовно тверджень скаржника про момент виникнення у відповідача обов'язку сплатити страхове відшкодування, колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити, що у даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "ІНГО Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/26829/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова