ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 рокуСправа № 910/21234/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВійськової частини А0215на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. (суддя: Полякова К.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.)у справі№910/21234/15 господарського суду міста Києваза позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України 2. Військової частини А0215доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" простягнення 81 989 грн. 94 коп.за участю представників: від прокуратури Коркішко В.М., старший прокурор відділу ГПУ, сл. посвідчення №027484 від 25.07.2014 р.від позивача 1не з'явились від позивача 2Пухтицький І.М., довіреність №350/153/832від відповідача не з'явилисьВ С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" про стягнення пені та штрафу у розмірі 81 989 грн. 94 коп. за договором про закупівлю товару за державні кошти №279/14 від 11.11.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, у порушення умов вказаного договору, не було здійснено поставку товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. у справі №910/21234/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 425 грн. 70 коп. пені за прострочення постачання товару. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, однак, визнав недоведеним факт існування обставин, з якими умови договору про закупівлю товарів пов'язують застосування до постачальника такого виду відповідальності, як стягнення штрафу за відмову від постачання товару.

Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, позивач 2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. та задовольнити позов повністю.

В своїй касаційній скарзі позивач посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування судами норм чинного законодавства.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.08.2016 р. справу №910/21234/15 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_4 (доповідач у справі), судді: Бакуліна С.В., Грейц К.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_4 (доповідач у справі), судді: Бакуліна С.В., Грейц К.В., касаційну скаргу Військової частини А0215 прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні 01.09.2016 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2016 р. розгляд касаційної скарги Військової частини А0215 відкладено на 15.09.2016 р.

Однак, 15.09.2016 р. судове засідання у справі №910/21234/15 не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3978 від 13.09.2016 р., у зв'язку з звільненням ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної ради України від 08.09.2016 р.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого у справі №910/21234/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., ОСОБА_5 (протокол повторного автоматизованого розподілу справи від 13.09.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., ОСОБА_5, касаційну скаргу Військової частини А0215 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4307 від 26.09.2016 р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/21234/15, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 р.), за результатами якої в даній справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О. (протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р.).

В судове засідання 26.09.2016 р. з'явились представники прокуратури та позивача 2.

Представники позивача 1 та відповідача в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача 1 та відповідача.

Представники прокуратури та позивача 2 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.11.2014 р. між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №279/14, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику товар, зазначений у п. 1.2 та у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром Військової частини А0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги купівлі товару.

Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору становить 836 632 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% у розмірі 139 438 грн. 67 коп. Сума цього договору включає всі витрати постачальника, які пов'язані з постачанням товару. У випадку перевищення постачальником суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає.

Пунктом 5.1 договору передбачено строк постачання товару: товар постачається до 01.12.2014 р. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

За умовами п. 7.2 договору №279/14 від 11.11.2014 р. за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у п.п. 2.2, 2.4, 5.1 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

У п. 10.1 договору зазначено, що він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Строк дії договору до 31.12.2014 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти листом №350/129/138/2752/ПС від 13.11.2014 р. замовник повідомив постачальника про готовність до виконання умов договору у повному обсязі на загальну суму 836 632 грн. 00 коп.

Однак, постачальник зобов'язання щодо поставки товару у строк до 01.12.2014 р. не виконав.

При цьому, відповідач неодноразово пропонував перенести термін поставки товару, у зв'язку з неможливістю його постачання з підприємства, яке знаходиться на території Російської Федерації, проте, належних документів в підтвердження існування форс-мажорних обставин не надавав.

В подальшому, а саме: 30.12.2014 р., Військовою частиною А0215 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" укладено додаткову угоду №1 про зміни умов договору, за змістом якої, у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі п. 1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуля) одиниць 0 грн. 00 коп.

Вищевикладені обставини підтверджуються матеріалами справи, досліджувались господарськими судами попередніх інстанцій та не заперечуються сторонами.

Спір, що розглядається судами у межах справи №910/21234/15, полягає у тому, що, на думку прокурора та позивачів, відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором, у зв'язку з чим останній зобов'язаний сплатити пеню та штраф, передбачені п. 7.2 договору, а саме пеню за прострочення виконання свого зобов'язання на 28 днів (з 01.12.2014 р. по 29.12.2014 р.) та штраф за відмову від постачання товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.

Вказане закріплено в ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Одночасно, в ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, обов'язковою умовою застосування до відповідача штрафних санкцій є доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов'язань.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не було своєчасно (до 01.12.2014 р.) поставлено обумовлений договором товар.

Зважаючи на це, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено висновок про наявність підстави для стягнення з відповідача 23 425 грн. 70 коп. пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів законним та обґрунтованим.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій надано належну оцінку юридично значимим діям відповідача, у зв'язку з чим вірно визначено, що у даному випадку відсутня відмова відповідача від постачання товару.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявленої прокурором вимоги про стягнення з відповідача 58 564 грн. 24 коп. штрафу за відмову від поставки товару.

Не спростовують правомірності такого висновку і викладені в касаційній скарзі посилання на ту обставину, що відповідач взагалі не здійснив поставку відповідного товару.

Поряд з цим, такі доводи стосуються виключно переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Отже, судова колегія Вищого господарського суду України вважає рішення місцевого та апеляційного господарських судів такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували їх дійсні права і обов'язки та вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача 2.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 р. у справі №910/21234/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова